ЛЕКЦІЯ 13

Тема: Особистість і колектив

План

1. Поняття колективу: суть, ознаки, функції.

2. Теорія колективу у спадщині видатних педагогів.

3. Процес розвитку колективу.

4. Чинники розвитку колективу.

5. Вплив колективу на особистість школяра.

6. Учнівське самоврядування в школі та класі.

Рекомендована література

Базова

1. Волкова Н. П. Педагогіка : посібник / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр «Академія», 2012. – 575 с.

2. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С. Г. Карпенчук. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К. : Вищашк., 2005. — 343 с.

3. Кузьмінський А. І. Педагогіка : підручник для студентів ВНЗ / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання-Прес, 2007. – 447 с.

4. Практикум з педагогіки : навчальний посібник : Видання 2-ге, доповнене і перероблене / За заг. ред. О. А. Дубасенюк, А. В. Іванченка. – Житомир : Житомир. держ. пед. ун-т, 2002. – 482 с.

5. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посібник / М. М. Фіцула. – К. : «Академія», 2009. – 560 с.

Додаткова

1. Галузинський В. М. Педагогіка : теорія та історія : навч. посібник / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.

2. Зайченко І. В. Педагогіка : навч. посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / І. В. Зайченко. – [2-ге вид.]. – К. : Освіта України, 2008. – 526 с.

3. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навч. посібник / Н. Є. Мойсеюк. – К. : «КДНК», 2001. – 608 с.

4. Педагогіка : навч. підручник / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Вінниця: «Книга-Вега», 2003. – 419 с.

5. Педагогіка : навч. підручник / Уклад. А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2003. – 418 с.

6. Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

1. Поняття колективу: суть, ознаки, функції.

Колектив – це добровільне об’єднання людей із спільними цілями, інтересами і діяльністю. Але це визначення неповне. У першій ситуації чітко не виражено зміст діяльності, а у другій є діяльність і мета, але вони мають кримінальний, аморальний характер. Тому колективом може називатися така група людей (дітей), об’єднаних добровільно, яка ставить перед собою суспільно значущі цілі, організовує і здійснює спільну діяльність, спрямовану на досягнення поставлених цілей, характеризується стосунками взаємної підтримки і відповідальності.

Ознаки колективу:

1. Спільна спрямованість на соціально значущі цілі. У розвиненому колективі гармонійно поєднуються особисті та суспільно значущі цілі.

2. Єдина діяльність. У колективі здійснюється навчальна, трудова та суспільна діяльність для досягнення загальних цілей і виховання громадської активності кожного члена.

3. Відносини відповідальної взаємодопомоги, загальної турботи. Між членами колективу встановлюються відносини взаємодопомоги, відповідальності за свої вчинки і справи колективу.

4. Психологічний клімат у колективі. Він повинен бути комфортним для кожного члена. Тут дитина повинна мати можливість самореалізуватися, отримати захист і підтримку від агресивних проявів соціуму.

5. Дисципліна та самодисципліна – це елемент, який об’єднує всі ознаки в одне ціле, передумова їх створення і прояву. Основою дисципліни в колективі є норми поведінки, визнані або встановлені самими членами колективу, а не нав’язані ззовні.

Деякі вчені виділяють ще таку ознаку - як відкритість колективу шкільній спільності і далі, готовність до співпраці з усіма іншими спільнотами для громадського блага.

Яке значення має колектив у житті кожної дитини? Колектив є мікросередовище, в якому відбувається перетворення норм і ціннісних орієнтацій суспільства у норми, цінності кожної дитини. Тут у дитини формуються навички соціальної взаємодії, вона вчиться співвідносити свої інтереси з інтересами інших, виконувати роль ведучого і роль виконавця, у неї формуються навички спілкування. Колектив сприяє реалізації мети виховання – всебічному і гармонійному розвитку особистості. Дитина разом з іншими розвивається, вдосконалюється. У колективі дитина самовиражається і самостверджується.

На базі загальношкільного колективу функціонують різні типи учнівських колективів: навчальні класи, колективи за інтересами, клуби, виробничі бригади. Таким чином, до загальної структури шкільного колективу входить кілька підструктур: навчальна (класи), клубна (гуртки, секції), трудова (бригади, ланки), громадська (громадські дитячі об’єднання). Це первинні колективи, в яких окремі члени знаходяться у постійному діловому, дружньому та побутовому об’єднанні. Вони можуть бути тимчасові або постійно діючі. Основним, найбільш значущим за характером у сучасній школі є колектив класу, однак кількість членів значно перевищує оптимальну кількість, що і вимагає від педагога особливої уваги. У класі функціонують найбільш тривалі і стійкі відносини між дітьми та вчителями, з іншими класами. Класні колективи входять до складної структури дитячого колективу школи, мають свої органи самоврядування, які, будучи взаємопов’язаними, створюють систему органів самоуправління шкільного колективу.

А.С. Макаренко дав обґрунтування закону життя колективу: рух вперед – життя колективу, зупинка – форма його смерті. Цей закон знайшов своє вираження у системі перспективних ліній – постановці постійно ускладнюваних цілей, особистих і колективних; перспектив, прагнень. А.С. Макаренко розподіляв цілі діяльності колективу на ближні, середні та дальні. Головне завдання згуртування колективу – у гармонізації колективних й особистих перспективних ліній, у реалізації переходу від зовнішніх стимулів до внутрішньої активності при досягненні певних цілей.

Перспектива – це бажана для дитини мета, подія; це, за словами А.С. Макаренка, «завтрашня радість»: Це можна зілюструвати цитатою з «Педагогічної поеми»: “Людина не може жити на світі, якщо в неї нема попереду нічого радісного. Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість... Спочатку треба організувати саму радість, покликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегливо перетворювати елементарні види радості у складні і значущі для людини. Тут проходить цікава лінія: від примітивного задоволення яким-небудь пряником до найглибшого почутя обов’язку... Виховати людину – означає виробити у неї перспективні шляхи, якими йтиме її завтрашня радість».

Сама по собі постановка перспективи не вирішує проблеми формування особистості. Вона вимагає організації діяльності, спілкування дітей для реалізації поставленої мети.

А.С. Макаренко говорив, що розпочинати організацію перспектив можна і з доброго обіду, і з походу в цирк. Але саме головне, виходити при цьому з потреби дитини, хоча б не стільки цінної для нас, дорослих.