6. Галузі педагогічної науки.

Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачується, розвивається, поповнюється новими знаннями. До педагогічних наук належать:

а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;

б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка (грец. Surdus – глухий) – наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка (грец. Tuphlos – сліпий) – наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих; олігофренопедагогіка (грец. olygos – малий і phren – розум) – наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку; логопедія (грец. logos – слово і paideia – виховання, навчання) – наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення; виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);

г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.

До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи – наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

Окремою групою педагогічних наук є часткові, або предметні, методики, які зосереджуються на дослідженні закономірностей викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

Наприкінці XX ст. намітився стрімкий розвиток соціальної педагогіки – галузі, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності особистості у процесі розв’язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють: агогіка (грец. ago – веду, виховую) – наука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей та підлітків; герогіка (грец. Geron – стара людина) – наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку; андрагогіка (грец. andros – доросла людина) – наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя; віктимологія (лат. victima – жертва і грец. logos – слово, учення) – наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

Оскільки до розв’язання проблем виховання особистості причетні різні науки, педагогіка тісно пов’язана з ними.

У процесі соціологізації особистості важливого значення набуває засвоєння нею норм, правил поведінки та установок, пов’язаних з роллю, становищем і призначенням статей у суспільстві. Цими питаннями займається гендерна педагогіка, яка останнім часом стала активно розвиватися в Україні.

Гендерна (англ. gender, від грец. genos – рід) педагогіка – галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на успішну підготовку дітей до статево ролевої поведінки в суспільстві.

Основною ідеєю статевого підходу в освіті є врахування специфіки впливу на хлопців і дівчат усіх факторів навчально-виховного процесу (змісту, методів і форм навчання, організації шкільного життя і спілкування у шкільному колективі тощо).