Задача №10

Фірма «Українська Мрія» бажала ввезти на Україну з території Польщі 5 тонн сала. Але на митниці при перетині кордону з’ясувалось що у фірми немає договору (контракту) щодо товару, який імпортується. Тоді фірма запропонувала митникам визначити митну вартість сала за ціною договору щодо ідентичних товарів. Як раз фірма «Українські цінності» вивозила з України в Польщу 10 тонн сала. Чи можуть митники виконати прохання фірми ?

Розв’язання. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Згідно з пп. а) п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється також за другорядним методом, таким як ціна договору щодо ідентичних товарів. Згідно ч. 2 ст. 59 МК України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: країна виробництва; виробник. Відповідно до ч. 1 ст. 61 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Відповідь: митники не можуть виконати прохання Фірми «Українська Мрія» , яка ввозила сало з Польщі в Україну щодо визначення митної вартості сала за ціною договору фірми «Українські цінності» яка вивозила сало з України в Польщу оскільки в даному випадку відповідно до ч. 2 ст. 59 та ч. 1 ст. 61 МК України це не є ідентичним товаром.

Задача №11

Яким вимогам повинні відповідати демонстраційні квоти відповідно до спеціальних положень щодо кінематографічних фільмів?

Розв’язання. Відповідно до статті IV – Спеціальні положення щодо кінематографічних фільмів Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка є додатком до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (набрання чинності для України - 16.05.2008) У випадку, якщо будь-яка сторона встановить чи застосує правила внутрішнього кількісного регулювання щодо відзнятих кінематографічних фільмів, такі правила повинні бути у формі демонстраційних квот, які повинні відповідати наступним вимогам:

a) демонстраційні квоти можуть вимагати демонстрації кінематографічних фільмів національного походження протягом певної мінімальної частки всього обсягу екранного часу, фактично використаного протягом певного періоду тривалістю не менше одного року, для комерційної демонстрації всіх фільмів будь-якого походження, і повинні обчислюватися на основі екранного часу на кінотеатр на рік чи в еквівалентному показнику;

b) за винятком екранного часу, зарезервованого для фільмів національного походження відповідно до демонстраційної квоти, екранний час, зокрема час, звільнений адміністративним розпорядженням від екранного часу, зарезервованого для фільмів національного походження, не повинен, формально чи фактично, розподілятися між джерелами постачання;

c) незважаючи на положення підпункту b) цієї статті, будь-яка сторона має право застосовувати демонстраційні квоти, задовольняючи вимоги підпункту "a" цієї статті, які резервують мінімальну частку екранного часу для фільмів певного походження із джерел інших, ніж сторона, яка накладає такі демонстраційні квоти, за умови, що жодна така мінімальна частка екранного часу не повинна перевищувати рівень, діючий на 10 квітня 1947 року;

d) демонстраційні квоти повинні бути предметом переговорів з метою їх обмеження, лібералізації чи скасування.

Відповідь: демонстраційні квоти відповідно до спеціальних положень щодо кінематографічних фільмів повинні відповідати нормам статті IV – Спеціальні положення щодо кінематографічних фільмів Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка є додатком до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (набрання чинності для України - 16.05.2008).