Ііі. Методи господарського процесуального права

Наука господарського процесуального права питання методу цієї галузі права відносить до недосліджених. Але, виходячи з того, що під методом правового регулювання розуміють різноманітні способи правового впливу на певні суспільні відносини, на думку В.С. Щербини, можна констатувати, що для господарського (арбітражного) процесуального права основними методами є метод субординації (централізоване, імперативне регулювання, за якого регулювання зверху донизу здійснюється на владно-імперативних засадах) та метод координації (децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин).

Харитонова О.І. вважає, що метод господарського процесуального права визначається двома обставинами. По-перше, виникнення господарського процесу, його розвиток, перехід з однієї стадії до іншої залежить від волі заінтересованих осіб. По-друге, суд, який є обов'язковим суб'єктом господарських процесуальних відносин, має владні повноваження у цих правовідносинах, що мають публічно-правовий характер. Тому у методі правового регулювання поєднуються методи субординації та координації.

Субординаційний (імперативний) знаходить прояв у тому, що:

1. процесуальні норми забезпечують чільне положення суду як органу державної влади;

2. суд має право контролю за діями сторін;

3. всі дії відбуваються відповідно до чітко встановленого нормами права порядку здійснення правосуддя;

4. рішення суду в необхідних випадках виконуються за допомогою примусу.

Координаційний (диспозитивний) метод дістає прояв у такому:

1. встановлення рівності сторін перед законом і судом;

2. свобода користування сторонами своїми процесуальними правами;

3. встановлення гарантій прав суб'єктів господарського процесу.

Інші автори методом господарського процесуального права визнають імперативний метод за наявності диспозитивних елементів. Таке сполучення зумовлено тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права, яке припускає владні засади в механізмі господарського регулювання, а з іншого - формою примусового здійснення суб'єктивних прав в основному в тих галузях права, які базуються на рівності та диспозитивності їх суб'єктів. Імперативні засади методу господарського процесуального права проявляються у тому, що:

1. норми господарського процесуального права забезпечують головуюче положення господарського суду;

2. основними юридичними фактами є владні процесуальні дії господарського суду;

3. норми господарського процесуального права забезпечують господарському суду право контролю за діями сторін, а також наділяють господарський суд повноваженнями щодо керівництва процесом;

4. господарський процес здійснюється в певній процесуальній формі правосуддя - господарській процесуальній формі.

Диспозитивні засади методу господарського процесуального права полягають у тому, що:

рівність сторін господарського процесу в межах, наданим їм для захисту своїх прав та інтересів;

свобода користування цими правами, оскільки суб'єкти на власний розсуд користуються чи не користуються наданими ним правами;

наявність системи гарантій прав суб'єктів господарського процесуального права.

Таким чином, господарське процесуальне право - це сукупність правових норм, що регулюють діяльність господарського суду та інших заінтересованих суб'єктів, пов'язану із здійсненням правосуддя у справах, віднесених до відання господарських судів. Іншими словами, господарське процесуальне право є сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення господарського судочинства.