
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •3. Структура і функції філософії.
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •Происхождение и сущность сознания.
- •12. Актуалізація проблеми свідомості у хх-ххі століттях.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •Рационализм ф. Бекона. Учение о познании и науке.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20.Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •27. Цівілізаційні концепції Тойнбі та Шпенглера.
- •28. Сучасні соціально-політичні концепції.
- •29. Виникнення антропологічної проблематики в античності.
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у німецькій класичній філософії.
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культури.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хіх ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •40. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •41. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини хх сторіччя.
- •42. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •43. Неопозитивизм и пост позитивизм как направление сциентической ф-ии XX в.
- •44. Религиозная ф-я 20 в: особенности и тенденции развития.
- •45. Філософська антропологія хх століття.
- •46. Структуралізм та постструктуралізм.
- •47. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •48. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •49. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •50. Функції діалектики.
- •51. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •52. Філософсько-гносеологічне відношення до світу та його специфіка.
- •53. Рівні пізнання та спосіб перевірки знання.
- •54. Істина як ціль пізнання; особливості соціального пізнання.
- •55. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •56. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •57. Принципи наукової гносеології.
- •58. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та форми, підходи.
- •59. Особливості наукового знання та основні принципи побудови наукової теорії.
- •60. Функції і роль філософії в науковому пізнанні; наука як об’єкт полідисциплінарного вивчення.
- •61. Наука як система знання та як діяльність.
- •62. Загальні концепції та моделі розвитку науки.
- •63. Види наукового пояснення.
- •64 Поняття істини в філософії науки хх століття; наукова раціональність та істина.
- •65. Особливості сучасного етапу розвитку науки.
- •66. Філософські основи методології наукового дослідження.
- •67. Поняття та зміст рівнів наукового дослідження; методи збирання емпіричної інформації.
- •68. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації.
- •69. Наука і глобальні проблеми сучасності.
- •70. Поняття суспільства та основні передумови його виникнення; проблема співвідношення матеріального та духовного начал у суспільстві.
- •71. Місце та роль матеріального виробництва у сучасних концепціях філософії історії.
- •72. Соціальна структура суспільства: соціальні групи та соціально-етнічні спільноти людей.
- •73. Соціальна рівність і нерівність.
- •74. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та їх аналіз.
- •76. Духовне життя суспільства.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •78. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •80 Суспільний прогресс та його критерії.
- •81 Проблема походження людини.
- •82. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •83. Мова – матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •85. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
Основания диалектики как метода познания мира сформулировал Гераклит. По Гераклиту, мир не создан никем из богов и никем из людей, а всегда был есть и будет вечно живым огнем, закономерно воспламеняющимся и закономерно угасающим. Эта закономерность наз. Логос. Он считал, что все в этом мире состоит из противоположностей, все происходит через борьбу, затем все изменяется, все движется. В этом вечном движении все происходит из единого, и из всего единое.
Основопол-ком диалектики считается Зенон Элейский. Он разработал метод априорий – опровержение противника путем выявления противоречий в его суждениях. Используя этот метод, Зенон создал априори против движения (Дихотомия, Ахиллес и черепаха, Стрела).
Следующий шаг в развитии античной диал. сделали софисты: они пришли к выводу об изменчивости и непостоянстве человеческого мнения. Для отстаивания релятивизма – относительности всего – они использовали целый ряд диалектических приемов – софизмов. Осн. выводы софистов:
1)главное свойство материи не ее объективность, а изменчивость; 2)ничто не существует само по себе, а лтшь в отношении другого и через другое; 3) все существующее имеет свою противоположность.
Субъективная диалектика Сократа. Диал-ка в понимании Сократа есть метод исследования понятий, способ установления точных определений. Определить какое-то понятие значит раскрыть содержание этого понятия, найти то, что заключено в нем. Ирония – отличительная черта диал. метода Сократа, его способа ведения диалога и поиска общих определений (скрытая насмешка над самоуверенностью собеседника). Философский смысл иронии состоит в том, что она не признает ничего окончательного. И если Сократ сомневался в своей мудрости и в мудрости других, то лишь потому, что был уверен: нет такой мудрости, которая могла бы стать окончательной.
Метод – это знание о способах организации средств деятельности по преобразованию мира. Метод выражен в совокупности знаний о том, как организовать процесс деятельности, чтобы он был наиболее эффективным. Любая деятельность опирается на какой-либо метод. (Хотя человек не всегда осознает, что он пользуется тем или иным методом).В истории сложились 2 противоположные философские методологические традиции (два метода) – метафизическая и диалектическая (метафизика и диалектика). Истоки их различия – в противоположных решениях следующих вопросов: I) развивается ли мир и отдельные его части; 2) зависит ли существование вещи от ее связей с другими вещами; 3) для познания вещи нужно или не нужно учитывать развитие этой вещи и ее взаимосвязи с другими вещами. Метафизика (вплоть до второй половины XIX в.) считала возможным в познании мира исходить из того, что: 1)вещи и предметы существуют изолированно друг от друга, вне связи их между собой; и 2)предмет познания можно рассматривать как неразвивающийся. Девиз метафизиков “Ничто не ново под Луной!” В своих современных формах метафизика выступает часто как негибкое, боящееся противоречий абстрактное теоретизирование. Диалектика исходит из того, что в познании мира, во-первых, вещи надо