Кримінологія ЗП-81-20210115T121054Z-001 / Лекція по кримінології №5
.docxЛекція по кримінології № 5
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ТЕМА № 5. «Причини та умови злочинності»
З дисципліни: «Кримінологія»
Категорія слухачів: студенти, слухачі коледжу.
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ
Поняття причин та умов злочинності в кримінології. Поняття кримінологічної детермінації.
Учення про причини й умови злочинності у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі не має єдиного тлумачення. Це пояснюється тим, що ця галузь юридичних досліджень відзначається особливою складністю та різноплановістю позицій вітчизняних і зарубіжних авторів.
Кримінологія приділяє багато уваги категорії причииовості. Це зумовлюється тим, що злочинність і її причиновість є основними елементами предмета науки кримінології. Проблема причиновості має важливе методологічне значення, визначає суть і зміст кримінології. Від її вирішення залежить розуміння соціально-правової природи злочинності, соціально-ідеологічної суті особи злочинця, розробка запобіжних заходів, а також визначення і інших кримінологічних проблем.
Під причиновістю розуміють генетичний зв'язок між окремими станами видів і форм матерії у процесах її руху й розвитку. Сутністю причиновості є породження причиною наслідку. Причиновість завжди має об'єктивний характер.
Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є поняття "причини". Етимологічно слово "причина" пов'язане з дієсловом "чинити", "учинити" та вважається синонімом (як дієслово) слова "робити", "творити", "виробляти".
Причина злочинності - це соціально-психологічні обставини, що безпосередньо породжують і відтворюють злочинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.
Отже, якщо причини злочинності - це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності - це явища, котрі безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності.
Детермінізм – вчення про закономірний, необхідний зв'язок усіх подій і явищ та їх причинної обумовленості.
Детермінація – загальна категорія, що характеризує походження явищ, які вивчаються в природі і суспільстві.
Криміногенна детермінація – виражається у двох основних видах спричиненні (генетичний зв'язок – причина наслідок) та обумовленні (зв'язок сприяння, створення сприятливих умов для формування та реалізації причин)
Відповідно: детермінант - визначальний, зумовлювальний, детермінувати - визначати, зумовлювати, детермінація - процес визначення, зумовлення.
Класифікація детермінант злочинності:
За механізмом дії причини, умови, інші криміногенні фактори
За масштабом причини та умови всієї злочинності, причини та умови окремих груп злочинів, причини та умови конкретного злочину.
За змістом економічні, політичні, соціально-побутові, ідеологічні, духовно-моральні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські, технічні, правові.
За суттю соціальні біологічні
За природою виникнення об’єктивні об’єктивно-субєктивні, субєктівні
За територіальною розповсюдженістю причини та умови злочинності в масштабі держави
причини та умови злочинності в різних областях причини та умови злочинності в конкретному населеному пункті.
1 Закон про загальний універсальний зв’язок знаходить свій вияв у ідеї причинності, суть якої полягає в тому, що одне явище за визначених умов породжує інше явище: при цьому перше буде причиною, друге — наслідком. Це результат того, що в світі існує «зв’язок усього з усім». У ньому має місце «ланцюг причин».
2. Закон причинності поширюється як на природні явища, так і на явища суспільні. Конкретизація і застосування цього закону для пояснення явищ і процесів, що відбуваються в суспільстві, становлять сутність соціального детермінізму, ядром якого є визнання закономірного характеру суспільного розвитку
Процес детермінації злочинності є складною взаємодією різних форм зв'язків:
- функціональних;
- статистичних;
- зв'язків стану;
- причинових тощо.
Функціональна залежність показує об'єктивну відповідність, зіставність і зміну двох факторів. Наприклад, збільшення безробіття в регіоні одночасно породжує і зростання кількості крадіжок з метою задоволення необхідних потреб, і зниження купівельного попиту. Звісно, що таке зниження купівельного попиту та зростання крадіжок пов'язані між собою не настільки, що одне з цих явищ породжує інше. Зв'язок тут не причинний, а функціональний, тому що обидва ці явища походять від безробіття.
Статистичний зв'язок полягає в зміні характеру розподілу одного фактора залежно від зміни іншого. Скажімо, збільшення кількості злочинів зі збільшенням кількості населення.
Окремий випадок статистичного зв'язку - кореляційна залежність. При цьому за основу береться середнє значення фактора, явища.
Якщо виявляється, що розподіл одного явища прямо пропорційний розподілові іншого, кореляція має більш тісний характер, коли ж навпаки, то говорять, що зв'язок між цими двома явищами малоймовірний. Коефіцієнт кореляції має значення від 0 до 1, і чим він ближчий до 1, тим сильніший зв'язок між явищами.
Зв'язок станів характеризується тим, що один стан якогось явища в певний момент при конкретних умовах завжди визначає стан цього явища в інший момент. Зв'язок стану визначається як відношення різних станів однієї і тієї ж речі, системи, цілого. У кримінології такий зв'язок можна прослідкувати між станом, структурою та динамікою злочинності. Зміна стану одного з них веде до зміни іншого.
Приміром, злочинність, у якій висока питома вага неповнолітніх, за умови низької ефективності боротьби з нею здатна надалі визначати такий стан злочинності, в якій через 5-10 років буде висока питома вага рецидивної, а в останньої - значна питома вага неодноразово засуджених осіб молодого віку
Значення вивчення причиновості полягає в тому, що:
• причинне пояснення розкриває "механізм" явища, тобто вказує на те, які процеси проходять у суспільстві та природі та як вони впливають на злочинність, в яких конкретних умовах вона може виникнути, які існують супутні та протидіючі їй сили;
• передумовою правильного вирішення проблеми причиновості в кримінології є розуміння причинового зв'язку як об'єктивної категорії, що відображає реальні процеси взаємо¬дії явищ дійсності;
• причиновий зв'язок не просто характеризує послідовність і регулярність подій, а відображає їхній закономірний характер.
Причиновий зв'язок має предметний зміст, який визначається системою зв'язків і відносин, які й характеризують специфічну форму його прояву. Кожній сфері відносин відповідають свої особливі закономірні зв'язки, специфічні форми детермінації.
Існує три основні закони причинно-наслідкового зв'язку:
1) рівність причини та наслідку;
2) однозначність їхніх складових елементів;
3) однопорядковість зв'язку між ними.
Вимога рівності означає, що дія старого, негативного в матеріальних відносинах завдає нашому суспільству соціальної шкоди.
Вимога однозначності (ізоморфізму) говорить про певну однозначність, оскільки старе, негативне, відстале в царині соціальних відносин є протилежністю соціальних суперечностей суспільства.
Вимога однопорядковості проявляється в тому, що наявність протидії старого, негативного новому, передовому неминуче породжує правопорушення.
Як різновид закономірного зв'язку, причиновість має такі ознаки: загальність, незворотність, просторова та часова неперервність.
Слід зазначити, що "подібні причини при подібних умовах завжди породжують подібні наслідки, а також те, що причина й умова постійно міняються місцями.
термін "фактор злочинності", під яким слід розуміти причину, рушійну силу будь-якого процесу, що визначає його характер або певні риси
У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями:
• за природою;
• за рівнем функціонування;
• за змістом і способом дії;
• за джерелами.
За природою причини й умови поділяються на: об'єктивні,
- суб'єктивні.
Об'єктивні фактори існують незалежно від волі людини ©б'єктивні умови - це недоліки організаційного й технічного порядку, що підтримують, пожвавлюють дію суб'єктивних і об'єктивних причин злочинності.
Суб'єктивні фактори охоплюють все особистіше, що залежить від волі людини: свідомість, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні погляди, традиції та ін..
А. Зелінський вважає, що до суб'єктивної детермінанти поведінки обов'язково належать також не свідомі елементи психіки людини, її психічне здоров'я, а спадкові особливості.
За рівнем функціонування виділяють причини й умови:
- загальні для всієї злочинності;
- особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);
- поодинокі для певних злочинів.
За змістом і способом дії:
• загальні причини й умови ті, що впливають на всю злочинність, тобто стосуються всіх процедур у злочинності: зростання, скорочення, структурних змін тощо. Вони можуть бути:
- економічними;
- ідеологічними;
- організаційними;
- правовими тощо;
• особливі криміногенні обставини:
- причини та умови конкретних видів злочинів за об'єктом зазіхання можуть об'єднуватись у великі групи - причини й умови корисливих, насильницьких, посадових злочинів тощо;
- причини та умови умисних і необережних злочинів;
- причини й умови первинної та рецидивної злочинності;
- причини й умови злочинності неповнолітніх, що мають специфічний характер, беручи до уваги психофізіологічні особливості цієї категорії злочинців тощо;
Причини і умови поодиноких конкретних злочинних дій
- причини й умови, пов'язані з матеріальним станом і умовами життя осіб, які скоїли злочин;
- пов язані з моральним формуванням особи, з особливо¬стями соматичного та психічного стану;
- причини й умови, що випливають з певної життєвої
ситуації та поведінки потерпілого.
За джерелами причини й умови бувають:
- внутрішні - суперечності, що притаманні певному суспільству,
- зовнішні - негативний уплив з боку інших. Скажімо, порнографія, наркотики, насильство, що заполонили екрани наших телевізорів і кінотеатрів, які прийшли із Заходу
Серед основних причин економічного фактору злочинності останніх десятиріч, які вирізняються своїм масштабом та суттєво вплинули на стан і динаміку злочинності, називають скорочення внутрішнього валового продукту, безробіття і подальше масове зубожіння населення, знецінення грошових вкладів населення, незбалансованість господарського механізму, вади та недоліки економічної політики, характер розподіль- ницьких відносин, прийняття державою недосконалого та суперечливого законодавства і відсутність ефективного контролю за його дотриманням, масові порушення, що супроводжували процес проведення приватизації тощо; низький рівень матеріального забезпечення деяких груп населення, високий рівень економічного розшарування між різними верствами населення (при практичній відсутності «середнього» класу, що є зазвичай опорою стабільності). Ці фактори стимулюють соціальні конфлікти, що породжують злочинність.
Економічна криза як причина злочинності – недоліки господарського механізму, вади економічної політики держави, незбалансованість сфер виробництва, фінансування, кредитування, приватизації.
Ідеологічна криза як причина злочинності – відсутність тоталітарного державного контролю в усіх сферах суспільних відносин, низький рівень правової культури громадян, деформація ціннісних орієнтацій.
Низький рівень моральності як причина злочинності – формування психології вседозволеності, культу насильства та сексуальної свободи, протиріччя потреб і і інтересів особи у переважної більшості випадків метою є збагачення, з її реальними можливостями тощо.
Організаційно-управлінські причини злочинності – перевантаження системи кримінальної юстиції, недоліки в реєстрації та низький рівень розкриття злочинів, невідповідність системи заходів попередження злочинності її цілям, низький професійний рівень багатьох співробітників правоохоронних органів, низький рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності правоохоронних органів тощо
Види умов злочинності
Фонові – пияцтво, наркоманія, екстремізм, проституція, маргінальність
Низький авторитет органів державної влади – корупція, протиріччя, пов’язані з рівнем і реальним здійсненням демократії, вседозволеність
Етнорелігійні конфлікти – національна, расистська релігійна нетерпимість, наслідки війн та збройних конфліктів у країнах далекого та близького зарубіжжя. Безробіття – звуження попиту на фахівців певного вікового професійного та кваліфікаційного рівня скорочення робочих місць