Історичний досвід розвитку кооперативного руху в України
Зміст:
Вступ 
1.Зародження кооперативного руху в Україні
2.Розвиток кооперації за часів революції та визвольних змагань
3.Розвиток кооперації на західноукраїнських землях між двома світовими війнами
4.Кооперація за часів СРСР
Висновок Список використаних джерел
Вступ
Зародження і становлення кооперативного руху в Україні відбувалося на межі двох століть – ХІХ-го та ХХ-го. Українська кооперація виникла наприкінці ХІХ століття. Економічний панцир загниваючих політично- господарських організмів Російської та Австро- Угорської імперій, що панували на українських землях, гальмував розвій нового для них типу господарської організації мас, яка представляла якісно окрему здемократизовану форму економічного життя.
Серед піонерів та провідників українського кооперативного руху були д-р Кость Левицький, Борис Мартос, Кость Мацієвич, Христофор Барановський, Сергій Бородаєвський, проф. Михайло Туган-Барановський, Юліян Павликовський та інші.
1.Зародження кооперативного руху в Україні
У Львові 1909 р. відбувся перший просвітньо- економічномічний конгрес. На ньому висловлювали свої погляди на кооперацію та її роль у національному житті українського народу, А. Ільченко (Жук) переконував учасників конгресу, що важливість кооперації полягає в тому, що вона «згуртує українців у націю».
А. Ільченко (Жук Андрій Ілліч)
Першу кооперативну крамницю міського типу «Народна Торгівля» було засновано в 1883 р. у Львові інженером Василем Нагірним (1847– 1921 рр.).
Василь |
Народна Торгівля |
Степанович |
|
Нагірний |
|
Споживчий кооперативний рух починає швидко ширитися в Україні. Подібні товариства виникають у Харкові, Одесі, Полтаві, Миколаєві, Херсоні, Чернігові, Катеринославі, але їх потенційний розвиток гальмують господарсько-економічні умови тогочасної Росії, що призводило до частого занепаду новоутворених товариств.
Динаміка зміни кількості кооперативів на території України
Кількість кооперативів
3500 |
|
|
|
|
|
|
3052 |
||
3000 |
|
|
||
|
2500 |
|
||
2500 |
|
|
||
|
|
|
||
2000 |
|
|
|
|
|
|
|
||
1500 |
|
|
|
|
|
|
|
||
1000 |
|
|
|
|
480 |
|
|
||
500 |
|
|
||
|
|
|
||
0 |
|
|
|
|
1905 р. |
1912 р. |
1914 р. |
||
|
Найважливіше хліборобське товариство |
|||||||
«Сільський господар» було створене у 1898 р. в м. |
|||||||
Олеську на Львівщині священиками Томою та |
|||||||
Юліаном Буткевичами. Інтенсивний розвиток |
|||||||
розпочався з 1909 р., а в 1910 р. «Сільський |
|||||||
Господар» мав вже 85 філій, 317 гуртків, 12 500 |
|||||||
|
Розвиток «Сільського |
|
|
||||
членів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
господаря» |
|
Гуртки |
|
Члени |
|
|
|
|
|
|
||||
|
Роки |
Філії |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
1910 |
85 |
|
317 |
|
12500 |
|
|
|
1918 |
88 |
|
1815 |
|
83 400 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1927 |
52 |
|
112 |
|
18 400 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1932 |
73 |
|
1928 |
|
45400 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1939 |
80 |
|
2040 |
|
160000 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1944 |
66 |
|
2 040 |
|
250 000 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Розвиток кооперації за часів революції та визвольних змагань
Революційні події в Російській імперії створили сприятливі умови для подальшого розвитку кооперативного руху. Одним із перших законодавчих актів Тимчасового уряду було «Положення про кооперативні товариства та їх спілки» від 20 березня 1917 р., яке було чинним і на території України.
Перший Всеукраїнський з’їзд кооперативних спілок було прийняте рішення про створення Українського центрального кооперативного комітету (УЦКК).
Другий кооперативний з’їзд ухвалив постанову про заснування українського кооперативного народного банку «Українбанку».
Третій кооперативний з’їзд прийняв статут УЦКК.
М. Туган- Барановський
Керівним центром української сільськогосподарської кооперації був Центральний український сільськогосподарський кооперативний союз («Централ»). Він розпочав свою діяльність ще в 1915 р. під назвою «Київське центральне сільськогосподарське товариство», а 2 січня 1918 р. отримав статус всеукраїнської спілки сільськогосподарської кооперації. Організатором і головою Ради «Централу» був відомий урядовий діяч УНР К. Мацієвич.
Мацієвич
Костянтин
Андріанович