Кримінальне право ЗП-81-20210115T121050Z-001 / Лекція по кримінальному праву №14
.docxЛекція по кримінальному праву №14
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема № 14 «Причетність до кримінального правопорушення»
З дисципліни: «Кримінальне право: загальна частина»
Категорія слухачів: студенти, слухачі коледжу.
План лекції
1. Поняття причетності до кримінального правопорушення.
2. Заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завершення) кримінального правопорушення) приховування кримінального правопорушення.
3. Заздалегідь не обіцяне потурання кримінальному правопорушенню.
4. Заздалегідь обіцяне (тобто обіцяне до закінчення кримінального правопорушення) недонесення про злочин
Текст лекції
Причетність до кримінального правопорушення
Під причетністю до кримінального правопорушення розуміють діяльність, що примикає до кримінального правопорушення, але не зумовлює його готування чи вчинення. Характерна особливість причетності полягає в тому, що особа, причетна до кримінального правопорушення, не допомагає виконавцю чи іншим співучасникам у досягненні суспільне небезпечного наслідку. Така діяльність не перебуває ні в причинному, ні у винному зв'язку з особою, яка вчиняє або вчинила кримінальне правопорушення. Таким чином, причетність до кримінального правопорушення – це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням кримінального правопорушення, але не є співучастю у ньому.
Теорія і практика кримінального права виділяє наступні види причетності:
1) Заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завершення) кримінального правопорушення) приховування кримінального правопорушення.
2) Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, добутого кримінально протиправним шляхом.
3) Заздалегідь не обіцяне потурання кримінальному правопорушенню.
4) Заздалегідь обіцяне (тобто обіцяне до закінчення кримінального правопорушення) недонесення про кримінальне правопорушення.
1. Заздалегідь не обіцяне приховування кримінального правопорушення виражається в переховуванні самого злочинця, знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом (ч. 6 ст. 27 КК). Воно здійснюється після закінчення кримінального правопорушення або замаху на його вчинення і не є, на відміну від заздалегідь обіцяного приховування, співучастю у його вчиненні.
Заздалегідь не обіцяне приховування тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених законом (ст. 396 КК). Ця стаття встановлює відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Приховування злочинів середньої або невеликої тяжкості кримінальній відповідальності не підлягає. Причому в силу ч. 2 ст. 396 КК не підлягають кримінальній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких злочинів члени сім'ї особи, яка вчинила злочин, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом.
Приховування виражається в активних діях. Вичерпний перелік таких дій дається в законі.
Закон розрізняє два види приховування. Приховування злочинця виражається у переховуванні особи, яка вчинила злочин. Цією особою може бути як виконавець кримінального правопорушення, так і його спільники. Переховування злочинця складається головним чином з надання йому притулку, фальшивих документів чи транспортних засобів для того, щоб він зміг сховатися від органів влади, а також у вчиненні дій, спрямованих на зміну його зовнішнього вигляду.
Приховування кримінального правопорушення полягає в переховуванні знарядь і засобів скоєння кримінального правопорушення (зміна їхнього виду, знищення, приховування), слідів кримінального правопорушення ‒ різних речових доказів (наприклад, взуття, відбитки якого залишились на місці вчинення кримінального правопорушення) або предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом.
Заздалегідь не обіцяне переховування може бути вчинене тільки умисно.
Відсутність вказаних ознак умисної вини свідчить і про відсутність переховування як кримінального правопорушення. Наприклад, особа, яка зберігає чужі речі у себе вдома, не припускає, що вони здобуті кримінально протиправним шляхом, не може підлягати відповідальності за ст. 396 КК.
Стаття 396. Приховування злочину
1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -
карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.
2. Придбання чи збут майна, здобутого кримінально протиправним шляхом, передбачає активну діяльність особи з купівлі або іншій оплатній передачі майна, здобутого кримінально протиправним шляхом, або зберіганні такого майна. Мова йде лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворюють, в силу ч. 5 ст. 27 КК, пособництво. Придбання і збут, що не були заздалегідь обіцяні до закінчення кримінального правопорушення, тягнуть за собою відповідальність як за самостійний злочин відповідно до ст. 198 КК — як вид причетності до кримінального правопорушення (ч. 6 ст. 27 КК). Даний злочин передбачає знання суб’єктом того, що придбане ним майно здобуто кримінально протиправним шляхом, тобто в результаті конкретного кримінального правопорушення, крадіжки, розбою тощо.
Стаття 198. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально протиправним шляхом
Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного кримінально протиправним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного кримінально протиправним шляхом, -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Не можуть кваліфікуватися за ст. 198 КК придбання чи збут або зберігання викрадених людей (ст. 146 КК), документів (ст. 357 КК), чи інших речей, які майном не є. '
Про кримінально протиправне походження речей, про те, що ці речі є майном, яке здобуто вчиненням кримінального правопорушення, можуть свідчити кількість майна, його ціна, особливості певних речей тощо, а також повідомлення про це особою, яка здобула майно вчиненням кримінального правопорушення.
Придбання чи збут або зберігання майна, здобутого кримінальним правопорушенням, кваліфікується за ст. 198 КК лише у випадках завідомого знання особою, яка його придбала чи збувала або зберігала, що це майно здобуте вчиненням кримінального правопорушення. Не підпадають під ознаки ст. 198 КК випадки збування, придбання чи зберігання майна, якщо немає завідомого знання про його здобуття кримінальним правопорушенням, тобто всілякі сумніви, припущення складу цього кримінального правопорушення не утворюють за відсутністю вини.
Придбання чи збут або зберігання майна, здобутого вчиненням тяжкого чи особливо злочину, не з корисливих мотивів, а з метою приховати злочин і злочинця, повинно кваліфікуватися за ст. 396 КК.
Доходи, одержані кримінально протиправним шляхом, - будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості.( пункт 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних кримінально протиправним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»»)
До легалізації (відмивання) доходів, одержаних кримінально протиправним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення.(стаття 4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»)
Під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних кримінально протиправним шляхом, належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані кримінально протиправним шляхом. (частина 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 14.04.2005 № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»)
Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.(частина 1 статті 209 Кримінального Кодексу України)
Предикатний злочин означає будь-який кримінальний злочин, в результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину. (пункт «е» Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом)
Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті (предикатний злочин) є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.(примітка до статті 209 Кримінального Кодексу України,(пункт 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»)
Кримінальним кодексом України, також, передбачена кримінальна відповідальність за Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних кримінально протиправним шляхом, або фінансування тероризму.
Кримінально-правова характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних кримінально протиправним шляхом
Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом
1. Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка.
1. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення
1. Умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, якщо такі діяння заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -
караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Розголошення у будь-якому вигляді таємниці фінансового моніторингу або факту обміну інформацією про фінансову операцію та її учасників між суб’єктами первинного фінансового моніторингу, суб’єктами державного фінансового моніторингу, іншими державними органами, а також факту надання (одержання) запиту, рішення чи доручення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, або надання (одержання) відповіді на такий запит, рішення чи доручення особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою діяльністю, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -
карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об’єкт кримінального правопорушення ст.. 209 КК
Безпосередній об’єкт кримінального правопорушення - суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю. Предмет кримінального правопорушення - грошові кошти та інше майно, здобуті кримінально протиправним шляхом, а також право на кошти чи майно. Грошові кошти - це готівка і безготівкові гроші в будь-якій національній валюті, у тому числі в гривнях. До іншого майна належать цінні папери, рухомі і нерухомі речі (будівлі, автотранспорт, сировина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо). Грошові кошти, інше майно, а також право на них виступають предметом легалізації за умови, що вони здобуті кримінально протиправним шляхом.
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення:
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення може виражатись в одній з трьох форм:
1. Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
2. Вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення)
3. Набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з трьох дій (форм), зазначених у диспозиції частини 1 статті 209 (Кримінального Кодексу України),при цьому достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним майном.
Суб’єкт кримінального правопорушення
Суб’єктом кримінального правопорушення може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16-ти річного віку, у тому числі й особа, яка брала участь (як виконавець чи співучасник) у здійсненні первинного кримінального правопорушення.
Особа, яка бере участь у здійсненні предикатного кримінального правопорушення, внаслідок вчинення якого були одержані грошові кошти чи інше майно або право на них, а потім легалізує їх, може нести відповідальність за правилами сукупності злочинів: за відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України і за статтею 209 Кримінального кодексу України.
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення:
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.
Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинених дій, завідомо знаючи про злочинне походження грошових коштів чи майна або прав на такі кошти чи майно і бажає вчинити ці дії.
Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони кримінального правопорушення є спеціальна мета - легалізації, тобто надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними у статті 209 Кримінального кодексу України, Особа, яка фактично використовує майно, здобуте кримінально протиправним шляхом, у формах, вказаних у статті 209 Кримінального кодексу України, однак сумлінно помиляється щодо його походження, не несе відповідальність за це кримінальне правопорушення. Не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 Кримінального кодексу України, дії щодо використання майна, здобутого кримінально протиправним шляхом, для продовження вчинення кримінальне караних діянь (наприклад, для продовження зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації), адже вони не спрямовані на надання легального вигляду такому майну.
Не є предикатними діяннями злочин, відповідальність за який передбачена статтею 212 Кримінального кодексу України (Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)) незалежно від того, за якою частиною цієї статі вони кваліфіковані та яке покарання встановлено за їх вчинення.
3. Потурання. Потурання виражається в тому, що особа, яка зобов'язана була і могла перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, такому кримінальному правопорушенню не перешкоджає: кримінальне правопорушення вчинюється. Наприклад, працівник поліції, знаючи про кримінальне правопорушення, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому кримінальне правопорушення вчиняється.
У Загальній частині КК прямо не встановлено відповідальність за потурання. Питання про відповідальність за потурання вирішується таким чином:
1) якщо воно було заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом, тому що таке потурання є не що інше, як усунення перешкод вчиненню кримінального правопорушення чи сприяння приховуванню кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 27 КК);
2) заздалегідь же не обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених в Особливій частині КК, службове кримінальне правопорушення (зловживання владою або службовим становищем ‒ ст. 364 КК, службова недбалість ‒ ст. 367 КК). Можлива і відповідальність за згаданою вище ст. 256 КК, а також за ст. 426 КК.
Таким чином, з закону випливає, що наявність заздалегідь даної обіцянки чи її відсутність дає можливість дати різну юридичну оцінку приховуванню, придбанню або збуту предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, і потуранню. Якщо ці дії (бездіяльність) були заздалегідь обіцяні ‒ це пособництво кримінального правопорушення, якщо така обіцянка була дана post factum, тобто після закінчення кримінального правопорушення, відповідальність настає за самостійне кримінальне правопорушення у випадках, передбачених у КК.
4. Недонесення виражається у неповідомленні органам влади про кримінальне правопорушення, що готується або вже вчинений. На відміну від приховування, недонесення ‒ це діяльність пасивна (чиста бездіяльність). Незалежно від того, було чи не було воно заздалегідь обіцяно, чинним КК воно кримінальним правопорушенням не визнається. Лише у випадку, якщо в діях такої особи містяться ознаки іншого самостійного складу кримінального правопорушення, вона підлягає за нього кримінальній відповідальності. Так, наприклад, якщо така особа незаконно зберігала вогнепальну зброю, вона підлягає відповідальності за ст. 263 КК, за недонесення ж про кримінальне правопорушення, вчинений іншими особами, вона ні за яких умов не відповідає (ч. 7 ст. 27 КК).