Тема 3. Кримінальна відповідальність та її підстави

Задача 3.

За ухилення від сплати податків, що завдало державі шкоду у великих розмірах минулого року К. було притягнуто до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 212 КК України). Адвокат К. подав скаргу на дії уповноваженої особи, зазначивши, що його клієнт відшкодував заподіяні збитки, сплатив пеню.

З якого моменту особа притягується до кримінальної відповідальності?

Рішення:

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.

1.1. В умові задачі не вказано, коли громадянин К. клієнт відшкодував заподіяні збитки, сплатив пеню.

1.2. Зі слів адвоката К. відомо, що громадянин К. відшкодував заподіяні збитки, сплатив пеню. Жодного слова немає про те, що К. сплатив податки, збори (обов'язкові платежі).

1.3. Притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 212 КК України відбулось 1 рік тому.

Громадянин К. ухилявся від сплати податків, що завдало державі шкоду у великих розмірах минулого року К. (ч. 2 ст. 212 КК України).

Відповідно до ч.4 ст. 212 КК України особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Отже, оскільки громадянин К. не сплатив податки , а лише відшкодував шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (пеня), його дії не можуть бути кваліфіковані, як сплата податків, зборів (обов'язкових платежів). Це означає, що К. було притягнуто правомірно до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 212 КК України). У задоволенні скарги адвоката К. на дії уповноваженої особи буде відмовлено.

З якого моменту особа притягується до кримінальної відповідальності?

Цей момент визначений п. 14 ч. 1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно для якого притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Слід звернути увагу на строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Для притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 та ч. 2 ст. 212 КК України строк давності становить 2 роки.

Тема 4. Злочин та його види

Задача 4.

Д. уночі зупинив на вулиці жінку та, погрожуючи їй ножем, почав вимагати віддати йому сумку. Злякана жінка виконала вимогу Д. У сумці грошей не виявилося, а знаходилися лише засоби особистої гігієни.

Чи є дії Д. малозначними?

Рішення:

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.

1.1. Подія відбулась уночі на вулиці.

1.2. Д. вчинив погрозу застосувати насильство, залякував негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілої.

1.3. Грабіж не відбувся, оскільки у потерпілої грошей не виявилося.

Громадянин Д. висловив потерпілій вимогу передати майно негайно, погрожуючи при цьому застосуванням насильства так само негайно, й обставини, за яких вона була висловлена, об’єктивно давати підстави потерпілій сприймати її як таку, що дійсно може бути реалізована негайно.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого. Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. При грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно.

Таким чином, обвинувачений висловив вимогу передати майно негайно, погрожуючи при цьому застосуванням насильства так само негайно, й обставини, за яких вона була висловлена, об’єктивно давати підстави потерпілій сприймати її як таку, що дійсно може бути реалізована негайно, то такі дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.187 КК.

Чи є дії Д. малозначними?

Відповідно до положень частини другої статті 11 Кримінального кодексу України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Свого часу Верховний Суд України у своїй постанові від 24.12.2015 у справі № 5-221кс15 зробив правовий висновок про те, що закріплене у ч. 2 ст. 11 КК України положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача (суду). Щодо злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається.

Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов'язковій сукупності трьох умов: формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

Відтак, визнаючи діяння малозначним, суду потрібно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло це призвести.

Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.

Виходячи із наведеного встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що хоча для такого злочину як грабіж не встановлено нижньої межі шкоди, яка може бути завдана власнику майна, проте вказана обставина лише свідчить про підвищену суспільну небезпечність цього злочину.

А тому, вчинене засудженим діяння характеризується всіма ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, становить притаманну злочину суспільну небезпеку, що виключає малозначність цього діяння в розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.