Тема: «Правочини. Представництво та довіреність»

1. Поняття, види, умови дійсності правочинів.

2. Форма правочину. Нотаріальне посвідчення правочину та державна реєстрація права власності.

3. Недійсність правочину.

4. Поняття, підстави виникнення представництва.

5. Довіреність: поняття, види.

1. Поняття, види, умови дійсності правочинів.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України – далі ЦК).

Види правочинів:

І. Залежно від кількості сторін, що беруть участь у правочині (саме така класифікація запропонована в ЦК):

- односторонні - це дія однієї сторони, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків. (Напр.: складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, відмова від права власності);

- двосторонні - це погоджена дія двох сторін (Напр.: купівля-продаж, найм, договір доручення);

- багатосторонні - в яких беруть участь 3 і більше сторони (Напр.: договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю, договір між власниками декількох земельних ділянок щодо пробивання свердловини).

ІІ. Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати зустрічне матеріальне благо:

- безоплатні (Напр.: дарування, пожертви);

- оплатні (Напр.: договір перевезення, купівлі-продажу, оренди).

ІІІ. Залежно від вартості предмета правочину:

- дрібні побутові правочини - це оціночне поняття, визначається в кожному випадку індивідуально (здебільшого судом, іноді виходячи з прожиткового мінімуму, іноді з мінімальної заробітної плати іноді з розміру доходів особи) - це правочин, який задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. (ст. 31 ЦК).

- правочини, що виходять за межі дрібних побутових.

Умови дійсності правочину (ст. 203 цк України)

(тобто це умови, яким має відповідати правочин):

1. зміст правочину не повинен суперечити закону, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам (Напр.: договір купівлі-продажу кулемета між фізичними особами буде визнано недійсним, оскільки предмет договору вилучено із цивільного обігу.)

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності (Напр.: якщо неповнолітній без згоди батьків чи піклувальника уклав договір кредитування, то такий договір може бути визнаний у судовому порядку недійсним).

3. вільне волевиявлення учасників правочину (тобто не допускається укладення правочину внаслідок насильства, обману, помилки. Напр.: на Вас направили пістолет і пропонують Вам продати квартиру за 1 тис. грн.).

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (правочини можуть укладатися в усній, письмовій формі, яку визначають самі сторони. В окремих випадках законодавець вимагає конкретної форми правочину під страхом його недійсності.) Які саме правочини і в якій формі укладаються розглянемо пізніше.

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (Інакше це вже буде фіктивний або удаваний (тобто російською «мнимый») правочин, і суд може визнати його недійсним).

Фіктивний правочин – це правочин, укладений лише для виду, без наміру створити юридичні наслідки (ст. 234 ЦК України) (Напр.: особа, яка має ризик бути засудженою із конфіскацією майна, оформлює договір дарування майна на інших осіб).

Удаваний правочин (ст. 235 ЦК України) – це правочин, укладений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді уклали (Напр.: найчастіше договором дарування приховується договір довічного утримання).

6. правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (Напр.: треба отримати дозвіл органу опіки та піклування або, коли батько бере кредит, то визначаючи суму місячної сплати, враховується, що в сім'ї є дитина).

За загальним правилом діє презумпція правомірності правочину (ст. 204) - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.