
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •3. Структура і функції філософії.
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •Происхождение и сущность сознания.
- •12. Актуалізація проблеми свідомості у хх-ххі століттях.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •Рационализм ф. Бекона. Учение о познании и науке.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20.Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •27. Цівілізаційні концепції Тойнбі та Шпенглера.
- •28. Сучасні соціально-політичні концепції.
- •29. Виникнення антропологічної проблематики в античності.
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у німецькій класичній філософії.
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культури.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хіх ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •40. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •41. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини хх сторіччя.
- •42. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •43. Неопозитивизм и пост позитивизм как направление сциентической ф-ии XX в.
- •44. Религиозная ф-я 20 в: особенности и тенденции развития.
- •45. Філософська антропологія хх століття.
- •46. Структуралізм та постструктуралізм.
- •47. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •48. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •49. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •50. Функції діалектики.
- •51. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •52. Філософсько-гносеологічне відношення до світу та його специфіка.
- •53. Рівні пізнання та спосіб перевірки знання.
- •54. Істина як ціль пізнання; особливості соціального пізнання.
- •55. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •56. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •57. Принципи наукової гносеології.
- •58. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та форми, підходи.
- •59. Особливості наукового знання та основні принципи побудови наукової теорії.
- •60. Функції і роль філософії в науковому пізнанні; наука як об’єкт полідисциплінарного вивчення.
- •61. Наука як система знання та як діяльність.
- •62. Загальні концепції та моделі розвитку науки.
- •63. Види наукового пояснення.
- •64 Поняття істини в філософії науки хх століття; наукова раціональність та істина.
- •65. Особливості сучасного етапу розвитку науки.
- •66. Філософські основи методології наукового дослідження.
- •67. Поняття та зміст рівнів наукового дослідження; методи збирання емпіричної інформації.
- •68. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації.
- •69. Наука і глобальні проблеми сучасності.
- •70. Поняття суспільства та основні передумови його виникнення; проблема співвідношення матеріального та духовного начал у суспільстві.
- •71. Місце та роль матеріального виробництва у сучасних концепціях філософії історії.
- •72. Соціальна структура суспільства: соціальні групи та соціально-етнічні спільноти людей.
- •73. Соціальна рівність і нерівність.
- •74. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та їх аналіз.
- •76. Духовне життя суспільства.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •78. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •80 Суспільний прогресс та його критерії.
- •81 Проблема походження людини.
- •82. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •83. Мова – матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •85. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
38. Філософія марксизму та її еволюція.
Учение Маркса создавалось в 19 столетии. Сначала он рассматривал принцип частной собственности как принцип полной и безоговорочной свободы личной инициативы. Потом сделал вывод, что переустройство мира к лучшему происходит не в результате одного лишь распространения идей разума и человечности (Просвещение), а в результате соединения человеческой активности и стихийных условий, сознательной деятельности и материальной необходимости на основе практики.
Фил-я явл. наукой, направленной не просто на объяснение мира, а на его практическое изменение.
Философия Маркса и Энгельса представляет собой диалект. Материализм, включающий в себя материалистическое понимание истории, человека, общества. Фундаментальным принципом Маркс. Фил-ской системы становится принцип практики, которая подразумевает всю совокупную деятельность человечества по преобразованию природы и общества и в процессе которой происходит познание мира.
История рассматривается М. как процесс взаимодействия человека и природы.. Субстанцией исторических изменений выступает способ производства материальных благ, а в качестве ведущей тенденции истории выступает поступательное движение – общественный прогресс. По сути, обществ. Прогресс – это движение к свободе, кот. предполагает наличие духовного и материального богатства жизни, ее многообразия и то же время целостности, гармоничности, увеличение возможностей выбора различных способов жизни. Основа прогресса – развитие материального производства: осваивание сил природы, человек освобождает время и средства для духовного развития, для более творческого характера труда. Развитие потребностей человека идет вместе с производительными силами общества, в том числе и развитие их духовных запросов. Т.обр., материальный фактор оказывается определяющим фактором развития социальной системы.
Материал-кое понимание истории устанавливает зависимость м-жду различными типами человеческой деятельности и разл. Типами общественных отношений. К основным идейм исторического материализма относится:
- утверждение примата общественного бытия над общ. Сознанием, закона об определяющей роли матер. производства в развитии общества
- зависимости всех систем общества от совокупности производственных отношений (общественно-экономическая формация).
Принцип практики требовал учета действия субъективного фактора в истории – реальной расстановки и революционной активности больших социальных групп, связанных со старым и идущим на смену новым способами производства. Поэтому важное место в марксизме отводится учению о классах и классовой борьбе. Принципиально новым здесь было положение об исторически преходящем существовании классов и о том, что путь к уничтожению классов лежит через установление диктатуры пролетариата, которая сама является лишь переходом к бесклассовому обществу. Важным является учение о превращении пролетариата из пассивного объекта эксплуатации, разрозненного и не понимающего причин своего бедственного положения (класс-в-себе), в социальную силу, объединенную общей идеологией, организованную в полт-кую партию, активно выступающую за завоевание госудр.. власти (класс-для-себя).
Антропология – марксизм признает человека высшей социальной ценностью – свободное развитие каждого есть условие свободного развития всех. Существенная черта Маркс. Концепции человека – историзм – лишь в ходе исторического развития появляется различие между жизнью каждого отдельного индивида, поскольку она является его личной, его жизнью, подчинена той или другой отрасли труда и связанным с ней условиям. Смысл истории состоит в практическом осуществлении потенциальной человечности, скрытой в каждом индивиде, и растрачиваемой впустую при неблагоприятных исторических условиях.
Эволюция можно выделить основные периоды:
1) развитие марксизма на Западе во 2-й пол 19 в.–1-й пол 20 в. – Каутский, Бернштейн, Лукач (венгр)
2) развитие марксизма Лениным и его последователями до сер. 20 в.
3)неомарксизм и западный марксизм – 2-я пол. 20 в. – группа «Праксис», представители Франкфуртской школы социальных исследований: Маркузе, Фромм.
Неомарсксисты, в отличие от марксистов, соединяли новые леворадикальные концепции, отдельные идеи психоанализа с элементами марксизма; перестали рассматривать Маркса как экономиста и революционера, но только как гуманного философа и нравственного пророка.
Герберт Маркузе пытался обновить Марк. Теорию путем соединения с экзистен-змом и фрейдизмом: В индустриальном обществе производственный механизм имеет тенденцию превращаться в тоталитарный, поскольку определяет не только социально необходимые занятия, но и индивидуальные потребности и стремления.
Лукач стр. 129 Алексеев