Задача 1 вопрос 2

дайте визначення акції, перелічіть їх види акцій та розкрийте особливості впливу на управління акціонерним товариством

Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Проста акція — надає право власнику на отримання — за класичного розуміння поняття «дивіденди» — деякої частини прибутку акціонерного товариства чи — за українським законодавством — отримувати дивіденди незалежно від фінансових результатів діяльності акціонерного товариства (за наявності на те рішення загальних зборів) та брати участь в управлінні товариством.

Привілейована акція — надає власнику безумовне право на отримання встановленого умовами випуску річного доходу, при цьому власник п.а. має пріоритет (щодо власників простих акцій) при розрахунках товариства з акціонерами; п.а., як правило, не дає власнику права на участь в управлінні товариством, у тому числі — права голосу на зборах акціонерів. Сумарна номінальна вартість всіх випущених акціонерним товариством п. а. не може перевищувати 25% величини статутного фонду (складеного капіталу) акціонерного товариства.

Іменна акція — належить визначеній особі. Передача права власності на і.а. здійснюється шляхом видачі власником на користь набувача розпорядчого документа (наприклад, передавального розпорядження, при документарній формі існування). Відомості про власника і.а. підлягають реєстрації в акціонерному товаристві (або у представника акціонерного товариства — реєстратора, що здійснює на підставі угоди з акціонерним товариством ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів акціонерного товариства). Права акціонера у набувача і.а. виникають у повному обсязі лише після реєстрації набутих і.а. за новим власником у системі реєстру власників іменних цінних паперів.

Акція на пред'явника — власником вважається фактичний утримувач. Передача права власності на а.н.п. здійснюється шляхом простого її вручення. Акціонерне товариство жодним чином не фіксує обіг а.н.п.. Дивіденди на а.н.п. видаються пред’явнику акцій або на підставі відповідного документа депозитарію, що засвідчує кількість акцій даного власника, які знаходяться на збереженні. У книзі реєстрації акцій фіксується лише загальна кількість випущених акцій на пред’явника. Чинне українське законодавство не допускає існування акцій на пред'явника (з 2005 року).

Документарна — існують у матеріальній формі як, власне, акції, так і сертифікат, котрий є документом, що посвідчує право власності на вказану в ньому кількість акцій.

Бездокументарні — існують у формі електронних записів на рахунках. Документом, що посвідчує право власності, є виписка з рахунку у цінних паперах.

Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від товариств з обмеженою відповідальністю.

Задача 3 вопрос 3

Які фактори впливають на кількість грошей в обігу та швидкість обертання грошової одиниці?

Оборотність грошей в платіжному обороті визначається відношенням суми грошей на банківських рахунках до середньорічної величини грошової маси в обігу. Цей показник свідчить про швидкість безготівкових розрахунків. На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори (циклічний розвиток виробництва, темпи зростання виробництва, рух цін).

Грошові монетарні фактори:  структура платіжного обороту або співвідношення наявних і безготівкових грошей,  розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків,  рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку,  впровадження комп'ютерів для проведення операцій в кредитних установах  використовування електронних грошей в розрахунках. Окрім цього, швидкість обігу грошей залежить також від періодичності виплати доходів, рівномірності витрати населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення. Швидкість обігу грошей приблизно рівна 1/М, тобто прискорення їх оборотності означає зростання грошової маси, і збільшення грошової маси при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку веде до знецінення грошей і, кінець кінцем, призводить до інфляції.

Задача 6 вопрос 1

Дайте визначення основному та оборотному капіталу й визначте , які видатки відносяться до основного капіталу, а які до оборотного капіталу.

Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, вартість якого повністю переноситься на новостворений продукт і повертається підприємству у грошовій формі після реалізації товару. Оборотний капітал у своїй основі – це авансовані підприємством кошти на формування запасів предметів праці, які після відповідної переробки перетворюються в готову продукцію – товар, та кошти, що обслуговують процес обороту товару.

Оборотний капітал підприємства характеризує загальну вартість ресурсів у грошовому виразі, інвестованих в оборотні активи. Інакше кажучи, оборотний капітал є вартісною субстанцією всіх видів оборотних активів підприємства. Формування й регулювання окремих елементів оборотного капіталу має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотний капітал у сферах виробництва та обігу, а також поділяють його на нормований і ненормований

Співвідношення основного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотний капітал обертається швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборотного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується, а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку.

Задача 13 вопро 2

Виробничий метод розрахунку ввп

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:

Валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість

Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до¬дану вартість, створену всіма галузями економіки.

ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.

Розрахунок доданої вартості можна проілюструвати на такому прикладі.

Припустимо, вироблено барило пива вартістю 100 грн. Для цього пивоварний завод купив у фермера ячмінь на 10 грн., затратив 20 грн. на електроенергію і придбав барило за 5 грн. (Для простоти ми ігноруємо проміжні витрати фермера, постачальника електроенергії і виробника барил). Пиво продане оптовому торговцю за 80 грн, звідси додана вартість пивзаводу склала 45 грн, із котрих 35 грн пішло на оплату праці (зарплата і відрахування на соцстрах) і 5 грн ¬¬– на податки. 5 грн., що залишилися – це прибуток заводу. Оптовий торговець продав барило роздрібному торговцю за 90 грн, звідси його додана вартість склала 10 грн. Продавши барило за 100 грн, роздрібний торговець також створив 10 грн доданої вартості. Підводячи результат, ми можемо уявити кінцеву ціну у вигляді суми вартостей (цінностей), доданих на кожній стадії виробництва і доставки кінцевого товару:

Додана вартість 10 грн. фермера + 10 постачальника електроенергії + 20 виготовлювача барил + 5 пивоварного заводу + 45 оптового торговця + 10 роздрібного торговця. Разом: 100

Фірма створює додану вартість, перетворюючи сировину і напівфабрикати (товари, не закінчені опрацюванням) у продукти, що вона зможе продати на ринку. Додана вартість, вироблена фірмою, являє собою різницю між загальним обсягом продажів (товарообігом) і вартістю сировини, напівфабрикатів і імпорту. Якщо фірма виготовляє проміжні товари, її виторг від реалізації буде розглядатися як витрати споживачів її продукції, і створена нею додана вартість не буде порахована двічі. Коли кінцевий споживач набуває власності товару або послуги, ціна, що сплачується ним, включає всі додані вартості, створені на кожному етапі виробничого процесу.

Додана цінність, зроблена усередині країни, є джерелом доходу власників чинників виробництва, використаних фірмою. Винагорода робітників, власників капіталу й інших чинників відповідає їхньому внеску в підвищення вартості товарів і послуг у ході їхньої економічної діяльності. Якби не відбувалося додавання вартості, виплата заробленої плати, ренти, відсотка і прибутку була б неможлива.

Задача 16

Крива сукупного попиту та фактори що впливають на нього

Крива сукупного попиту відображає зміни, що відбуваються в поведінці споживачів по мірі зростання цін. На зміни в поведінці споживачів впливають три основних чинники. По-перше, ефект відсоткової ставки. Підвищення цін (при незмінній кількості грошей) збільшує попит на гроші, тому що для здійснення кожної операції їх потрібно більше. Це веде до збільшення відсоткової ставки, яка по суті є ціною за користування грошима. В результаті споживання і інвестиції з використанням кредиту стають дорожчими і їх обсяги скорочуються, тобто падає сукупний попит. По-друге, ефект багатства. Зростання цін веде до падіння купівельної здатності накопичених фінансових активів. У результаті купівлі багатьох товарів стають нездійсненними або відкладаються, що приводить до скорочення сукупного попиту. По-третє, ефект імпортних закупівель. Збільшення рівня цін на внутрішньому ринку приводить до того, що все більше вітчизняних покупців віддадуть перевагу купівлі імпортних товарів. У результаті сукупний попит на товари вітчизняного виробництва всередині країни впаде. Отже, дія закону сукупного попиту в чистому вигляді виявляється «за інших рівних умов». Якщо ж ці умови змінюються, то можливий випадок, коли сукупний попит буде збільшуватися при зростаючих цінах або, навпаки, при незмінній ціні буде куплено більше (або менше) товарів і послуг. Графічно це виявиться у вигляді зміщення кривої сукупного попиту праворуч (або ліворуч) (див. рис. 25.2).

Подібні зсуви зумовлені дією нецінових чинників сукупного попиту. До їх числа відносяться, по-перше, величина грошової маси і, по-друге, витрати. Далі розглянемо, як зміни в кожному з елементів структури ВНП по витратах впливають на сукупний попит, при припущенні щодо незмінності загального рівня цін.

Задача 20

Тем інфляції та види її відносин

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:

індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index);

індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI — Wholesale Price Index, PPI — Production Price Index);

дефлятор ВВП (англ. GDP deflator).

Види[ред. | ред. код]

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10 % за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється

Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів.

Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів.

Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються.

Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами.

Прихована інфляція - інфляція, що виникає внаслідок товарного дефіциту, що супроводжується прагненням державних органів утримати ціни на колишньому рівні.

Задача 24

Охарактеризуйте які фактори впливають на формування цінової еластичності попиту

Дослідження еластичності попиту за доходом вимагає аналізу структури товарів з позиції поділу їх на нормальнітв нижчі.

Нормальні товари - це товари, попит на які зростає в міру зростання доходів споживачів.

Нижчі товари - це товари, попит на які в міру зростання доходів споживачів зменшується (неякісні товари; послуги щодо ремонту одягу та взуття тощо).

Еластичність попиту за доходом показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.

де - зміна обсягу попиту; АІ - зміна обсягу доходу; / - обсяг доходу до його зміни.

Для нормальних товарів Е_щ > 0, для нижчих - Е_ш < 0.

Поділ товарів на нижчі та нормальні (вищі) не містить у собі якоїсь внутрішньої причини. Він спричиняється поведінкою споживача як реакцією на зміну попиту, зумовленою зміною доходу. Відтак споживач відносить той чи інший товар (послугу) до розряду нижчих або нормальних.

Задача 28

Поясніть взаємозв’язок бухгалтерського та економічного прибутку та доцільним було її рішення щодо заснування власного бізнесу

Бухгалтерський прибуток — прибуток від підприємницької діяльності, обчислений за бухгалтерською документацією без урахування документально не зафіксованих витрат самого підприємця, зокрема і втраченого зиску. Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 «Непокриті збитки»).

Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

Задача 7(2)

Основними методами, які можуть бути використані для підвищення рентабельності підприємства, є:

- зосередження виробництва на високорентабельній продукції, удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності та зняття з виробництва низькорентабельної продукції;

- впровадження сучасних технологій у виробництво, які посприяють мінімізації витрат, економії часу, підвищенню якості продукції і тим самим приведуть до збільшення прибутку на підприємстві;

- корегування маркетингової політики, розробка ефективної реклами;

- уникнення зайвих витрат: штрафів, неустойок, пені та стягнень;

- підвищення грошової вартості продукції шляхом впровадження нових технологій та покращення якості;

- ведення ефективної політики управління діяльністю підприємства.

Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Тому безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства має належний розвиток виробничої інфраструктури.

Внутрішні фактори збільшення рентабельності є суб’єктивними, адже на них підприємство може впливати безпосередньо. До цих факторів можна віднести сукупність дій та заходів, що сприятимуть підвищенню ефективності діяльності підприємства, а саме:

збільшення обсягів реалізації продукції;

підвищення продуктивності працівників;

зростання ефективності використання основних фондів;

оптимізація складу і структури оборотних коштів;

введення ефективної маркетингової політики;

підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

Одним із резервів росту рентабельності підприємства є збільшення об’єму реалізації товарної продукції, адже чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, що має позитивний вплив на рентабельність.

При цьому підвищення рентабельності підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації товарів можливе за допомогою:

здійснення ефективної маркетингової політики в галузі збуту товарів;

диверсифікації асортименту шляхом внесення до переліку взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів;

регіональної диверсифікації діяльності (розширення регіону збуту);

надання споживчого кредиту при реалізації товарів тривалого користування;

розширення системи додаткових торгових послуг, пов’язаних із реалізацією товарів;

вироблення високорентабельної продукції та зняття з виробництва низькорентабельної.

Важливим чинником зростання рентабельності підприємства є підвищення продуктивності праці [8]. З ростом продуктивності праці знижуються витрати в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби:

перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці;

працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понадурочний час;

забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами;

надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат;

залежно від виду діяльності слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства;

організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці.

ЗАДАЧА 10 (1)

Дефіцит Державного бюджету за формою вияву поділяють на плановий, фактичний і прихований. Плановий дефіцит – дефіцит, який запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України. Фактичний дефіцит являє собою реальне, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного року перевищення видатків над доходами бюджету. Прихований дефіцит означає занижену величину фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу. Часто є цілеспрямованою діяльністю і результатом певних політичних ігор (перед виборами, з метою підвищення заслуг певної партії). Прихований дефіцит демонструє непродуманість фінансової політики.

Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках. Допустимим або відносно безпечним рівнем бюджетного дефіциту визнається його значення в межах 2-3 %. Основна небезпека для економіки, що виходить з дефіциту державного бюджету, пов'язана з проблемою інфляції. За природою бюджетний дефіцит може бути активним і пасивним Активний обумовлений законом зростання вартості, пасивний – зростанням темпів інфляції.

ЗАДАЧА 15 (2)

ВВП – це сукупний обсяг всієї продукції в її вартісному вираженні, виробленої на території держави суб’єктами економіки незалежно від їх національної приналежності. Територіальна ознака важлива для оцінки перспективності економіки, розрахунку рівня інвестицій в неї. В обсяг вироблених матеріальних благ входять як товари, так і послуги – їх вартість у момент споживання.

ВНП – це сукупний обсяг всіх матеріальних благ, вироблених суб’єктами господарювання держави незалежно від того, де вони знаходяться. Іншими словами, валовий національний продукт України буде складатися з суми вартості всієї продукції, випущеної резидентами країни: як на території держави, так і за кордоном.

Обидва поняття є взаємопов’язаними, але не взаємозамінними.

Територія. ВВП – це вартісне вираження товарів і послуг, вироблених в країні. ВНП – вартість усіх матеріальних благ, вироблених суб’єктами господарювання держави незалежно від їх фактичного місцезнаходження;

Національність підприємств. Для підрахунку ВНП враховуються лише ті компанії, які формально ставляться до держави. Щоб дізнатися величину ВВП, потрібно знати лише місцезнаходження виробників;

Методи розрахунку. Щоб дізнатися величину ВВП, потрібно дізнатися абсолютну вартість продукції вітчизняних підприємств та іноземних фірм на території держави (за географічним розташуванням). Щоб дізнатися ВНП, потрібна лише сукупна вартість всіх товарів і послуг, вироблених компаніями-представниками однієї країни.

ЗАДАЧА 27

Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виторгом фірми та реальними витратами. Цей прибуток дає правдиву картину економічного добробуту фірми. Як видно з табл. 8.1, виторг фірми Іванова С.П. становив 3000 грн, бухгалтерський прибуток досягав 1200 грн на місяць (3000 -1800). Таким чином, бухгалтерський прибуток не враховує умовних витрат 5200 грн на місяць. Якщо б Іванов С.П. працював в іншій бухгалтерський фірмі і не був власником своєї фірми, то міг би заробляти 5200 грн (зарплата плюс відсоток на капітал) за місяць замість 1200 грн.

Економічний прибуток

Економічний прибуток економісти використовують замість бухгалтерського для визначення економічного "здоров'я" фірми. Отже, економічний прибуток дорівнює різниці між виторгом фірми та загальними альтернативними витратами. Як вже було сказано, загальні альтернативні витрати Іванова С.П. становлять 7000 грн на місяць. Якщо виторг Іванова нижчий від указаної суми, то йому краще відмовиться від володіння власною фірмою. Чому? Іванов С.П. поклав би в свою кишеню більше (після оплати поточних витрат), якщо в нього не було б власної фірми. Наприклад, якщо б виторг фірми Іванова досягав 6000 грн, то він заробляв би 4200 грн (6000 - 1800), але це все рівно менше ніж 5200 грн, які він міг би отримати, працюючи службовцем великої бухгалтерської фірми.

Цей приклад пояснює основний факт економічного життя: якщо виторг фірми не покриває загальних альтернативних витрат і не досягає суми грошей, яку можна було б заробити, застосовуючи кращу альтернативу, то підприємницька діяльність у цьому випадку припиняється. Ресурси не можуть залучатися до виробництва без того, щоб виторг у кінці кінців покривав альтернативні витрати.

Нормальний прибуток

Існування нормального прибутку - це необхідна та достатня умова для того, щоб умовити підприємця вкласти свої гроші у створення нової фірми. Нормальний прибуток виникає тоді, коли загальний виторг дорівнює загальній сумі витрат, здійснених за альтернативного використання ресурсів. Важливо зрозуміти, що наявність нормального прибутку означає, що економічний прибуток у такому випадку дорівнює нулю, навіть якщо бухгалтерський прибуток є величиною зі знаком "+". Просто нульове значення нормального прибутку є свідчення того, що кожен володар свого фактора виробництва (землі, капіталу, праці, підприємницьких здібностей) винагороджується відповідно до величини та значення того фактора, який бере участь у процесі виробництва якогось товару. Присутність же економічного прибутку доводить, що в даному випадку власникові якого-небудь фактора заплатили більше грошей, ніж звичайно. Однак таке положення тимчасове.

Задача 5 вопрос 2

Вкажіть за рахунок яких факторів можна збільшити продуктивність праці?

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать:

удосконалення форм організації виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації; удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної, тощо).

удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, упровадження багатоверстатного обслуговування, розширеного виробництва, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці (упровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

удосконалення матеріального стимулювання праці;

удосконалення організації управління виробництвом з допомогою удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, упровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками і соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшенням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації і психологічного впливу.

Задача 8 вопрос 3

Крива Філіпса

Алвина Філліпса (1914-1975). Він досліджував статистичні дані по Великобританії за період з 1861 по 1957 р і прийшов до висновку, що коли безробіття перевищує 3% -вий рівень, темпи зростання цін і заробітної плати починають знижуватися. Графічне зображення цієї залежності отримало назву кривої Філліпса. Пізніше в його моделі П. Самуельсон і Р. Солоу замінили темп приросту заробітної плати на показник інфляції. Крива Філліпса показує зворотну залежність інфляції і безробіття в короткостроковому періоді і можливість вибору, "компромісу" (за висловом П. Самуельсона) між ними. У короткостроковому періоді інфляційне підвищення цін і заробітної плати стимулює пропозицію праці і розширення виробництва. Придушення інфляції супроводжується зростанням безробіття. Умови компромісу визначаються нахилом кривої Філліпса.

У той же час світова практика показує, що високі темпи інфляції можуть існувати одночасно з високим рівнем безробіття. У 1980-і рр. безробіття та інфляція одночасно знижувалися, тобто вони також перебували не у зворотній, а в прямій залежності. Це підірвало довіру до теорії Філліпса та економічній політиці, що проводиться на її основі.

Аналіз кривої Філіпса в нових умовах дали Е. Фелпс і М. Фрідмен на основі теорії природного рівня безробіття. Відповідно до цієї теорії в довгостроковому періоді крива Філіпса вертикальна. Якщо фактичний рівень безробіття дорівнює природному, то ринок праці приходить до рівноважного стану і фактичний рівень інфляції дорівнює очікуваному. На рис. 23.7, де по горизонтальній осі відкладений рівень безробіття, по вертикальній осі - рівень інфляції, зображена крива Філліпса в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Мал. 23.7. Крива Філіпса в короткостроковому (PC sr) і довгостроковому (PC lr) періодах

Задача 9 вопрос 1

Зазначте як уникнути подвійного рахунку при вимірюванні ВВП

Для об'єктивного обчислення сукупного обсягу виробництва треба, щоб усі продукти і послуги, вироблені цього року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить декілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Як наслідок, окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються по декілька разів. Отже, щоб уникнути багаторазового врахування частин товарів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВВП враховується тільки ринкова вартість і виключається вартість проміжних товарів. Під кінцевими товарами розуміються товари і послуги, які купуються для споживання, а не для перепродажу, подальшої обробки чи переробки. У ВВП включається продаж кінцевих товарів, але від нього віднімається продаж проміжних товарів. Це пояснюється тим, що вартість кінцевих товарів включає всі існуючі проміжні операції, що мали місце у виробництві цих кінцевих товарів.

Вопрос 2

У чому полягає різниця реального та номінального ВВП

Реальний ВВП включає в себе всі зміни цін, що відбувалися за рік, а номінальний – ні. Реальний – точна сума всіх ринкових цін. Номінальний же – це показник, який повинен бути в принципі. Тому реальний і номінальний не збігаються.

Реальний ВВП (ВВПр) — загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу), тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.

Номінальний ВВП (ВВПн) — це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Номінальний ВВП = S piqi, де qi — обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi — ціна і-го товару в поточному році. . Відношення номінального ВВП до реального ВВП називається дефлятором ВВП.

Дефлятор ВВП показує, на яку величину виріс загальний рівень цін в економіці.

Задача 14 вопрос 1

Які фактори впливають на швидкість обертання грошоваї одиниці

 Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).    Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

де V — швидкість обігу грошей; P — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.    З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P   Q) й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи — ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи — розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.    Зміна попиту на гроші виявляється в зміні бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певний запас грошей як високоліквідних активів. Якщо таке бажання збільшується, то витрачання грошей буде менш інтенсивним, ніж їх надходження, і грошовий обіг уповільниться. І навпаки, якщо попит на гроші зменшується, то витрачання їх буде інтенсивнішим за надходження і грошовий обіг прискориться. Тому швидкість обігу грошей та попит на гроші можна розглядати як два взаємозв’язані показники з оберненою залежністю.    Вплив на швидкість обігу грошей з боку товарної пропозиції визначається головним чином інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує: змінами обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвитком ринкових зв’язків, збалансованістю ринку та ін. Чим глибший поділ суспільної праці, вища її продуктивність, тим частіше і більше кожний виробник “викидатиме” товарів у сферу обігу, частіше продаватиме й купуватиме їх, зумовлюючи прискорення обігу грошей. Але для цього потрібна належна збалансованість попиту і пропозиції на ринку, висока організованість ринкових відносин, коли виробник знає свого покупця ще до виходу з товаром на ринок. Велику роль тут відіграє розвиток маркетингу, що забезпечує максимальне прискорення товарних метаморфоз, а отже, й обігу грошей.

Задача 17

Виробничий метод ВВП

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:

Валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість

Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до¬дану вартість, створену всіма галузями економіки.

ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.

Задача 19

Абсолютна величина нагромандження та фонд споживання

За рахунок фонду нагромадження здійснюється ви­робниче й невиробниче нагромадження. Виробниче нагро­мадження використовують для будівництва нових заво­дів, електростанцій, залізниць, оснащення діючих під­приємств новою технікою та ін. Завдяки цьому відтворю­ється в розширеному масштабі власність на засоби вироб­ництва (кількісний аспект цієї категорії). Невиробниче нагромадження використовують для будівництва житло­вих будинків, закладів освіти, охорони здоров'я, культу­ри. Воно передбачає також виробництво додаткових предметів споживання для працівників, які працювати­муть у цій сфері, а також витрати на їх підготовку та пе­рекваліфікацію.

Найважливішим елементом фонду нагромадження є виробниче нагромадження. Тому його норма — найваж­ливіша частка валового (сукупного) нагромадження. В структурі останнього провідна роль належить амортиза­ційному фонду.

Задача 22

Як визначити рівноважну ціну

Щоб знайти рівноважну ціну і рівноважний обсяг, слід визначити ряд факторів. Такі як величина попиту і величина пропозиції. Ці ринкові механізми якраз і впливають на рівновагу. Існують також різні ринкові структури: монополія, олігополія і конкуренція. На монопольному і олігопольному ринках вираховувати рівноважну ціну і обсяг не слід. По суті там рівноваги ніякого і немає. Фірма-монополіст сама встановлює ціну й обсяг продукції. В олігополії кілька фірм, об’єднуючись в картель так само, як і монополісти управляють цими факторами. А ось в конкуренції все відбувається за правилом «Невидимої руки» (за допомогою попиту та пропозиції).

Задача 25

Які нецінові фактори впливають на формування пропозиції продукції

До основних нецінових факторів пропозиції відносяться:

ціни на ресурси;

технологія виробництва;

ціни на інші товари;

очікування зміни цін;

податки і дотації;

кількість продавців на ринку.

Задача 2.

Які шляхи зменшення собівартості Ви можете запропонувати у сільському господарстві. Обгрунтуйте їх.

Найперспективніший шлях зниження собівартості продукції сільського господарства – це підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції. Заходи по інтенсифікації виробництва вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур і голову худоби, але водночас сприяють зменшенню собівартості одиниці продукції. Скороченню витрат на одиницю продукції значною мірою сприяють зниження трудомісткості продукції та підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення системи машин, форм організації і оплати праці. Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинно-тракторного парку, сільськогосподарських машин і знарядь, механізмів і обладнання тваринницьких ферм, транспортних та інших засобів праці.Одним із шляхів зниження собівартості продукції є раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, мінеральних добрив, пального, кормів тощо). Значний резерв зниження собівартості продукції є поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва і досягнення його оптимальних розмірів відповідно до особливостей природно- економічних умов господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Значну роль у зниженні собівартості продукції відіграє такий фактор, як підвищення матеріальної заінтересованості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності. Зниження собівартості сільськогосподарської продукції забезпечується сукупністю основних напрямів використання внутрішньогосподарських резервів скорочення витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції, ці фактори органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені. Разом з тим формування виробничих витрат у сільськогосподарських підприємствах значною мірою залежить від зовнішніх факторів, зокрема рівня цін на засоби виробництва і матеріальні ресурси, які вони закупляють у промислових підприємств, умови кредитування і оподаткування сільськогосподарських підприємств, сервісне обслуговування, умови реалізації продукції. З урахуванням цього господарства можуть розробляти конкретні заходи щодо зниження собівартості продукції.

Задача 4

Вкажіть фактори, які впливають на ціну землі та особливості функціонування ринку землі у сільському господарстві.

На вартість землі впливає сукупність факторів, які можна об'єднати в наступні основні групи:

- Соціальні норми і демографічні особливості населення (структура населення, його чисельність, щільність, склад, сформовані системи розселення);

- Економічна ситуація і тенденції її розвитку (економічна ситуація в країні та регіоні, інвестиційний клімат, ринок довгострокових кредитів, рівень доходів населення, тенденції розвитку місцевості);

- Заходи державного регулювання (правові норми приватного і публічного права (наприклад, сервітути), права користування та речові права та зобов'язання, види дозволеного використання землі і встановлюються містобудівні та природоохоронні режими, законодавчі вимоги щодо сплати податків, зборів та інших земельних платежів, податків на будівництво та ін.);

- Природні особливості, навколишнє середовище (клімат, геологічні та гідрологічні умови, стан навколишнього середовища, гарний вид або ландшафт, наявність або відсутність місць рекреації, наявність або відсутність шкідливих екологічних факторів на ділянці або в найближчому оточенні);

- Фізичні характеристики ділянки і його місце розташування (розмір і форма ділянки, рельєф, орієнтація ділянки по сторонах світу, положення по відношенню до сусідніх ділянок, інженерна підготовка ділянки, характеристика землі (якість ґрунтів, наявність води), вид і обсяг корисної забудови, близькість до транспортних магістралей, об'єктів соціальної інфраструктури, сусідство з привабливими або, навпаки, непривабливими об'єктами.

Ринок землі — це сукупність економічних механізмів, що забез­печують встановлення, зміну та припинення прав на земельні ділянки, які відбуваються на підставі юридично оформленого договору й опо­середковуються грошовим чи натуральним платежем.

Попит на землю складається із сільськогосподарського (D сг) та несільськогосподарського (D нсг) попиту:

Сільськогосподарський попит на землю є похідним від попиту на про­довольство, створюване в рослинництві та тваринництві, і враховує рівень родючості ґрунтів та можливості її підвищення, а також її розташування, тобто віддаленість від центрів споживання продовольства та сировини. Попит на продукти харчування нееластичний, бо обсяг попиту на основні види продовольства змінюється несуттєво навіть при значній зміні цін.

Несільськогосподарський попит має стійку тенденцію до зростан­ня. Це попит на землю для будівництва житла, об’єктів інфраструкту­ри, доріг та інших об’єктів. Несільськогосподарський попит, як прави­ло, байдужий до рівня родючості ґрунтів, але значною мірою залежить від місця розташування земельних ділянок.

Попит на землю показаний кривою DD (рис. 14.1), нахил якої є традиційним, що відповідає закону спадної дохідності. За нижчої ціни землекористувачі готові придбати більше землі, і навпаки. Окрім того, така динаміка попиту на землю пояснюється ще тією обставиною, що землекористувач-фермер може залучити до використання додаткові земельні площі лише тоді, коли додатковий продукт, який на них ство­рюється, є більшим, ніж плата за додаткову землю.

Пропозиція землі в короткостроковому періоді зображена як вер­тикальна лінія SS (рис. 14.1). Вона є абсолютно нееластичною, оскіль­ки кількість землі, яка може перебувати в економічному обігу, обме­жена. Землі можна поліпшувати, але при цьому їхня кількість лиша­тиметься незмінною. Ці твердження є безперечно правильними, якщо вести мову про економіку в цілому. Якщо ж мати на увазі альтернатив­ні аріанти застосування землі, то пропозиція виявиться еластичною. Наприклад, земля може бути використана і як сільськогосподарська ділянка, і як місце для забудови. її власник буде пропонувати землю залежно від прибутковості проекту використання.

Задача 12