Практичне завдання №9

Задача

При спорудженні водозабірної свердловини на землях сільськогосподарського підприємства виявлені запаси питної води, яка має цілющі властивості. Сільськогосподарське підприємство пробурило в цьому водоносному місці дві свердловини й організувало подання мінеральної води на свій консервний завод для технічних потреб. Районна рада заборонила використання мінеральної води, але підприємство оскаржило це рішення в суді, вказуючи, що згідно з чинним законодавством (ст..90 ЗК України) воно має право використовувати не тільки землю, а й підземні води, які знаходяться на його території.

Дайте висновок по справі. Охарактеризуйте підстави виникнення спеціального права водокористування.

Відповідь:

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування в Україні поділяється на два види: загальне і спеціальне.

Спеціальне природокористування, яке, як правило, пов’язано з задоволенням господарсько-економічних інтересів суспільства, зумовлює значний вплив на природу, великі обсяги вилучення природних ресурсів, суттєві антропогенні навантаження.

Правовий режим спеціального водокористування закріплений ст. 48 Водного кодексу України. Особливості спеціального водокористування базуються на загальних особливостях спеціального природокористування, а саме:

– метою є здійснення виробничо-господарської чи іншої спеціальної діяльності, яка конкретизовано визначена ч. 2 ст. 48: «Спеціальне водокористування здійснюється … для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб»;

– суб’єктами спеціального водокористування можуть бути юридичні і фізичні особи, однак наділені спеціальною правосуб’єктністю, зокрема, щодо юридичних осіб такий вид діяльності повинен бути відображений в їх статутних документах;

– необхідність отримання спеціального дозволу для використання водного об’єкта;

– оплатний характер.

До спеціального водокористування належать:

– забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, включаючи забір води із застосуванням каналів;

– використання води, яким відповідно до ст. 1 Водного кодексу України є процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва. Як бачимо, використанням води охоплюється її вилучення лише для виробничих потреб і для господарсько-побутових, а без вилучення – виключно для потреб двох галузей: гідроенергетики і рибництва.

– скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Статтею 23 Кодексу України про надра зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу здійснювати видобування підземних вод для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до ВК підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827).

Стаття 2 ВК містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об’єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води — це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов’язок отримання господарюючими суб’єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування — право на їх використання.

Як бачимо, за судовою практикою дозволи можна не отримувати, якщо видобування вкладається у граничну межу 300 кубічних метрів. Районній раді слід ознайомитись із даними пристроїв, які вимірюють кількість води. Якщо видобування підземної води перевищує 300 кубічних метрів на добу, тоді суб’єкту господарювання необхідно отримувати дозволи.