
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •3. Структура і функції філософії.
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •Происхождение и сущность сознания.
- •12. Актуалізація проблеми свідомості у хх-ххі століттях.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •Рационализм ф. Бекона. Учение о познании и науке.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20.Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •27. Цівілізаційні концепції Тойнбі та Шпенглера.
- •28. Сучасні соціально-політичні концепції.
- •29. Виникнення антропологічної проблематики в античності.
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у німецькій класичній філософії.
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культури.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хіх ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •40. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •41. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини хх сторіччя.
- •42. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •43. Неопозитивизм и пост позитивизм как направление сциентической ф-ии XX в.
- •44. Религиозная ф-я 20 в: особенности и тенденции развития.
- •45. Філософська антропологія хх століття.
- •46. Структуралізм та постструктуралізм.
- •47. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •48. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •49. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •50. Функції діалектики.
- •51. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •52. Філософсько-гносеологічне відношення до світу та його специфіка.
- •53. Рівні пізнання та спосіб перевірки знання.
- •54. Істина як ціль пізнання; особливості соціального пізнання.
- •55. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •56. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •57. Принципи наукової гносеології.
- •58. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та форми, підходи.
- •59. Особливості наукового знання та основні принципи побудови наукової теорії.
- •60. Функції і роль філософії в науковому пізнанні; наука як об’єкт полідисциплінарного вивчення.
- •61. Наука як система знання та як діяльність.
- •62. Загальні концепції та моделі розвитку науки.
- •63. Види наукового пояснення.
- •64 Поняття істини в філософії науки хх століття; наукова раціональність та істина.
- •65. Особливості сучасного етапу розвитку науки.
- •66. Філософські основи методології наукового дослідження.
- •67. Поняття та зміст рівнів наукового дослідження; методи збирання емпіричної інформації.
- •68. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації.
- •69. Наука і глобальні проблеми сучасності.
- •70. Поняття суспільства та основні передумови його виникнення; проблема співвідношення матеріального та духовного начал у суспільстві.
- •71. Місце та роль матеріального виробництва у сучасних концепціях філософії історії.
- •72. Соціальна структура суспільства: соціальні групи та соціально-етнічні спільноти людей.
- •73. Соціальна рівність і нерівність.
- •74. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та їх аналіз.
- •76. Духовне життя суспільства.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •78. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •80 Суспільний прогресс та його критерії.
- •81 Проблема походження людини.
- •82. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •83. Мова – матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •85. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
Большое значение в жизни личности играет понятие свободы (ценности: жизнь, выбор, свобода) – это возможность Ч максимально совершенствоваться. В структуре свободы выделяют: 1) внутренняя свобода: самоопределение духа, возможность иметь свои взгляды, убеждения, систему ценностей, т.е. иметь духовную независимость. Именно через внутреннюю свободу достигается свободный выбор Ч, в этом воплощается созидательная, творческая сущность человека. 2) внешняя свобода – возможность согласно своей воли, которая не ограничена внешними факторами (характер общественного строя, пределы применения техники, умственные способности, существование Ч во времени, природные условия, которые могут быть ограничены интересами Ч и общества, силами природы). Однако свобода находится в единстве с ответственностью и долгом (плата за свободу). Ч ответственен за все происходящее в мире и обществе. Свобода должна иметь ограничения. Гегель «Я могу считать себя свободным, если свободен другой и признает меня свободным». Бердяев «свободен тот Ч, который может собой управлять, а раб может только подчиняться или сопротивляться».
87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
Смысл жизни в целом раскрывает планы, цели, идеалы ч-ой деятельности. Вопрос о смысле жизни раскрывает основное содержание всей духовно-практической деятельности ч-ка. Обычно он решается на уровне обыденного состояния.
Ф-я давала разные варианты ответа на этот вопрос. Диоген – раскрыть свои качества через умеренность (аскетизм). Эпикур – смысл в жизни в достижении макс наслаждений и удовольствий.
Вопрос этот имеет индивидуальный характер. Нет общей формы для ответа на этот вопрос. Каждое мнение правильное т.к. человек не исчерпаем.
Ч-к без общества не может существовать т.к он обречен на деградацию и на исчезновение.
Ч-к смертное существо, это подталкивает человека к ответу на к ответу на вопрос в чем смысл жизни.
Камю – наше поколение не сможет сделать ни чего существенного, не сможет изменить мир, но мы можем не дать миру исчезнуть, чтобы передать мир дальше.
Достоевский – для ч-ка явл самым важным ответ на вопрос для чего он живет. Он скорее согласится на истребление себя чем будет жить в обществе в котором одно богатство.
Толстой – смысл жизни ч-ка в самосовершенствовании. Я живу потому, что этого хочет бог. Но говорит Толстой: почему бог хочет чтобы я жил? И в этом тайна ч-ка.
Экзистоционализм 1религиозный – он считает, что ч-ку в земных условиях, не удается достичь состояния в котором ч-к будет чувствовать себя свободным. После смерти ч-кая душа существует и уже не обременяется телесностью, она достигает состояния свободного творчества и реализуется в царстве божьем. 2 атеистический – бога нет, а если бога нет то жизнь абсурдна. Вывод ч-к это ничто.
В целом ф-я считает чел-ка само достаточным и смысл его сущ-я ч-ка заложен в нем самом, в его самосовершенствовании. Бердяев – существование ч-ка имеет смысл в себе самом как высшая цель ради которой ч-к может покорить всю природу.
Выводы 1Логически обосновать высший и абсолютный смысл жизни ч-ка невозможно.