
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •3. Структура і функції філософії.
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •Происхождение и сущность сознания.
- •12. Актуалізація проблеми свідомості у хх-ххі століттях.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •Рационализм ф. Бекона. Учение о познании и науке.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20.Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •27. Цівілізаційні концепції Тойнбі та Шпенглера.
- •28. Сучасні соціально-політичні концепції.
- •29. Виникнення антропологічної проблематики в античності.
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у німецькій класичній філософії.
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культури.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хіх ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •40. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •41. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини хх сторіччя.
- •42. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •43. Неопозитивизм и пост позитивизм как направление сциентической ф-ии XX в.
- •44. Религиозная ф-я 20 в: особенности и тенденции развития.
- •45. Філософська антропологія хх століття.
- •46. Структуралізм та постструктуралізм.
- •47. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •48. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •49. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •50. Функції діалектики.
- •51. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •52. Філософсько-гносеологічне відношення до світу та його специфіка.
- •53. Рівні пізнання та спосіб перевірки знання.
- •54. Істина як ціль пізнання; особливості соціального пізнання.
- •55. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •56. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •57. Принципи наукової гносеології.
- •58. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та форми, підходи.
- •59. Особливості наукового знання та основні принципи побудови наукової теорії.
- •60. Функції і роль філософії в науковому пізнанні; наука як об’єкт полідисциплінарного вивчення.
- •61. Наука як система знання та як діяльність.
- •62. Загальні концепції та моделі розвитку науки.
- •63. Види наукового пояснення.
- •64 Поняття істини в філософії науки хх століття; наукова раціональність та істина.
- •65. Особливості сучасного етапу розвитку науки.
- •66. Філософські основи методології наукового дослідження.
- •67. Поняття та зміст рівнів наукового дослідження; методи збирання емпіричної інформації.
- •68. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації.
- •69. Наука і глобальні проблеми сучасності.
- •70. Поняття суспільства та основні передумови його виникнення; проблема співвідношення матеріального та духовного начал у суспільстві.
- •71. Місце та роль матеріального виробництва у сучасних концепціях філософії історії.
- •72. Соціальна структура суспільства: соціальні групи та соціально-етнічні спільноти людей.
- •73. Соціальна рівність і нерівність.
- •74. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та їх аналіз.
- •76. Духовне життя суспільства.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •78. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •80 Суспільний прогресс та його критерії.
- •81 Проблема походження людини.
- •82. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •83. Мова – матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •85. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
Окружающий мир сложен и постоянно меняется. Поэтому для оценки окружающего мира в философии есть ряд понятий.
Состояние - вся совокупность событий, явлений, чувств, замыслов человека, имеющих место в мире в целом.
Реальность (Действительность) – это вся совокупность состояний (событий, явлений, чувств, замыслов человека, имеющих место в мире) в прошлом настоящем и будущем, отражает существующий мир.
Объективная реальность - та реальность, которая существует независимо от человека, т е это внутренний мир человека.
Субъективная реальность - реальность, которая существует в сознании человека, внутренний мир человека.
Любое философское рассуждение начинается с понятия о бытии.
Бытие - связь объективной (материальной) и субъективной (духовной), их единство и взаимодействие, связь, охватывающая все состояния действительности в настоящем, прошлом и будущем.
Под бытием в самом широком смысле этого слова имеется в виду предельно общее понятие о существовании, о сущем вообще. Бытие и реальность как всеохватывающие понятия — это синонимы. Бытие есть все то, что есть. Это и материальные вещи, это и все процессы (физические, химические, геологические, биологические, социальные, психические, духовные), это их свойства, связи и отношения. Плоды самой буйной фантазии, сказки, мифы, даже бред больного воображения – все это тоже существует как разно-видность духовной реальности, как часть бытия. Антитезой бытия является ничто.
История развития проблемы бытия:
Впервые это понятие применил Парменид. Он обосновал наличие в мире новой силы, которая удерживает окружающий мир человека в порядве и гармонии, обеспечивает стабильность. Эта сила-необходимость, она ассоциир. с порядком. Есть невидимый мир – гарант видимого мира – совершенный, прекрасный, гармоничный. Именно такой мир, рациональноосмысливаемый и постигаемый и наз. бытие.
Иммануил Кант создал гносеологическую концепцию бытия. Бытие в философской антропологии рассм-ся как способность человека выходить за сферу субъективности и обосновывать все сущее. Максистская Ф. бытие отождествляет с природой. Неотомисты высшей реальностью признают чистое бытие и понимают его как божественное первоначало, имеющее духовное содержание. Неопозитивисты – вопрос об отношении мышления к бытию не научный, т.к. фил-ский анализ не распространяется на объект реальность, а ограничивается лишь непосредственным опытом или языком. Экзистенциалист Мартин Хайдеггер говорит – вопрос о бытии и его решение Парменидом предопределил судьбу западного мира. М.Х. – бытие возникает из отрицания ничто; бытие – своеобразная просека, открывающая тайну сущего и делающая его доступным и понятным; смысл бытия как раз и состоит в раскрытии тайны.
В Укр. Ф. Григорий Сковорода выделил 3 мира – микрокосм, макрокосм и символический мир. Материалист И.Франко понимал под бытием природу.
В сов. Ф, сегодня бытие понимают абстрагируясь, максимально обобщенно, уходя из видимой реальности:
Бытие – это все сущее, это все, что есть, включая человека.
Что существует – все
Где – здесь и везде
Как долго – сейчас и всегда, оно не приходящее, но есть много примеров конечного существования – Земля, Солнце, природа в отдельных частях, люди…Но все, что существует – конечно.
Формы бытия:
1) бытие природы
А) бытие первой природы – не созданной человеком, условия, в кот. Мы существуем
Б)бытие второй природы – бытие вещей, сделанных человеком. Человек не относится ни к а) ни к б)
2) бытие человека - человек относится частично и к а) и к б). Мы постоянно себя воспроизводим и себя реконструируем, мы не те, что были раньше, мы изменяемся буховно.
3) бытие социального, в кот. различают соц-ю жизнь отдельного человека и бытие общества как целого; жизнь в мире вещей и жизнь человека как человека, в том числе и в общ-ве.
4) бытие идеальное (духовное) разделяется на субъет. (индивидуальное) и объективное и объективированное (совокупность завершенных творении духа).
Сейчас есть пятое – бытие биосферное – земная оболочка, охваченная биологической жизнью.