Фінанси_Посібник

14. Валюта іноземна – це:

1)валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

2)платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

3)валюта, яка має здатність вільно обмінюватись на національну валюту

івикористовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

4)законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

5)валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

6)валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються і переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

15. Валюта вільного використання – це:

1)валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

2)платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

3)валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

4)законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

5)валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

6)валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються і переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

16. Міжнародна ліквідність – це:

1)збільшувались можливості кредитно-грошового регулювання економіки;

2)обмежувались можливості кредитно-грошового регулювання економіки;

421

3)валютні курси встановлювались без урахування фундаментальних економічних закономірностей;

4)темпи економічного розвитку починали випереджати фізичні обсяги золотодобування?

18. Залежно від ступеня гнучкості всі валюти поділяються на:

1)центральний банк;

2)міністерство фінансів;

3)міністерство економіки:

4)казначейство.

Задачі

Задача 16.1

Банк у Києві встановив такий курс долара США: купівля – 5,40 грн, продаж – 5,50 грн.

Визначити: а) скільки гривень можна одержати за 250 доларів США; б) скільки доларів США можна купити на 200 тис. грн.

Задача 16.2

Банк у Лондоні встановив такий курс долара США: продаж – 2,2510 дол. США за ф. ст.; купівля – 2,2520 дол. США за ф. ст.

Визначити:

а) скільки фунтів стерлінгів можна одержати за 1000 дол. США; б) скількох доларів США можна одержати за 1000 ф. ст.

Задача 16.3

Банк у Москві оголосив таке котирування валют: долар США / рубль – 1840-1880; канадський долар / рубль – 1100-1130.

Визначити крос-курс долара США до канадського долара.

422

Задача 16.4

Швейцарський банк дає такі котирування: долар США / канадські долари

– 1,8183-1,8193; долар США / швейцарський франк – 1,6627-1,6637. Визначити крос-курс канадського долару до швейцарського франка.

Задача 16.5

Нехай склалися такі значення обмінних курсів дол. США:

Заповніть пусті клітини таблиці.

Визначити методом крос-курсу такі валютні курси: GBP/FRF; FRF/JPY;

JPY/GBP; KRW/ SEK; SEK/DEM; DEM/CHF; DEM/SEK.

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР (зі змінами та доповненнями) [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 51. – ст. 292.

2.Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1.

3.Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 75. – 19 квітня.

4.Закон України «Про основи національної безпеки України». [Електронний ресурс] : від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ. – Режим доступу :

<http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15>.

423

5.Бойцун Н. Є. Міжнародні фінанси : навчальний посібник / Н. Бойцун, Н. Стукало. – 2-ге видання. – К. : ВД «Професіонал», 2005.

6.Міжнародні фінанси : підручник / О. І. Рогач, А. С. Філіпченко, Т. С. Шемет [та ін.]; за ред. О. І. Рогач. – К. : Либідь, 2003.

7.Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підруч. для ВНЗ / С. Я. Боринець – 5-те вид. перероб. і доп. Рекомендовано МОН – К. : Знання, 2008.

8.Лапчук Б. Ю. Валютна політика : навч. посіб. / Б. Ю. Лапчук – К. : Знання, 2008.

9.Моринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Моринець. – 4-те., перероб. і доп. – К. : Знання, 2004.

10.Офіційний сайт Міністерства фінансів України. [Електронний ресурс]

–Режим доступу : < www.minfin.gov.ua>.

11. Фінанси. [Електронний ресурс] – Режим доступу :

<http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/07/05/244018>.

12.Ющенко В. А., Міщенко В. І. Управління валютними ризиками : навчальний посібник / В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. – К.: «Знання», КОО,

1998.

424

Тема 17

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

17.1 Фінансова безпека держави у системі економічної безпеки

Етимологія слова «безпека» походить від грец. «володіти ситуацією». Безпека як результат управлінської діяльності з усунення загроз має

складну, множинну предметність: в одному з аспектів – це здатність системи попереджувати заподіяння можливої шкоди інтересам особи, суспільства і держави, в іншому є вияв стану захищеності їх інтересів, у третьому – вияв системи заходів безпеки [1].

Як свідчить світовий досвід, забезпечення належного рівня фінансової безпеки на всіх рівнях (національному, регіональному, підприємства, фізичної особи) – це гарантія незалежності держави та можливість уникнути настання негативних наслідків відкритості національної економіки, умова стабільності та ефективної життєдіяльності суспільства, досягнення ефективної взаємодії з міжнародними фінансовими та економічними інституціями.

Однак на сьогодні щодо визначення дефініції «фінансова безпека» відсутнє єдине трактування (табл. 17.1).

Закінчення табл. 17.1

На наш погляд, сутність поняття «фінансова безпека держави», можна визначити як багаторівневу систему, покликану захищати інтереси всіх підсистем фінансової системи держави від зовнішніх та внутрішніх загроз на макрота мікрорівнях (міжнародному, національному, регіональному, приватному), що дозволяє забезпечити ефективне функціонування національної економіки в цілому та сталий економічний розвиток.

Суб’єктами фінансової безпеки виступають:

-окремі громадяни,

-населення в цілому,

-домашні господарства,

-підприємства, організації, установи,

-галузі та окремі сектори економіки,

-регіони,

-держава,

-міждержавні утворення,

-світові співтовариства.

Об’єктами фінансової безпеки є:

фінансові інтереси держави, регіону, національної економічної системи, суб’єктів господарювання, домогосподарства, окремих громадян;

фінансові ресурси держави, регіону, суб’єктів господарювання, домогосподарства, окремих громадян;

фінансова система держави;

фінансова політика держави та фінансовий механізм;

фінансовий сектор під яким розуміється фінансовий ринок, що забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних ресурсів та фінансових

427

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН міжнародна економічна безпека – це такий стан міждержавних економічних відносин, коли існують надійні матеріальні та правові гарантії захисту економічних інтересів кожної держави від неправомірного застосування економічної сили з боку інших держав, міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій.

Система міжнародної економічної безпеки, як і система міжнародної безпеки загалом, може бути створена та функціонувати лише на основі неухильного дотримання основних принципів міжнародного права і спеціальних принципів міжнародного економічного права.

Норми міжнародної економічної безпеки забороняють застосування економічної сили з політичних міркувань, дискримінацію, демпінг, обмежують використання протекціоністських засобів, забезпечують реалізацію суверенних прав держав щодо їх природних ресурсів тощо.

Методологічно поняття «економічна безпека» виводиться насамперед з поняття «національна безпека».

Національна безпека держави – ця системна категорія права, політичної економії та політології тісно пов'язана з категоріями територіальної єдності й недоторканності, агресії та примусу, економічної незалежності та економічного суверенітету тощо [9].

Згідно із Законом України «Про основи національної безпеки України» № 964-ІУ від 19.06.2003 р. під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки в Україні є:

Президент України;

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Рада національної безпеки і оборони України;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

НБУ;

суди загальної юрисдикції;

Прокуратура України;

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Збройні сили України, Служба безпеки України; Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування

громадяни України та їх об’єднання.

До об'єктів національної безпеки належать:

людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності,

інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

429

держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність

інедоторканність.

На сучасному етапі розвитку нашої країни, чинним законодавством України визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці

України.

Загрози національній безпеці – це наявні та потенційні явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України [12].

Зокрема, на сучасному етапі Закон України «Про основи національної безпеки України» в економічній сфері визначає такі реальні та потенційні загрози національній безпеці та стабільності у суспільстві:

істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави;

відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам;

настання кредитних ризиків;

критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення;

загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;

недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

«тінізація» національної економіки;

430