Лекція по кримінології № 3

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 3. «Злочинність та її основні характеристики»

З дисципліни: «Кримінологія»

Категорія слухачів: студенти, слухачі коледжу.

Навчальні питання:

1. Поняття злочинності. Основні ознаки злочинності. Злочинність і злочин, їх взаємозв’язок. Основні види злочинності

2. Кількісні і якісні показники злочинності

3. Поняття латентної злочинності, її види, рівні та методи оцінки

4. Наслідки злочинності

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Поняття злочинності. Основні ознаки злочинності. Злочинність і злочин, їх взаємозв’язок. Основні види злочинності

Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-караних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Ознаки злочинності:

1. Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.

2. Злочинність -явище негативне, що завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема

3. Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер

4. Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.

5. Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

6. Злочинність має кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміналізація тих або тих діянь впливає на всі її показники. Кримінологія, вивчаючи злочинність та її причини, керується поняттям протиправності, трактуючи його як юридичний вияв суспільної небезпеки. Якщо в діях людини немає складу злочину, передбаченого кримінальним правом, то вона не може бути об'єктом кримінального переслідування.

7. Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище. Як будь-яке явище, воно закономірне за причиново-наслідковою залежністю та зв'язком, за взаємодією з іншими соціальними явищами - економікою, політикою, ідеологією, психологією суспільства та соціальних спільнот, управлінням, правом тощо. Інтенсивність і характер злочинності визначаються суперечностями взаємодії соціальних процесів і явищ криміногенного, антикриміногенного та мішаного характеру.

8. Злочинність - це не механічна сукупність, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Крім цього, її елементи - окремі злочини та їх групи (підсистеми) - перебувають у визначених статистично вимірюваних взаємозалежностях і взаємодіях

9. Злочинність є самодетермітувальним, тобто самовідтворюючим явищем, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів.

10. Злочинності притаманна іррегулярність, яка проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин. Ця незалежність окремих актів поведінки, їх іррегулярність і надає правопорушенням загалом статистичного характеру.

11. Злочинність має масовий характер. Стосовно злочинності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукупності дій.

12. Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік).

Пояснення взаємозв'язку між злочинністю та злочинами ґрунтується на філософських категоріях "одиничного", "окремого" та "загального". Кримінологія вивчає злочин як окремий факт злочинної поведінки, що утворює у своїй сукупності соціальне явище злочинність. Але на відміну від кримінального права, що дає правове поняття злочину, для кримінології злочин має значення лише в якості виявлення у ньому ознак, що характеризують не просто один факт діяння, а, що відображає закономірності явища злочинності у цілому. Наприклад: кримінологія вивчає не крадіжку в квартирі, що належить Антонову А.А., з метою встановлення у даному факті ознак складу злочину, передбаченого ст. 185 Кримінального кодексу України, а крадіжки чужого майна для з’ясування їх поширеності у тому або іншому регіоні (загальної кількості, рівня цих злочинів, розраховуючи на певну кількість населення, динаміки їх вчинення за певні відрізки часу, частки у загальній кількості вчинених злочинів, розміру нанесеного збитку і т.д.), причин і умов вчинення даних злочинів, характеристик особи злодіїв, особливостей запобігання вищезазначеним злочинам.

Основні види злочинності.

Злочинність загалом поділяється на два види: первинну (сукупність злочинів, скоєних уперше) та рецидивну (сукупність повторних злочинів). Кожний з цих видів розмежовується на: злочинність чоловіків і злочинність жінок. При подальшій класифікації злочинність і чоловіків, і жінок ділиться, у свою чергу, на злочинність дорослих та неповнолітніх осіб. Додатково виділяють міську й сільську злочинність, злочинність у сфері сімейно-побутових відносин, злочинність регіонів, організована та професійна злочинність.