Господарське право П-81 Пк-81-20210115T120932Z-002 / Практика з Господарського права № 2 / Реферат (2)

2

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття господарських правовідносин……..………………….........4

Розділ 2. Види господарських правовідносин..………….……….................…6

Висновок………………………………………………...........……....………..…8

Список використаної літератури………………………………………………………...............……....9

3

Вступ.

У процесі здійснення господарської діяльності юридичні та фізичні особи як суб’єкти господарювання вступають у найрізноманітніші правовідносини: договірні зобов’язання з приводу поставки продукції, перевезення вантажів, будівельних та інших робіт; зобов’язання з виконання поставок продукції для державних потреб тощо. Цим самим встановлюється юридичний зв’язок між суб’єктами господарювання – вони в цих зобов’язаннях наділяються правами та обов’язками. Загальна теорія права визначає правовідносини як урегульовані нормами права і забезпечувані державою вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між суб’єктами – правомочними (носіями суб’єктивних прав) і зобов’язаними (носіями обов’язків).

В основі господарських відносин як фактичних економічних відносин здебільшого лежить приватний інтерес суб’єкта господарювання щодо отримання бажаного ефекту (найчастіше – прибутку) від господарської діяльності. Коло ж публічних інтересів, які підлягають урахуванню в господарсько-правових нормах, а значить і в господарських правовідносинах, надзвичайно широке і залежить від виду господарської діяльності та галузі/сфери її здійснення (це, зокрема, інтереси щодо: забезпечення розширеного відтворення в матеріальному виробництві; реалізації інвестиційних та інноваційних проектів з метою забезпечення розвитку високотехнологічного виробництва тощо).

4

Розділ 1. Поняття господарських правовідносин.

Господарські відносини – це відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Господарські правовідносини – це сукупність відносин, які виникають у процесі господарської діяльності між органами управління та суб’єктами стосовно виробництва, розподілу та реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт з метою отримання прибутків.

Господарські відносини як предмет регулювання складаються лише з двох елементів – організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господарське право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у сфері господарювання.

Господарські відносини мають певні ознаки.

Насамперед, це обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб’єктів. Такими суб’єктами є учасники відносин у сфері господарювання, перелік яких встановлено ст. 2 ГК України. Це:

-суб’єкти господарювання,

-споживачі,

-органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією,

-громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Особливим суб’єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

Другою характерною ознакою господарських відносин є існування організаційно-господарських зобов’язань як окремого виду господарських зобов’язань, а також поєднання в господарських відносинах організаційних і майнових елементів. Таке поєднання зумовлене тим, що однією з правових

5

підстав виникнення та функціонування господарських правовідносин між суб’єктами господарювання та їх контрагентами є, зокрема, державні замовлення і державні завдання (ст. 13 ГК України). Правовою підставою виникнення господарських правовідносин є рішення їхніх суб’єктів укласти відповідний договір: господарський (ст. 184 ГК України) або організаційногосподарський (ст. 186 ГК України). Ці рішення ґрунтуються, зокрема, на планах учасників господарських відносин (плани економічного і соціального розвитку, бізнес-плани тощо).

Третя ознака господарських відносин – їх матеріальний зміст, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) суб’єктами господарювання продукції (виконаний робіт, надання послуг).

6

Розділ 2. Види господарських правовідносин.

Господарські правовідносини є цілісними за своєю юридичною та економічною природою. Однак у рамках цієї цілісності має місце їх видова відмінність, визначена значною кількістю зв’язків учасників відносин у сфері господарювання. Господарські правовідносини мають широке коло існування. Зокрема, розрізняють відносини у сфері господарювання за характером відносин, за сферою виникнення та дією, за взаємним становищем сторін, за галузями економіки і сферами управління, за характером дозволу. Різноманітність і складність господарських відносин вимагає здійснення їх поділу на відповідні види за різними критеріями.

Згідно із ч. 4 ст. 3 ГК України господарські відносини поділяються на:

1)господарсько-виробничі;

2)організаційно-господарські;

3)внутрішньогосподарські.

Так, ч. 5 ст. 3 ГК України дає визначення господарсько-виробничих відносин як майнових та інших відносин, що виникають між суб’єктами господарювання під час безпосереднього здійснення господарської діяльності (наприклад, такі відносини виникають між постачальником і покупцем). У таких відносинах не існує підпорядкування суб’єктів один одному, вони діють як рівні та незалежні контрагенти.

За ч. 6 ст. 3 ГК України під організаційно-господарськими відносинами слід розуміти відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (такі відносини складаються між органами господарського контролю та підприємцями, між органами державного управління і державними підприємствами); під час державної реєстрації та ліквідації суб’єктів господарювання; під час видачі ліцензій, патентів, дозволів на розміщення об’єктів торгівлі.

У свою чергу, ч. 7 ст. 3 ГК України під внутрішньогосподарськими відносинами передбачено відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами (філіали, представництва).

Господарські правовідносини класифікують за різними ознаками:

7

За характером правовідносин господарські відносини поділяються на:

-відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництво та реалізація товару);

-відносини щодо керівництва (організації) господарською діяльністю (державна реєстрація, контроль власника майна за ефективністю використання останнього підприємством).

За взаємним становищем сторін розрізняють:

-горизонтальні – відносини, які складаються безпосередньо між господарюючими суб’єктами (між самими господарськими організаціями, підрозділами одного підприємства). Для цих відносин характерна юридична рівність сторін;

-вертикальні – це відносини у сфері управління. В даних відносинах одним з учасників виступає орган управління, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

За сферою дії правовідносини бувають:

-внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її структурними підрозділами, а також між господарською організацією та її структурними підрозділами;

-міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридично самостійними суб’єктами господарювання.

За галузями народного господарства і сферами управління, в яких вони виникають, відносини поділяють на такі:

-правовідносини в галузі промисловості;

-правовідносини в галузі сільського господарства;

-правовідносини в галузі транспорту;

-правовідносини в галузі капітального будівництва;

-правовідносини у сфері приватизації;

-правовідносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.

8

Висновок.

Отже, господарські правовідносини – це сукупність відносин, які виникають у процесі господарської діяльності між органами управління та суб’єктами стосовно виробництва, розподілу та реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт з метою отримання прибутків.

Господарські відносини поділяються на:

1)господарсько-виробничі;

2)організаційно-господарські;

3)внутрішньогосподарські.

Господарські правовідносини класифікують за різними ознаками:

1)За характером правовідносин виділяють: відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності; відносини щодо керівництва господарською діяльністю .

2)За взаємним становищем сторін: горизонтальні; вертикальні.

3)За сферою дії: внутрішньогосподарські; міжгосподарські або зовнішньогосподарські .

4)За галузями народного господарства і сферами управління, в яких вони виникають правовідносини: в галузі промисловості; в галузі сільського господарства; в галузі транспорту; в галузі капітального будівництва; в сфері приватизації; в сфері антимонопольного регулювання тощо.

9

Список використаної літератури.

1.Господарський кодекс України (Редакція від 16.08.2020)

2.Господарське право: курс лекцій / В.О. Кучер, В.М. Парасюк. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 380 с.

3.Господарське право України : підручник : у 2 ч. Ч. 1 / [Андрєєва О. Б., Жорнокуй Ю. М., Гетманець О. П. та ін.]. – 2-ге вид., зі змін. та випр. – Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2016. – 324 с.