3. Види складів кримінальних правопорушень

Класифікація складів кримінальних правопорушень має велике значення для пізнання окремих складів кримінального правопорушення та правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Найчастіше склади кримінального правопорушення класифікують: за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості), за способом описання ознак складу в законі та за особливостями законодавчої конструкції (або конструкції ознак об’єктивної сторони).

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) виділяють:

1) основний склад кримінального правопорушення (або простий) – містить у собі основні ознаки кримінального правопорушення і не містить ні обтяжуючих (кваліфікуючих), ні пом’якшуючих обставин. Основний склад, як правило, зазначається у першій частині норми Особливої частини КК України. Наприклад, ч. 1 ст. 115 КК передбачає кримінальну відповідальність за просте вбивство, тобто вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин;

2) кваліфікований склад (або склад із кваліфікуючими ознаками) – склад кримінального правопорушення, який містить певні додаткові ознаки (їх називають кваліфікуючими ознаками), що підвищують суспільну небезпечність діяння у порівнянні з основним складом, та впливають на кваліфікацію вчиненого. Так, у ч. 2 ст. 186 КК передбачається підвищена відповідальність за кваліфікований грабіж (поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого або вчинений повторно чи за попередньою змовою групою осіб і т.д.). У даному випадку такі ознаки як насильство, повторність, попередня змова групи осіб виступають кваліфікуючими ознаками;

3) іноді законодавець, враховуючи особливу ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення виділяє різновиди кваліфікованого складу у вигляді складів злочину з особливо кваліфікуючими (особливо обтяжуючими) обставинами, тобто такими, які надають злочину особливої суспільної небезпечності (наприклад, ч. 3, 4 та 5 ст. 186 КК);

4) склад кримінального правопорушення з пом’якшуючими обставинами (привілейований склад) – це склад кримінального правопорушення, який крім ознак основного складу, містить обставини, які значною мірою знижують його суспільну небезпечність і караність. Наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання – ст. 116 КК.

За способом описання ознак складу кримінального правопорушення в законі виділяють:

1) простий склад кримінального правопорушення, який характеризується однією формою вини, містить у собі ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об’єкт. Наприклад, умисне вбивство (ст. 115 КК), крадіжка (ст. 185 КК);

2) складний – склад кримінального правопорушення із кількома об’єктами або яким передбачено дві чи більше дії або дві різні форми вини. Наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) – склад із двома формами вини; розбій (ч. 1 ст. 187 КК) – склад з двома об’єктами;

До складних відносять також і альтернативні склади, об’єктивна сторона яких може виражатися в декількох діях чи способах дії або в різних наслідках. Прикладами альтернативних складів можуть виступати державна зрада (ст. 111 КК), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК).

За особливостями законодавчої конструкції (або конструкції ознак об’єктивної сторони) склади кримінальних правопорушень поділяють на:

1) матеріальні склади (або кримінальні правопорушення з матеріальним складом) – це склади, у конструкції яких законодавець передбачає обов’язкову наявність не тільки суспільно небезпечного діяння, але й суспільно небезпечного наслідку, а також причинного зв’язку між діянням і наслідком.

У таких складах об’єктивна сторона отримує свій повний розвиток лише за умови настання зазначених у кримінальному законі наслідків і тільки з цього моменту кримінальне правопорушення вважається закінченим. У кримінальних правопорушеннях з матеріальним складом потрібно обов’язково встановлювати причинний зв’язок між самим діянням і суспільно небезпечними наслідками, що настали. Прикладом кримінального правопорушення з матеріальним складом є вбивство, яке вважається закінченим лише з моменту настання смерті потерпілого (ст. 115 КК України). Якщо ж, наприклад, постріл в жертву з метою її вбивства не призводить до настання смерті потерпілого (йому заподіяно лише тілесні ушкодження), мова може йти лише про замах на вбивство, оскільки не настав передбачений кримінальним законом наслідок – смерть іншої людини;

2) формальні склади (або кримінальні правопорушення з формальним складом) – це склади, що не містять у собі суспільно небезпечні наслідки як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони. У формальних складах саме суспільно небезпечне діяння утворює закінчене кримінальне правопорушення, незалежно від настання чи ненастання суспільно небезпечних наслідків. Тому такі кримінальне правопорушення вважаються закінченими з моменту вчинення зазначених у законі діянь. Наприклад, зґвалтування (ст. 152 КК) вважається закінченим з моменту початку насильницького природного статевого акту;

3) формально-матеріальні склади - юридична конструкція, яка містить у собі два варіанти суспільно небезпечного діяння, один без суспільно небезпечних наслідків, другий з суспільно небезпечними наслідками, та, відповідно, два різних момента закінчення кримінального правопорушення для кожного варіанту.

4) усічені склади (або кримінальні правопорушення з усіченим складом) визнаються різновидом кримінального правопорушення із формальним складом. Усічені склади, у зв’язку з їх підвищеною суспільною небезпечністю, вважаються закінченими на більш ранніх стадіях вчинення кримінального правопорушення: на стадії готування або замаху. Для визнання таких кримінальних правопорушень закінченими не потрібно не тільки настання злочинних наслідків, але і доведення до кінця тих дій, що здатні викликати дані наслідки. Так, розбій (ст. 187 КК України) вважається закінченим вже з моменту самого нападу, не залежно від того заволодів винний майном потерпілого чи ні, та, навіть, не залежно від того зміг би він взагалі заволодіти цим майном (наприклад, потерпілий виявився більш фізично розвиненим або майна при собі не виявилося). Іншими словами, закон конструює ці кримінальні правопорушення таким чином, що вони вважаються закінченими з моменту вчинення діяння, яке за своїм змістом є попередньою злочинною діяльністю.