Фінанси_Посібник

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1.Сутність та основи організації фінансового менеджменту

2.Державне управління фінансами.

3.Фінансовий контроль

Теми рефератів

1.Формування системи фінансових органів та інституцій в Україні.

2.Механізм управління фінансовою системою в Україні.

3.Організація та здійснення фінансового контролю в Україні.

Контрольні запитання

1.Які функціональні елементи виділяють в управлінні фінансами?

2.У чому полягає сутність стратегічного та оперативного управління фінансами?

3.Що таке фінансовий механізм, які елементи входять до його складу?

4.Чим забезпечується ефективність фінансового механізму?

5.Яким чином організується система управління державними фінансами в Україні?

6.Які функції виконує Міністерство фінансів України?

7.Які функції покладені на Державну казначейську службу?

8.Які функції і повноваження має Державна податкова служба?

9.Що таке фінансовий контроль і яка його роль?

10.Які існують види та методи фінансового контролю?

11.Які функції і повноваження має Державна фінансова інспекція?

12.Які функції і повноваження має Рахункова палата України?

13.Які функції покладені на Аудиторську палату та аудиторські фірми?

14.У чому полягають відмінності між державним, відомчим, корпоративним і незалежним фінансовим контролем?

Тести

1)Верховна Рада, Президент та його апарат, Кабінет Міністрів;

2)Державна казначейська служба, Міністерство доходів і зборів;

401

3) Міністерство фінансів, управління, (відділи) міністерств, інші – центральні органи виконавчої влади, фінансові служби підприємств та організацій.

3. Оперативне управління фінансами здійснює:

1) Верховна Рада, Кабінет Міністрів;

2) Міністерство фінансів, Державна казначейська служба, Міністерство доходів і зборів; управління, (відділи) міністерств, інші центральні органи виконавчої влади, фінансові служби підприємств та організацій;

3) Президент та апарат Президента.

4. Фінансове законодавство в Україні приймає:

1)Державна казначейська служба;

2)Кабінет Міністрів;

3)Верховна Рада;

4)Рахункова палата.

5. Проект Державного бюджету України складає:

1)Рахункова палата;

2)Президент України;

3)Міністерство фінансів;

4)Верховна Рада;

5)Державна казначейська служба.

6. Виконанням Державного бюджету України спеціально займається:

1)Міністерство доходів і зборів;

2)Державна казначейська служба;

3)Рахункова палата.

7. Залежно від суб’єктів фінансовий контроль поділяється на:

1) державний, внутрішньогосподарський, аудиторський, громадський;

2) попередній, поточний, наступний;

3) обов’язковий, ініціативний.

8. До органів виконавчої влади в Україні відносять:

1) Кабінет Міністрів, галузеві міністерства, інші центральні органи виконавчої влади;

2) обласні державні адміністрації;

3) всі відповіді правильні.

9. Вищим органом державного фінансово-економічного контролю в Україні є:

1)Міністерство доходів і зборів;

2)Національний банк;

3)Рахункова палата.

402

10. Складовими фінансового механізму є:

1)фінансові методи;

2)фінансові важелі;

3)правове забезпечення;

4)нормативне та інформаційне забезпечення;

5)всі відповіді правильні.

11. Сутність фінансового планування полягає у:

1) визначенні організаційно-правових форм підприємств;

2) проведенні оцінки фінансової стратегії;

3) визначенні фінансових можливостей держави для забезпечення розвитку її економіки;

4) немає вірної відповіді.

12. Як співвідносяться поняття фінансова політика та фінансовий механізм:

1) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм;

2) фінансовий механізм визначає фінансову політику;

3) немає вірної відповіді.

13. Фінансовий механізм – це:

1) фінансові відносини з приводу розподілу ВВП; 2) сукупність суб’єктів і об’єктів фінансового розподілу;

3) система встановлених державою форм та методів організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;

4) немає вірної відповіді.

14. Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму не включає:

1)інструкції;

2)нормативи;

3)кредити;

4)норми;

5)методичні вказівки.

6)всі відповіді правильні.

15. Методами фінансового планування є:

1)нормативний;

2)балансовий;

3)метод коефіцієнтів;

4)всі відповіді правильні.

403

Завдання 1.

До даних термінів доберіть єдине правильне визначення серед тих, що наведені нижче.

Терміни:

1.Фінансовий менеджмент

2.Об’єкти управління фінансами

3.Суб’єкти управління фінансами

4.Державний фінансовий апарат.

5.Стратегічне управління фінансами

6.Оперативне управління фінансами

7.Фінансовий контроль

8.Фінансовий механізм

9.Фінансовий метод

10.Фінансовий важіль

Визначення:

А. Засіб дії фінансового методу Б. Система встановлених державою форм та методів організації

фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

В. Поточне управління фінансами, що становить комплекс заходів, які розробляються на основні оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання та виконання фінансових планів.

Г. Специфічний вид діяльності, який здійснюється усіма ланками державної влади і управління, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів в країні.

Д. Загальне управління фінансами, яке включає дії, що розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни

Є. Сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють управління фінансами.

Ж. Організаційні структури, які здійснюють управління фінансами З. Різні види та форми фінансових відносин

І. Процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів та оптимізації обороту грошових коштів.

К. Засіб впливу фінансових відносин на господарський процес.

404

Завдання 2.

Знайдіть хибні твердження серед запропонованих:

1.Відповідно до концентрації капіталу необхідність втручання держави

векономіку зменшується.

2.Фінансова політика не впливає на процес реалізації сукупного суспільного продукту.

3.Фінансова політика спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів.

4.Держава здійснює безпосереднє управління всіма фінансовими ресурсами країни.

5.Закони у сфері фінансів приймає Міністерство фінансів України.

6.Фінансовий механізм – це засіб реалізації фінансової політики.

7.Фінансова стратегія включає дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи.

8.Державна казначейська служба входить в систему органів державної законодавчої влади.

9.Рахункова палата України – це постійно діючий вищий орган державного фінансово економічного контролю.

10.Державна казначейська служба складає проект Державного бюджету

України.

ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. – 1996. – 13 липня.

2.Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» (від 5 липня 2012 р. № 5083-17) – 2012. [Електронний ресурс] – Режим доступу : .<http://zakon.rada.gov.ua>.

3.Закон України «Про рахункову палату» (від 02.12 2012 р. № 315/96-вр)

–2012. [Електронний ресурс] – Режим доступу : .<http://zakon.rada.gov.ua>.

4.Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» – 2010 [Електронний ресурс] – Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua>.

5.Указ Президента України № 1070/2011 від 23.11.2011 р. «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» – Нацкомфінпослуг – 2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

6.Указ Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 р. «Про Положення про Державну казначейську службу України» - 2011. [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

405

7.Указ Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 р. «Про Міністерство доходів і зборів України» – 2013. [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

8.Указ Президента України №1063/2011 від 23.11.2011 р. «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку» – 2011. [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

9.Указ Президента України № 499/2011 від 23.04.2011 р. «Про Положення про Державну фінансову інспекцію України» - 2011. [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

10.Указ Президента України № 726/2012 від 24.12.2012 р. «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади». [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.

11. Фінанси : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / О. Р. Романенко, С. Я. Огорородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2006.

проф. А. М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005.

406

Тема 16

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

16.1 Сутність, функції та політика міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси являють собою сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами [6].

Рух грошових потоків у світовому господарстві здійснюється за такими напрямами:

взаємовідносини між господарюючими суб’єктами різних країн;

взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

взаємовідносини держави та суб’єктів світових господарських зв'язків

зміжнародними фінансовими інституціями. Суб'єктами міжнародних фінансових відносин виступають таким чином уряди, підприємства, фірми, банки, установи, фізичні особи.

В цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції та ефективніше використання виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку.

Міжнародні фінансові операції здійснюються на грошових, валютних та фондових ринках. Економічна природа цих ринків змінюється під впливом науково-технологічної революції, транснаціоналізації та глобалізації економічних процесів.

Для розуміння сутності міжнародних фінансів і правильної побудови міжнародної фінансової політики необхідно усвідомлювати притаманні їм властивості, їх суспільно-економічну роль. Мова йде про призначення (функції) міжнародних фінансів. Аналіз міжнародних фінансів показує, що їм притаманні розподільча та контрольна функції.

Сутність розподільчої функції полягає у тому, що через механізм міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту.

Такий розподіл і перерозподіл є не хаотичним, а визначається

об’єктивними закономірностями:

капітал рухається в пошуках найбільшої норми прибутку;

важливим чинником є ризики, пов’язані з отриманням прибутку;

рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку. Певний вплив на розподіл світового суспільного продукту має й

політика (інтереси) суб’єктів міжнародних відносин.

407

На окремих етапах історичного розвитку об’єктивні закономірності та політика (інтереси) суб’єктів міжнародних відносин певною мірою збігаються. Але вони можуть і суперечити одні одним.

Контрольна функція базується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі. Це дає можливість здійснювати у будь-який час, на будьякому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі. Інформація, отримана під час такого аналізу, є основою для прийняття подальших рішень щодо міжнародних фінансів, розробки поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики. Можливість та ефективність практичної реалізації контрольної функції залежать від ступеня розуміння цієї можливості, політики держави, характеру та рівня її економічного розвитку, технічного оснащення процесу збирання та обробки інформації.

На сучасному етапі міжнародні фінанси набули форми досить складної системи міжнародних потоків грошових коштів і пов’язаних з ними відносин.

Міжнародні фінанси є історичною категорією, яка постійно розвивається. В основі їх розвитку – об’єктивні соціально-економічні закони та закономірності.

Міжнародна фінансова політика представлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів.

Юридично вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права.

Міжнародна фінансова політика є частиною економічної політики. Вони взаємопов’язані. Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної економіки, і навпаки – прорахунки у міжнародних фінансах уповільнюють розвиток національної економіки.

Передумовами успішної міжнародної фінансової політики є:

належний рівень економічних знань і прогресивні погляди осіб, які приймають рішення з міжнародних фінансів і впроваджують їх у життя;

оперативний та гнучкий механізм розробки, прийняття і виконання фінансової політики;

стабільний та сприятливий характер міжнародних економічних відносин;

стабільний та передбачуваний стан внутрішньої фінансовоекономічної політики.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є:

планування;

укладання міжнародних угод;

видання нормативних актів;

оперативне керівництво та контроль з боку компетентних державних

органів.

Уміру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

408

Міжнародна фінансова політика за характером заходів і рекомендацій, а

також їх наслідків може бути поділена на довгострокову (структурну) та поточну.

Довгострокова політика передбачає структурні зміни міжнародного фінансового механізму. Тобто суттєві зміни у:

системі міжнародних розрахунків;

режимі валютних паритетів і курсів;

ролі золота в міжнародних відносинах;

наборі резервних (ринкових) валют;

міжнародних розрахункових і платіжних засобах;

завданнях міжнародних і регіональних фінансових організацій;

методах сальдування та вирівнювання платіжних балансів;

перегляді пріоритетів податкової та кредитної політики тощо.

Поточна політика – це щоденне оперативне регулювання кон’юнктури

валютних ринків і ринків капіталу, міжнародної інвестиційної діяльності, податків.

Здійснюється таке регулювання з метою підтримки рівноваги платіжного балансу та забезпечення стабільності й чіткого функціонування національної, світової та регіональних валютних систем.

Складовими поточної міжнародної фінансової політики є:

валютна політика, яка включає ряд методів: дисконтну та девізну політики; валютні інтервенції; девальвацію та ревальвацію національної валюти; політику валютних обмежень; політику конвертованості (оборотності) валют; диверсифікації валютних резервів тощо;

податкова політика;

кредитна політика.

16.2 Міжнародний фінансовий ринок та його структура

Процес міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, виробнича і науково-технічна співпраця, міграція робочої сили, туризм породжують грошові вимоги і зобов'язання учасників міжнародних економічних відносин.

Міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком.

Валютний ринок в широкому сенсі слова – це сфера економічних відносин, що виявляються при здійсненні операцій по купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій по інвестуванню валютного капіталу [5]. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.

З організаційно-технічної точки зору валютний ринок – це певна сукупність сучасних засобів телекомунікації, таких як телеграф, телекс,

409

телефон, інформаційні системи, комп'ютерні мережі «REUTERS dealing 2000» і ін., що зв'язують між собою банки і біржі різних країн, що здійснюють валютні операції і обслуговуючі міжнародні розрахунки.

З інституційної точки зору валютні ринки – це сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК.

Світові валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи рух товарів, послуг, перерозподіл капіталів між країнами,.

Рух валютних і фінансових ресурсів здійснюється через:

валютні операції;

валютний-кредитне і розрахункове обслуговування покупки і продажу товарів і послуг;

зарубіжні інвестиції;

операції з цінними паперами;

перерозподіл національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються, і внесків в міжнародні організації.

Національні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни і обслуговують зв'язок з світовими валютними центрами. Ступінь залучення національних ринків в операції світового валютного ринку залежить від ступеня інтегрованості економіки країни в світове господарство, від стану її валютний-кредитної системи і системи оподаткування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (міри свободи дій нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках), стабільності політичної системи країни і, нарешті, від зручного її географічного положення.

Разом з світовими і національними центрами валютної торгівлі існують регіональні валютні ринки, наприклад європейська валютна система, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.

Сучасні світові валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями [3]:

1)інтернаціоналізація валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв'язків, широкого використання електронних засобів зв'язку і здійснення операцій і розрахунків по ним;

2)операції здійснюються безперервно протягом доби поперемінно у всіх частинах світу;

3)техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійснюються по кореспондентських рахунках банків;

4)широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних і кредитних ризиків. при цьому валютні операції, що раніше практикувалися, що відбивалися в банківських балансах, замінюються терміновими і іншими валютними операціями, які враховуються на позабалансових статтях;

5)спекулятивні і арбітражні операції набагато перевершують валютні операції, пов'язані з комерційними операціями, число їх учасників різко зросло

івключає не тільки банки і ТНК, але й інших юридичних і навіть фізичних осіб;

6)нестабільність валют, курс яких, подібно до своєрідного біржового товару, має часто свої тенденції, не залежні від фундаментальних економічних

410