Скачиваний:
14
Добавлен:
15.01.2021
Размер:
73.57 Кб
Скачать

Практичне завдання №10

Задача

На присадибній ділянці К. видобував глину та пісок, використовував їх для будівництва житлового будинку. Частину добутого піску він продав сусідові для теплиці. Органи державного гірничого нагляду заборонили К. видобування корисних копалин і притягли його до відповідальності. К. звернувся зі скаргою до районного прокурора, бо вважав, що він як власник землі має право видобувати корисні копалини для своїх потреб.

Вирішіть справу. Який порядок видобування корисних копалин власниками землі? Яку відповідальність встановлено за незаконне видобування корисних копалин?

Відповідь:

Згідно частини першої ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів. Згідно частини першої ст. 23 Кодексу України про надра видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища.

Власники земельних ділянок, відповідно до Земельного кодексу України, мають право у тому числі (п. г ст. 90) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці ЗПКК і торф. Таке ж право мають і землекористувачі, із застереженням: якщо інше не передбачено законом або договором.

За чинним законодавством незаконне видобування корисних копалин місцевого значення має кваліфікуватися за ст. 47 КУпАП, а незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення – за ст. 240 КК України. Якщо вартість незаконно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення є настільки незначною, що є підстави для констатації малозначності діяння, то і такі прояви незаконного видобування корисних копалин мають кваліфікуватися за ст. 47 КУпАП.

У судовій практиці застосовується як перший, так і другий підхід до вирішення аналізованої проблеми.

Практичне завдання №11

Задача

У межах мисливських угідь лісостепу затриманий Ш. протягом кількох років він добув 40 вовченят, за що систематично отримував винагороду від мисливського господарства. Вдома утримував козулю, чорну лелеку, сірого журавля та вухатого їжака. У своїх поясненнях Ш. заявив, що не вважає свої дії браконьєрством.

Дайте правову оцінку зазначеним обставинам.

Відповідь:

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про тваринний світ» «Право власності на об'єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об'єктами тваринного світу - об'єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.»

Отже, відповідно до діючого законодавчого положення, дики тварини можуть перебувати в приватній власності.

Щодо права приватної власності на тварин, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.7 Закону «Об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

У передбаченому законом порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.»

Отже, законність набуття в приватну власність диких тварин має бути підтверджена відповідними документами ( яких з огляду на умови задачі у Ш – не було)

Разом з тим, в умовах задачі було сказано. Що Ш. було затримано в мисливських угіддях.

Відповідно до абз.2 ст.17 Закону «Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.»

Також, відповідно до ст.21 Закону «Мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання.

Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.»

Отже, мисливством є спеціальний вид використання тваринних ресурсів, для здійснення якого слід отримати відповідну ліцензію.

Щодо документів на право полювання, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.23 Закону «Документами на право полювання є:

посвідчення мисливця;

щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;

дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);

відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю);

паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового та мисливського господарства відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.»

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про захист тварин від жорсткого поводження» «Забороняються полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин:

дитинчат, не здатних до самостійного існування;»

Отже, якщо в казані в задачі вовченята були відповідного віку, і якщо Ш. є мисливцем, і має всі необхідні документи на право полювання, він міг на протязі декількох років здобути 40 вовченят.

Щодо наявності в нього інших тварин – зокрема - козулі, чорного лелеки, сірого журавля та вухастого їжака, слід зазначити, що всі зазначені тварини окрім козулі занесені до Червоної книги України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 19 ЗУ «Про Червону книгу України»

«Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.

Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України з метою отримання прибутку забороняється.»

Отже, вказаних тварин Ш. не мав права вилучати з їх природного середовища.

Щодо утримання диких тварин в неволі, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження «Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається.

Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини.

Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання відповідно до вимог цього Закону.»

Щодо порядку утримання диких тварин в неволі, слід зазначити, що таке утримання здійснюється відповідно до Порядку утримання диких тварин ( в тому числі і екзотичних) визначений Порядком утримання розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 30.09.2010 N 429.

Отже, в даному випадку Ш. порушує діюче законодавство, утримуючи у себе тварин, що занесені до Червоної книги України ( ст.88-1, 90 КУпАП), а у випадку якщо вовченята недостатньо дорослі для відстрілу – ч.1 ст.288 КК України