
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •3. Структура і функції філософії.
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •Происхождение и сущность сознания.
- •12. Актуалізація проблеми свідомості у хх-ххі століттях.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •Рационализм ф. Бекона. Учение о познании и науке.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20.Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •27. Цівілізаційні концепції Тойнбі та Шпенглера.
- •28. Сучасні соціально-політичні концепції.
- •29. Виникнення антропологічної проблематики в античності.
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у німецькій класичній філософії.
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культури.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії хіх ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •40. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •41. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини хх сторіччя.
- •42. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •43. Неопозитивизм и пост позитивизм как направление сциентической ф-ии XX в.
- •44. Религиозная ф-я 20 в: особенности и тенденции развития.
- •45. Філософська антропологія хх століття.
- •46. Структуралізм та постструктуралізм.
- •47. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •48. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •49. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •50. Функції діалектики.
- •51. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •52. Філософсько-гносеологічне відношення до світу та його специфіка.
- •53. Рівні пізнання та спосіб перевірки знання.
- •54. Істина як ціль пізнання; особливості соціального пізнання.
- •55. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •56. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •57. Принципи наукової гносеології.
- •58. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та форми, підходи.
- •59. Особливості наукового знання та основні принципи побудови наукової теорії.
- •60. Функції і роль філософії в науковому пізнанні; наука як об’єкт полідисциплінарного вивчення.
- •61. Наука як система знання та як діяльність.
- •62. Загальні концепції та моделі розвитку науки.
- •63. Види наукового пояснення.
- •64 Поняття істини в філософії науки хх століття; наукова раціональність та істина.
- •65. Особливості сучасного етапу розвитку науки.
- •66. Філософські основи методології наукового дослідження.
- •67. Поняття та зміст рівнів наукового дослідження; методи збирання емпіричної інформації.
- •68. Методи теоретичного узагальнення емпіричної інформації.
- •69. Наука і глобальні проблеми сучасності.
- •70. Поняття суспільства та основні передумови його виникнення; проблема співвідношення матеріального та духовного начал у суспільстві.
- •71. Місце та роль матеріального виробництва у сучасних концепціях філософії історії.
- •72. Соціальна структура суспільства: соціальні групи та соціально-етнічні спільноти людей.
- •73. Соціальна рівність і нерівність.
- •74. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та їх аналіз.
- •76. Духовне життя суспільства.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •78. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •80 Суспільний прогресс та його критерії.
- •81 Проблема походження людини.
- •82. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •83. Мова – матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •85. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •86. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •87. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
Предпосылки: С 15 в. начинается эта эпоха. На фоне распада феодальных отношений создается блестящая культура, развиваются города-республики, печатаются новые книги, совершаются открытия в науке и географии, возникают совершенно новые научные дисциплины: география, картография, анатомия, физиология. Огромные успехи астрономии. Возникают первые парламенты. Идет переосмысление христианских традиция, протест против извращения учения Христа, роскоши папства. Наука победила диктатуру церкви.
Главной темой исследований становится не Бог, а человек. Начинается эпоха становления опытных наук, их роль признается как единственная дающая истинное знание о природе (Коперник, Кеплер, Галилей, Бруно…)
Основным идеологом этого течения был Николай Кузанский. Кузанский сближает Бога с природой, приписывая природе божественные атрибуты, и, прежде всего бесконечность в пространстве. Для К. Земля не явл. Центром мира. К пониманию природы он высказывает идеи единства противоположностей, единое и множество, возможность и действительность, бесконечность и конечность в природе. К. высказал и обосновал понятия научного метода, проблему творчества. Утверждал, что возможности человека в познании безграничны.
Дж.Бруно, отбросив все церковные догмы, развил гелиоцентрические идеи Коперника, открыл существование множества миров. Богом Бруно была Вселенная, он отрицал Бога, дающего законы миру. Его любовь к познанию и сила разума возвышают его над миром.
Открытия Галилея в астрономии перосли в жесткую полемику с церковью, кот. Отстаивала аристотелево-птоломеевскую картину мира. Галилей призывал изучать природу только опытным путем на основе математики и механики. Именно эти науки определили его мировоззрение как механический материализм. Бог у Галилея – это перводвигатель, сообщивший движение планетам.
Натурфилософские идеи мыслителей Возр. Оказали влияние на развитие науки и философии Нового времени. Время серьезных социальных изменений, революций. Новое время – большой исторический период, охватывающий XVII-XIX вв. Началом новой истории считается английско-буржуазная революция 1640 г. Именно этот период ознаменован началом новой эры капитализма и началом индустриальной цивилизации. Это был период когда наука набрала большую силу, когда человек обращал внимание прежде всего на свой разум. Этот период является началом противоречий между человеком и природой, т.к. воздействие человека на природу при помощи техники к сегодняшнему дню вызывает глобальные катастрофические проблемы. Человек стал считать себя главным во всём мироздании. Возрождение уже отказалось от бога и новое время решило, что за человеком ничего нет, его интересует только он сам. Безграничная вера в прогресс, науку и разум, это главная отличительная особенность этого периода. Главная задача философии в это время – это познание окружающего мира с целью увеличения власти над природой
В 17в продолжается старая полемика между номинализмом и реализмом. Они предстают как эмпиризм и рационализм. Эмпиризм источником познания считает опыт. Представители: Бэкон, Локк, Беркли. Рационализм источником познания считает разум. Представители: Декарт, Лейбниц, Спиноза.
Бэкон Френсис (1561-1626 г.) являлся родоначальником философии нового времени (эмпиризма). Философия Бэкона это ф-я практики. В основе познания лежит опыт, практика. Высшая задача познания - завоевание природы. Метод познания должен быть индукция. (от опыта к общему, от опыта к практике). Наука и философия должны увеличивать власть людей над природой. Бэкону принадлежит знаменитый афоризм <Знание - сила>.
Декарт – человек строгого мышления. Он был математик, логик. Он предложил метод построения научного знания – дедукция. Считал, что о науке речь идет в том случае, если мы будем идти от общего (практики) к опыту. Он говорил, что человек имеет врожденные идеи (не из опыта). Декарт был дуалистом.