Фінанси_Посібник
.pdfчинників.
Світовий валютний ринок – наймогутніший і ліквідний, але украй чутливий до економічних і політичних новин.
Зфункціональної точки зору валютні ринки забезпечують:
своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;
регулювання валютних курсів;
диверсифікацію валютних резервів;
страхування валютних ризиків;
отримання прибутку учасників валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;
проведення валютної політики, направленої на державне регулювання національної економіки, і узгодженої політики в рамках світового господарства.
Учасниками валютних ринків є банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні і виробничі компанії, міжнародні валютний-кредитні і фінансові організації. За критерієм ступеня комерційного ризику можна виділити функціонуючих на валютному ринку підприємців, інвесторів, спекулянтів, хеджерів і гравців.
Такий розподіл носить чисто умовний характер, оскільки в діях окремих учасників валютного ринку поєднуються інтереси і інвесторів, і спекулянтів, і підприємців, і гравців.
Обов'язковим учасником валютного ринку є спекулянт, ризик якого наперед розрахований і виправданий прагненням одержати максимальний прибуток. Професійними спекулянтами валютного ринку виступають валютні ділери – як фізичні, так і юридичні особи.
Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу, пов’язаний із наданням валютних і товарних активів одними суб’єктами світової системи господарства іншим на умовах платності, строковості, повернення.
Міжнародне кредитування здійснюється в різноманітних формах та видах. Для зручності вивчення та використання останні класифікують за головними ознаками, які характеризують кредит із різних боків (за об’єктами і джерелами кредитування, терміном надання та ін.).
Головною ознакою класифікації є поділ кредитів за об’єктами кредитування, у відповідності до якого міжнародний кредит (так само, як і внутрішній) виступає у двох основних формах:
товарного або комерційного, кредиту,
грошового або банківського, кредиту.
Існує і змішана форма міжнародного кредиту – фірмово-банківські кредити.
За джерелами у структурі міжнародного зовнішнього фінансування
вирізняють офіційні і приватні кошти.
Офіційні кошти охоплюють двосторонні міжурядові кредити (головним чином міжурядові позики, які надаються найчастіше промислово розвинутими країнами країнам, що розвиваються, і тісно пов’язані з різними національними, регіональними та міжнародними програмами допомоги; змішані, в яких беруть
411
участь приватні підприємства та держава) і багатосторонні кредити міжнародних фінансових організацій.
Приватні кошти охоплюють фірмові кредити, банківські кредити, синдиковані банківські позики та ін.
За терміном кредити поділяються на:
короткострокові – до 1 року;
середньострокові – від 1 року до 5 років (інколи до 7–8 років);
довгострокові – понад 10 років.
Частиною довгострокового кредиту є позики – залучення державними та приватними корпораціями позичкових коштів на національному та світовому ринках позичкових капіталів через випуск власних боргових зобов'язань. Довгострокові кредити і позики обслуговують розширене відтворення основного капіталу, експорт машин, обладнання, реалізацію промислових проектів.
За видами зовнішньоекономічної діяльності кредити поділяються на
комерційні, тобто ті, що пов'язані із зовнішньоторговельними операціями;
фінансові, які використовуються на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвестування в цінні папери для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів та послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).
За призначенням міжнародні кредити, так само як і внутрішні, можна поділити на продуктивні і непродуктивні.
До продуктивних належать кредити, призначені для розвитку економіки країни-позичальника: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліцензій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення зовнішньоторговельних угод та інших господарських потреб.
Непродуктивні кредити пов’язані з утриманням урядового апарату, армії, закупівлею зброї, погашенням зовнішньої заборгованості за раніше отриманими кредитами і т. п.
За валютою позики вирізняють:
міжнародні кредити у валюті країни-боржника або країни-кредитора;
у валюті третьої країни,
у міжнародних розрахункових валютних одиницях (СДР, колишня екю). Найчастіше міжнародний кредит надається у валюті країни-кредитора.
За забезпеченням міжнародні кредити класифікують на забезпечені та бланкові.
Забезпечені надаються під товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість та коштовності. Інколи використовують частину офіційних золотих запасів країни.
Бланковий кредит надається під зобов’язання боржника погасити його у встановлений термін і оформляється соло-векселем з одним підписом – позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.
412
Різновидом міжнародного кредиту є валютний кредит, тобто кредит у певній валюті чи валютах, призначений для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, поповнення офіційних валютних резервів.
Кредити за компенсаційними угодами передбачають взаємні поставки товарів однакової вартості, коли країна-позичальник отримує у кредит на 8–15 років машини, обладнання для створення чи реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, збагачення сировини, а погашення кредиту здійснюється поставками продукції цих підприємств. Такі кредити надаються, як правило, банківськими консорціумами.
Проектне фінансування – нова форма кредитування країн, що розвиваються, яка передбачає спільне фінансування кількома кредитними установами великих, переважно інфраструктурних, проектів [6].
Ініціаторами спільного фінансування виступають міжнародні фінансові інституції, які залучають до цих операцій приватні банки. Останні кредитують найбільш прибуткову частину проекту на пільгових умовах, встановлюючи процентну ставку, нижчу за ринкову.
Серед інших боргових інструментів особливу групу становлять експортні кредити. Їхньою специфічною рисою є зв’язаний характер, тобто наявність так званого зв’язуючого застереження в кредитній угоді. Сутність застереження полягає в тому, що позичальник повинен використати цей кредит винятково на зазначені цілі, наприклад, на придбання товарів, вироблених у країні-кредиторі.
Експортні кредити поділяються на:
короткострокові (надаються і використовуються в межах 1 року для кредитування експорту споживчих товарів та сировини;
середньострокові (надаються на строк від 1 до 5 років) і використовуються для кредитування експорту машин та обладнання;
довгострокові (надаються на строк понад 5 років) і використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів.
Механізм експортного кредитування створює умови для прихованого субсидування експорту і тому може розглядатися як метод стимулювання урядом національного експортнозорієнтованого виробництва. Інколи експортні кредити розглядаються як різновид зовнішньої міждержавної допомоги, оскільки процентні ставки за експортними кредитами є значно нижчими порівняно зі ставками за іншими видами кредитів. При цьому різниця між поточною ринковою ставкою і ставкою за експортним кредитом становить розмір субсидіювання.
Механізм експортного кредитування передбачає:
надання державними банками субсидованих кредитів національним експортерам за ставкою, нижчою від ринкової;
надання державних кредитів іноземним імпортерам за умов обов'язкових закупівель товарів, виробниками яких є фірми країни-кредитора (зв'язаний кредит);
страхування експортних ризиків національних експортерів.
413
За формою міжнародні кредити можна поділити на фінансові і комерційні.
Фінансовий кредит – це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості [6].
Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, здійснюють фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.
Уміжнародному бізнесі поширена практика надання синдикованих кредитів.
Синдиковані кредити – це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банківкредиторів об'єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти.
Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Переважно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність, для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір поручництва, гарантія, договір про заставу, договір страхування); економічне обґрунтування одержання прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір та інші документи.
Комерційний кредит – це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.
Розмір відсотка залежить від розміру кредиту, його тривалості, типа валюти, ризику неплатежу і виду забезпечення (банківська гарантія, акредитив і т. і.). Зокрема, чим триваліше термін кредиту, тим, звичайно, вища ставка річного відсотка і тому, наприклад, ціна кредиту з розмірі 6 – 8 % річних може виявитися занадто високою для 3-місячного кредиту і нормальною для 1-1,5-річного кредиту. Крім того, якщо валюта кредиту сильна і стійка, кредитні відсотки будуть нижчими, ніж у випадку використання слабких валют, чий курс може бути схильний до значних коливань.
Під час встановлення показників процентних ставок в міжнародній торговій практиці враховуються також такі фактори, як економічні і політичні умови країни-імпортера, які визначають характер ринка збуту. Зокрема, нестабільні політичні і економічні умови, ризикований характер ринка ведуть до збільшення плати за кредит.
Усвітовій практиці використовують наступну формулу розрахунку величини відсотків, зарахованих за кредит:
В Б СР Д
360 100%
де В – вартісна величина нарахованих відсотків;
414
Б – величина основного боргу; С р – річна відсоткова ставка по кредиту;
Д – кількість днів користування кредитом; 360 – кількість днів у році, прийнята за базу (може використовуватись
365днів).
Уторгових контрактах може бути передбачена поступова оплата продукції.
В подібних випадках у світовій практиці використовують такі способи
калькуляції нарахованих процентів:
лінійний (іноді його називають прогресивний);
штафельний (або регресивний);
пропорційний.
При лінійному методі величина розраховується для кожної частини кредиту окремо з дати надання кредиту.
При штафельному способі нарахування відсотків відбувається на залишок основного боргу за час з дати його використання до дати погашення.
Пропорційний (змішаний) спосіб нарахування відсотків полягає у підрахуванні загальної суми відсотків з кредиту і її поділ на число платежів (траншів). При такому способі відсотки виплачуються рівними внесками.
Відсотки за кредитом зазвичай починають нараховувати з моменту закінчення поставки, а їхню виплату здійснюють послідовними внесками одночасно з оплатою кожної частини платежу за контрактом. Поширеною с практика виставлення векселів на підлягаючу сплаті частину основного боргу і нарахованих відсотків. У контракті, а також у рахунку-фактурі зазвичай суворо фіксується графік оплати основного боргу і нарахованих відсотків.
Покупець зазвичай виграє при нарахуванні відсотків прогресивним способом і виплаті їх більш рідкими внесками, наприклад, піврічними, а не квартальними. Продавець же, навпаки, об'єктивно зацікавлений у використанні регресивного способу і виплаті частішими внесками.
16.3 Фінанси міжнародних організацій та інституцій
У сучасному світовому господарстві, в міжнародних фінансовоекономічних і валютний-кредитних відносинах помітну роль грають міжнародні фінансові організації. Найбільш значущими в сучасних умовах міжнародними фінансовими інститутами є Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Група Всесвітнього банку.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжурядова організація,
призначена для регулювання валютний-кредитних відносин між державамичленами і надання їм фінансовій допомозі при валютних утрудненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті [6].
МВФ створений для того, щоб за допомогою часткової
415
інтернаціоналізації золотих і валютних резервів країн, що беруть участь в нім, створити пул міжнародних ліквідних ресурсів, який повинен служити джерелом тимчасового покриття пасивного сальдо платіжних балансів країн, що не мають в своєму розпорядженні необхідних для цього власних ліквідних ресурсів і що не мають можливості одержати звичайний банківський кредит за кордоном.
МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами – казначействами, центральними банками, стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку структурної перебудови економіки країн-членів.
Групу Всесвітнього банку утворюють декілька організацій, що виконують різні функції.
До Групи входять:
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);
Міжнародна асоціація розвитку (МАР);
Міжнародна фінансова корпорація (МФК);
Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій (БАГІ);
Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок (МЦВІС).
Штаб-квартира Групи розташовується в м. Вашингтоні, округ Колумбія, США.
МБРР. Міжнародний банк реконструкції і розвитку, широко відомий як Всесвітній банк, є основною кредитною установою Групи. Він є найкрупнішим кредитором проектів розвитку в країнах, що розвиваються, з середнім рівнем доходів на душу населення (більше 1,445 дол. США)
МАР. Міжнародна асоціація розвитку, створена в 1960 році, надає допомогу найбіднішим країнам, які не можуть собі дозволити брати позики МБРР.
МФК. Міжнародна фінансова корпорація була створена в 1956 році для стимулювання роботи приватного сектора в країнах, що розвиваються. Вона здійснює це шляхом фінансування проектів приватного сектора, надаючи допомогу компаніям миру, що розвивається, в мобілізації фінансів на міжнародних фінансових ринках, консультуючи і сприяючи підприємствам і місцевим органам самоврядування.
БАГІ. Багатобічне агентство по гарантуванню інвестицій було створено в 1988 році для надання допомоги країнам, що розвивалися, в залученні іноземних інвестицій через надання інвесторам гарантій від політичних ризиків. До цих ризиків відносяться експропріація, військові дії, цивільні безлади, порушення умов контракту і переклади валют.
Типовий страховий поліс БАГІ гарантує інвестиції протягом 15 років і може бути продовжений до 20 років, при цьому на сьогодні гранична сума, що гарантується за одним проектом, складає 50 млн. дол. США.
БАГІ також консультує країни, що розвиваються, з питань, пов'язаних з шляхами залучення іноземних інвестицій. Сьогодні членами БАГІ є 151 країна.
416
МЦВІС. Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок, створений в 1966 році, стимулює потік інвестицій, завдяки забезпеченню умов для проведення примирливих і арбітражних переговорів між урядами і іноземними інвесторами. Він також видає рекомендації і публікує праці за законодавством про іноземні інвестиції. В даний час членами МЦВІС є 131 країна.
БМР є найстарішим з існуючих міжнародних валютний-фінансових організацій капіталістичного миру. Він був створений в 1930 році.
БМР призначалася роль механізму, що сприяє випуску і розповсюдженню облігацій німецької позики на ринках приватних капіталів. Він повинен був здійснювати розрахунки по цій позиці і конверсію доходів від позики в репараційні платежі.
Основний капітал банку встановлений в 1,5 млрд. золотих швейцарських франків. Один золотий франк містить 0,29 р. чистого золота. Капітал розподілений на 600 тис. акцій.
Всесвітня торгова організація (ВТО) покликана регулювати торговий-
політичні відносини учасників організації у сфері міжнародної торгівлі на основі пакету угод так званого Уругвайського раунду багатобічних торгових переговорів (1986-1994 рр.).
Головним завданням ВТО є лібералізація світової торгівлі шляхом її регулювання переважно тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортних мит, а також усуненні різних нетарифних бар'єрів, кількісних обмежень і інших перешкод в міжнародному обміні товарами і послугами.
Основоположними принципами і правилами ГАТТ/ВТО є:
надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі;
взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;
регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
відмова від використання кількісних обмежень;
вирішення торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів і т. і.
ПРАКТИКУМ
План семінарського заняття
1.Сутність, функції та політика міжнародних фінансів.
2.Міжнародний фінансовий ринок та його сутність.
3.Фінанси міжнародних організацій та інституцій.
417
Контрольні запитання
1.Міжнародні фінанси, їх розвиток та функції.
2.Міжнародні фінанси та їх складові. Світове фінансове середовище та його взаємозв’язок зі світовим економічним середовищем.
3.Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика.
4.Міжнародне фінансове право.
5.Система міжнародних договорів, яка регулює фінансову діяльність суб’єктів міжнародних фінансів.
6.Міжнародна фінансова політика та її складові.
7.Валютна політика та її форми.
8.Кредитна політика як складова міжнародної фінансової політики.
9.Податкова політика як складова міжнародної фінансової політики.
10.Валютне регулювання.
Тести
1. Класифікація валютних системи базується:
1)на тому, який саме актив визнається резервним;
2)золотому вмісті;
3)виникненні паралельного обігу валют на ринку країни.
2. Валютне котирування буває:
1)пряме, непряме, внутрішнє, зовнішнє;
2)зовнішнє, внутрішнє;
3)пряме, непряме;
4)поточне, форвардне.
3. До валютних елементів міжнародної валютно-фінансової системи належать:
1)валютний курс, національні та міжнародні механізми регулювання обмінного курсу, національні валюти, валютний паритет, міжнародні фінансові ринки;
2)національний паритет, національні валюти, валютний курс;
3)міжнародні фінансові ринки, механізм торгівлі кредитами, цінними паперами, міжнародні розрахунки;
4)національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаємної конвертації та обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.
4. Форми паралельного обігу:
1)доларизація, євроризація, валютне заміщення;
2)доларизація, євроризація;
3)валютне переміщення, валютне заміщення;
418
4) доларизація, євроризація, валютне заміщення; валютне переміщення.
5.Валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом:
1) тверда;
2) вільно конвертована;
3) фіксована;
4) резервна.
6.Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин:
1) Ямайська валютна система;
2) Паризька валютна система;
3) Бреттон-Вудська валютна система;
4) Генуезька валютна система;
5) Лондонська валютна система;
6) не діяв узагалі.
7.Ямайська валютна конференція:
1)розв'язала проблеми обміну валют на золото;
2)прийняла рішення про випуск євро;
3)затвердила долар як єдиний резервний засіб;
4)розв'язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;
5)скасувала обмін долара США на золото.
8. Валюта резервна – це:
1)валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;
2)платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;
3)валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;
4)законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;
5)валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;
6)валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.
9. Валюта національна – це:
1) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;
419
2)платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;
3)валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;
4)законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;
5)валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;
6)валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.
10. Міжнародна валютно-фінансова система – це:
1)система, яка функціонує самостійно або обслуговує міжнародний рух товарів та факторів виробництва;
2)міжнародний рух факторів виробництва та товарів і сукупність інструментів;
3)закріплена в міжнародних угодах форма організації валютнофінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів та факторів виробництва.
11.До фінансових елементів міжнародної валютно-фінансової системи належать:
1) міжнародні фінансові ринки, механізми торгівлі фінансовими інструментами, міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, факторів виробництва та фінансових інструментів;
2) міжнародні фінансові ринки, міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу, національні валюти;
3) валютний курс і паритет, міжнародні фінансові ринки, валютний курс.
12.Використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу збереження – це:
1) доларизація;
2) валютне заміщення;
3) конвертованість.
13.Перевага системи золотого стандарту полягає в тому, що:
1)вона давала змогу автоматично вирівнювати платіжні баланси;
2)ринкові валютні курси вільно коливалися;
3)країни могли проводити незалежну кредитно-грошову політику;
4)усі відповіді правильні;
5)усі відповіді неправильні.
420