2. Форма, нотаріальне посвідчення правочину та державна реєстрація права власності.

Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України однією з умов дійсності правочину передбачено дотримання форми правочину.

Стаття 205 цк України встановлює дві форми правочинів:

- усну;

- письмову.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усна форма правочинів (ст. 206 цк)

1. За загальним правилом, в усній формі можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення (Наприклад, Ви укладаєте правочин купівлі-продажу квітів. Ви сплачуєте гроші, Вам віддають квіти. Правочин повністю виконується сторонами в момент його вчинення).

2. Виняток: правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, а також правочини, для яких письмова форма є обов'язковою. (Перелік правочинів, для яких нотаріальне посвідчення є обов'язковим міститься в ЗУ "Про нотаріат" від 02.09.1993 р та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - Наказ Мінюст від 22.02.2012 № 296/5 та ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1.07.2004р.)

Письмова проста форма правочинів

У письмовій формі належить вчиняти (ст. 208 ЦК):

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особами, окрім правочинів, які можуть вчинятися усно;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн. *20= 340 грн.), окрім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 - які можуть вчинятися усно;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (Ці правочини можна знайти в ЦК, див. кожен окремий правочин індивідуально).

Вимоги до письмової форми правочину (ст. 207 ЦК). ЗАКОНСПЕКТУВАТИ САМОСТІЙНО.

Нотаріальне посвідчення правочинів (ст. 209 цк):

1. Правочин, укладений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

2. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Отже, за діючим законодавством є тільки дві форми правочинів – усна та письмова, а у передбачених випадках письмова форма повинна супроводжуватися нотаріальним посвідченням.

(Перелік правочинів, для яких нотаріальне посвідчення є обов'язковим міститься в ЗУ "Про нотаріат" від 02.09.1993 р та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - Наказ Мінюст від 22.02.2012 № 296/5)

З 01 червня 2009 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» № 614-17, яким повноваження приватних та державних нотаріусів України повністю зрівняні.

Державна реєстрація правочину (ст. 210 цк)

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

3. Недійсність правочину

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК) є недодержання в момент здійснення правочину сторонами ст. 203 ЦК, окрім ч. 4:

- не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

- виконання вимоги щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- вимоги щодо вільного волевиявлення учасників правочину;

- вимоги щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків;

- вимоги щодо недопущення вчинення батьками правочину всупереч інтересам дитини.

Але більш коректним і правильним було б додати ще й п. 4 ст. 203 ГК, оскільки є правочини, для яких письмова форма обовязкова і її недотримання призводить до недійсності правочину, а також є правочини, для яких обов'язкове нотаріальне посвідчення, інакше правочин буде недійсний (напр.: правочин, щодо купівлі-продажу квартири).

Ст. 215 ЦК розрізняє такі види недійсних правочинів:

- нікчемні - його недійсність встановлена законом і для визнання його недійсним не потрібно рішення суду (бо в суді нема чого доводити, адже наявність порушення закону очевидна).

У ЦК відсутня окрема стаття, в якій би перелічувались всі нікчемні правочини, але по тексту ЦК можна відшукати такі норми (напр.: ст. 219 відсутність нотаріального посвідчення, ст. 224 правочин, вчинений без дозволу органів опіки і піклування та ін.)

- оспорювані - визнається недійсним лише судом, якщо одна зі сторін заперечує його дійсність (це не означає, що обов’язково такий правочин буде недійсний, суд може визнати його дійсним). (Напр.: ст. 218 недодержання письмової форми, ст. 234 фіктивний правочин, ст. 235 удаваний правочин - для приховання іншого правочину).