
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •3. Структура і функції філософії.
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •Происхождение и сущность сознания.
- •12. Актуалізація проблеми свідомості у хх-ххі століттях.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •Рационализм ф. Бекона. Учение о познании и науке.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20.Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •27. Цівілізаційні концепції Тойнбі та Шпенглера.
- •28. Сучасні соціально-політичні концепції.
- •29. Виникнення антропологічної проблематики в античності.
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у німецькій класичній філософії.
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культури.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хіх ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •40. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •41. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини хх сторіччя.
- •42. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •43. Неопозитивизм и пост позитивизм как направление сциентической ф-ии XX в.
- •44. Религиозная ф-я 20 в: особенности и тенденции развития.
- •45. Філософська антропологія хх століття.
- •46. Структуралізм та постструктуралізм.
- •47. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •48. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •49. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •50. Функції діалектики.
- •51. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •52. Філософсько-гносеологічне відношення до світу та його специфіка.
- •53. Рівні пізнання та спосіб перевірки знання.
- •54. Істина як ціль пізнання; особливості соціального пізнання.
- •55. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •56. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •57. Принципи наукової гносеології.
- •58. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та форми, підходи.
- •59. Особливості наукового знання та основні принципи побудови наукової теорії.
- •60. Функції і роль філософії в науковому пізнанні; наука як об’єкт полідисциплінарного вивчення.
- •61. Наука як система знання та як діяльність.
- •62. Загальні концепції та моделі розвитку науки.
- •63. Види наукового пояснення.
- •64 Поняття істини в філософії науки хх століття; наукова раціональність та істина.
- •65. Особливості сучасного етапу розвитку науки.
- •66. Філософські основи методології наукового дослідження.
- •67. Поняття та зміст рівнів наукового дослідження; методи збирання емпіричної інформації.
- •68. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації.
- •69. Наука і глобальні проблеми сучасності.
- •70. Поняття суспільства та основні передумови його виникнення; проблема співвідношення матеріального та духовного начал у суспільстві.
- •71. Місце та роль матеріального виробництва у сучасних концепціях філософії історії.
- •72. Соціальна структура суспільства: соціальні групи та соціально-етнічні спільноти людей.
- •73. Соціальна рівність і нерівність.
- •74. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та їх аналіз.
- •76. Духовне життя суспільства.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •78. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •80 Суспільний прогресс та його критерії.
- •81 Проблема походження людини.
- •82. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •83. Мова – матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •85. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
5. Місце та роль філософії у суспільстві.
Можно сказать, что философия — это все единосущее, «схваченное в мыслях»; это квинтэссенция духовной жизни мыслящего человечества, это теоретическая сердцевина всей культуры народов планеты. Человек изначально обладал любознательностью. Само желание понять суть загадочного, неведомого являло собой склонность к зачаточному философскому размышлению, пусть даже пока на житейском уровне: ведь и на этом уровне люди нередко склонны пофилософствовать. Само слово «философия» восходит к Пифагору. Буквально оно означает любовь к мудрости, т.е. любомудрие.
Философия включает в себя учение об общих принципах бытия мироздания (онтология, или метафизика), о сущности и развитии Человеческого общества (социальная философия и философия истории), учение о человеке и его бытии в мире (философская антропология), теорию познания (гносеология), проблемы творчества, этику, эстетику, теорию культуры и, наконец, свою собственную историю, т.е. историю философии, которая являет собой существенную составляющую предмета философии: история философии есть часть содержания самой философии. Так исторически сложился предмет философии, т.е. круг ее специфических разделов и проблем, так теоретически и практически, т.е. организационно и педагогически, дифференцировались ее разделы. Разумеется, это деление носит в известной мере условный характер: все эти разделы образуют некое едино-цельное образование, в котором все составляющие, тесно переплетаются друг с другом. Предмет философии — не одна какая-нибудь сторона сущего, а все сущее во всей полноте своего содержания и смысла. Философия нацелена не на то, "чтобы определить точные границы и внешние взаимодействия между частями и частицами мира, а на то, чтобы, преодолевая эти границы, понять их внутреннюю связь и единство.
Таким образом, основные усилия осознавшей себя философской мысли, начиная с Сократа, направляются к тому, чтобы найти высшее начало и смысл бытия. Уникальность и смысл бытия человека в мире, отношение человека к Богу, проблемы сознания, идея души, ее смерть и бессмертие, идеи познания, проблемы нравственности и эстетики, социальная философия и философия истории, а также история самой философии — таковы, говоря предельно кратко, фундаментальные проблемы (или разделы) философской науки, таково ее предметное самоопределение.
6.->Нужны были и духовные предпосылки. О них пишет Гегель – для появления Ф. необходимо сознание свободы, этот принцип должен лезать в основе характера народа. «…Вследствие этой общей связи политической свободы со свободой мысли философия выступает в истории лишь там и постольку, где и поскольку образуется свободный государственный строй…философия поэтому начинается лишь в греческом мире…
Наиб-его развития Ф. достигла в Др.Греции. Одной из осн. причин этого феномена явл. отсутствие влиятельной касты жрецов, которые обычно сковывали духовную деятельность граждан. Другим – возникновение зачатков демократии и общественных условий, духа соревновательности в художественном творчестве, спорте, теоретической мысли, свободной состязательной мысли.