Правові наслідки недійсності правочину (ст. 216 цк):

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Тобто кожна із сторін зобов'язана повернути в натурі все, що вона одержала в результаті правочину, а в разі неможливості - відшкодувати вартість (за цінами на момент відшкодування).

2. Якщо недійсним правочином завдано збитки або моральної шкоди - вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів дивись у ст. 218-235).

Суд може визнати недійсною лише окрему частину правочину.

Недійсність частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин.

4. Поняття, підстави виникнення представництва.

За загальним правилом учасники цивільних відносин особисто набувають цивільних прав та цивільних обов’язків шляхом укладення правочинів. Але не виключено випадки, коли вони за тих чи інших обставин позбавлені здатності чи можливості самостійно здійснювати необхідні юридичні дії.

Представництво забезпечує усунення юридичних (недієздатність або недостатній обсяг дієздатності) або фактичних (хвороба, відсутність у місці здійснення правочину, юридична необізнаність) перешкод, які не дають фізичній або юридичній особі самостійно укласти той чи інший правочин.

Представництво — це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК).

Відносини представництва мають зовнішню і внутрішню сторону.

- Внутрішні відносини представництва - виникають між особою, яку представляють, і її представником.

- Зовнішні відносини представництва - бувають двох видів: відносини між представником і третьою особою та відносини між особою, яку представляють, і третьою особою.

Підстави виникнення представництва:

1. договір - (напр.: юрист представляє інтереси особи в суді, або інша особа може заключити договір купівлі-продажу квартири).

2. закон - (напр.: батьки представляють інтереси неповнолітніх дітей або опікуни - інтереси недієздатної особи).

3. акт органу юридичної особи - (напр.: наказ про призначення працівника на посаду, пов'язану із здійсненням представницьких функцій. (Ч.4 ст. 95 ЦК) - керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності).

4. інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства - (напр.: рішення суду про встановлення опіки над майном безвісно відсутнього- ст. 44 ЦК України).

Перелік правочинів, які не можуть бути вчинені за участю представника:

1. правочини, які за своїм характером можуть вчинятися або виконуватися тільки особисто:

- заповіт (ст. 1234 ЦКУ);

- заяви про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК);

- укладення чи розірвання шлюбу (ст.34 СК);

- усиновлення (ст.223 СК);

- укладання трудового договору (ст. 24 КЗоТ), тощо.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. (ст. 239 ЦК). Тобто особа, яка має виконувати обов'язки за договором, який був укладений представником і не бажає їх виконувати не може посилатися на те, що договір був укладений не нею особисто, а представником.