3. Поняття, значення, види строків та термінів у цивільному праві.

Для належного здійснення і захисту суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків важливе значення має фактор часу. Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне законодавство пов'язує з перебігом певних періодів часу, настанням зазначених у договорі чи у законі дат. В сфері цивільного права час відіграє надзвичайноважливу роль. Так із певним часом пов'язана дія певного права (наприклад, право подати позов до суду), час дії довіреності дає право на представництво інтересів іншої особи або навпаки тільки після спливу певного часу особа може отримати право (наприклад, право на спадщину). Дія самих законів також обмежена у часі (про це ми згадували у попередніх темах). Строки, які встановлюються у цивільних правовідносинах є важливим правовим засобом регулювання діяльності громадян та організацій. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.

Таким чином, серед часових категорій в цивільному праві провідне значення відіграють строки та терміни. Стаття 251 ЦК України дає поняття строків та термінів у цивільному праві.

Строк – це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України), наприклад, договір оренди укладений строком на 2 роки.

Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія або подія, яка має юридичне значення. Відповідно ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою (наприклад, договір позики укладений терміном до 10 січня 2019 р.) або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, момент смерті особи).

Поняття терміну взагалі можна визнати новим для цивільного права, тому що традиційно воно не виділялося окремо, а розглядалося як складова частина строку. Порівнюючи наведені визначення, можна помітити, що «термін» може існувати як окрема категорія цивільного права, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, як його початковий або кінцевий момент). Отже, строки – це період часу, а термін – це конкретна дата, або момент.

Частина 3 ст. 251 ЦК України закріплює основну класифікацію строків в залежності від того, де і ким вони визначаються. Згідно такої класифікації строки поділяються на:

1) законні — визначені актами цивільного законодавства. Характерною рисою таких строків є неможливість їх зміни за волевиявленням учасників відносин, вони є обов'язковими як для учасників цивільних відносин, та і для судів, наприклад, ст. 1270 ЦК України встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини, або строк розгляду звернення громадян, відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» – до 1 місяця, або до 15 днів;

2) договірні — визначені правочином за бажанням сторін і на їх розсуд, наприклад, строк дії договору – 2 місяці. Такі строки можуть бути змінені, скорочені або подовжені за домовленістю сторін;

3) судові — визначені рішенням суду. Є обов'язковими для суб'єктів, відносно яких винесено судове рішення, наприклад, за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача з жилої площі на 3 місяці.