01

України, якщоприцьомузлочиннебулодоведено докінцязпричин, що не залежали від її волі.

Замах на злочин є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на злочин є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежаливідїїволі, невчинилаусіхдій, яківважаланеобхіднимидля доведення злочину до кінця.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким – звіль-

нення засудженого від подальшого відбування призначеного йому вироком суду одного виду покарання шляхом заміни невідбутої частини цього покарання іншим, більш м’яким видом покарання.

Звільнення відвідбуванняпокараннявагітнихжінокіжінок, які мають дітей віком до трьох років, – відмова держави від по-

дальшого виконання покарання щодовказаних категорій засуджених за умови, що вони доведуть своє виправлення і чесно виконають материнський обов’язок.

Звільненнявідвідбуванняпокаранняузв’язкуззакінченням строків давності виконання обвинувального вироку – відмова державивідвиконанняпризначеногоособіпокаранняутихвипадках, коли воно не було виконане впродовж певного строку з дня набрання вироком законної сили.

Звільнення від кримінальної відповідальності – реалізація державоювособісудусвогоповноваження, відповіднодоякоговона відмовляється при наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, що вчинила злочин, а також від покладання на неї обмеженьособистого, майновогоабоіншогохарактеру, передбачених законом за вчинення даного злочину.

Звільнення від покарання – відмова держави від застосування покарання до особи, яку обвинувальним вироком суду було визнана винною у вчиненні злочину.

Звільнення від покарання у зв’язку з амністією – відмова дер-

жави від застосування до особи, яка вчинила злочин, призначеного їй судом покарання або відмова держави від подальшого виконання покарання щодо такої особи.

Звільненнявідпокаранняузв’язкузвтратоюособоюсуспіль-

ної небезпечності – відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку

111

зурахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Звільненнявідпокаранняузв’язкузпомилуванням– відмова державивособіПрезидентаУкраїнивідподальшоговиконаннящодо засудженої особи призначеного їй судом покарання.

Злочинвизнаєтьсявчиненимзапопередньою змовоюгрупою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовоюзорганізувалися для спільної діяльності зметою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, абокерівництва чикоординації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися устійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом

зрозподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Злочин з похідними наслідками (злочин з віддаленими наслід-

ками, злочин, щокваліфікується занаслідками) – одиничний злочин, який має в об’єктивній стороні одне діяння, яке тягне за собою два наслідки, щонастаютьпослідовноодинзаодним, іприцьомуперший із наслідків спричиняє другий. Крім того, такі злочини, як правило, мають змішану форму вини.

Злочин невеликої тяжкості – злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більшм’якепокараннязавиняткомосновногопокаранняувиді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

112

Злочин середньої тяжкості – злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

.Злочини з матеріальним складом – при конструюванні об’єктивної сторони котрих законодавець як обов’язкову ознаку передбачає певні суспільно небезпечні наслідки.

Злочини з усіченим складом – в яких момент закінчення злочинусамимзакономпереноситьсянастадіюготуванняабонастадію замаху.

Злочинизформальнимскладом– такі, щоневключаютьдосебе суспільно небезпечні наслідки, як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначеного у законі діяння.

ЗлочиномєпередбаченеККУкраїнисуспільнонебезпечневинне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Змішана форма вини – різне психічне ставлення особи у формі умислу та необережності до різних об’єктивних ознак одного й того самого злочину.

Зняття судимості – припинення судимості постановою суду.

Ідеальна сукупність злочинів – сукупність злочинів, при якій всі злочини, що її складають, особа вчиняє одним діянням.

Іспитовий строк – певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки та інші умови випробування.

Кваліфікація злочинів – точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого в кримінальному законі.

Кількіснийексцесвиконавцямаємісце там, девиконавець, по-

чавшивчинятизлочин, щобувзадуманийспівучасниками, вчиняєдії однорідного характеру, але більш тяжкі.

Класифікація злочинів – розподіл їх на групи в залежності від того чи іншого критерію.

Конкуренція статей КК – наявність двох чи більше статей Особливої частини КК, які з різним ступенем деталізації описують одне й те ж злочинне діяння і встановлюють за нього різну за ступенем суворості кримінальну відповідальність.

113

Конфіскаціямайна– примусовебезоплатневилученняувласність держави всього або частини майна, що є власністю засудженого.

Крайнянеобхідність– вимушенезаподіянняособоюшкодиправоохоронюванимінтересамзметоюусуненнязагрожуючоїнебезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернута.

Кримінальна відповідальність – передбачені КК обмеження правісвободособи, якавчинилазлочин, щоіндивідуалізуютьсявобвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

Кримінальнеправоякгалузьправа– системаюридичнихнорм

(законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Малозначне діяння – таке діяння, яке не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Мета вчинення злочину – це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти суб’єкт злочину, що визначає спрямованість діяння.

Множинністьзлочинів– вчиненняоднієюособоюособистоабо успівучастідвохабобільшесамостійнихзакінченихабонезакінчених злочинів.

Мотив вчинення злочину – це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку суб’єкта злочину, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення до вчиненого.

Не пенітенціарний рецидив – коли новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений злочин відбуває або відбула покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі.

Невдале підбурювання або пособництво – коли можливий (пе-

редбачуваний, потенційний) виконавецьвідхиляєпропозиціювчинити злочин (брати участь у вчиненні злочину), що може виходити від підбурювача, пособника чи навіть організатора.

Незакінченийзлочин– умисне, суспільнонебезпечнедіяння(дія чи бездіяльність), яке не містить усіх ознак складу злочину, передбаченоговідповідноюстаттеюОсобливоїчастиниКК, У зв’язкузтим,

114

що злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Необхідна оборона – правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства абодержави відсуспільнонебезпечного посягання, викликанийнеобхідністюйогонегайноговідверненняабо припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.

Об’єкт злочину – те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певну шкоду. Це є ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об’єктивна сторона злочину – зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.

Обмеження волі − основний вид покарання, який полягає в триманні засудженого в кримінально-виконавчій установі відкритого типу – виправному центрі без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду та обов’язкового залучення до праці.

Обставини, що виключають злочинність діяння, – передбаче-

ніККтаіншиминормативно-правовимиактамизовнішньоподібнізі злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) та правомірні вчинки, що виключають підставу кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну правоохоронюваним інтересам.

Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, – вста-

новлені судом за конкретною справою об’єктивні та суб’єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливаютьнайогокваліфікацію, протезнижуютьчипідвищуютьсуспільну небезпечність вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим впливають на пом’якшення чи посилення покарання.

Одиничний злочин – діяння, яке містить ознаки тільки одного (єдиного) передбаченого законом про кримінальну відповідальність самостійного складу злочину. В кожній статті (або частині статті) Особливої частини КК описуються ознаки окремих одиничних закінчених злочинів.

Ознаки суб’єктивної сторони як елемента складу злочину,

вина, мотив і мета злочину.

115

Організатор – особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Особлива частина кримінального права – містить норми, що описують конкретні види злочинів та конкретні межі покарання, які можуть бути призначені за вчинення певних злочинів. Ці норми і зосереджені в Особливій частині КК України.

Особливотяжкийзлочин– злочин, заякийпередбаченеосновне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Пенітенціарний рецидив – має місце там, де новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений умисний злочин відбуває або відбула покарання у виді позбавлення волі.

Перевищення меж необхідної оборони – умисне заподіяння по-

сягаючому тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно неспіврозмірної з небезпечністю посягання або явно невідповідної обстановці захисту.

Підбурювач– особа, якаумовлянням, підкупом, погрозою, примусом абоіншимчиномсхилилаіншогоспівучасникадовчиненнязлочину.

Підстава кримінальної відповідальності – вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Повторність злочинів – такий вид множинності злочинів, коли особа вчиняє два чи більше одиничних злочини, що передбачені, як правило, однією й тією ж статтею Особливої частини КК незалежно від засудження за окремі з них.

Повторність однорідних злочинів – вчинення особою двох чи більше злочинів, що посягають на тотожні чи схожі об’єкти кримінально-правовоїохорони, вчиняютьсязоднієюітієюжформою вини і щодо яких у КК є спеціальне застереження про те, що їх вчинення один після одного слід вважати повторним.

Повторність тотожних злочинів – вчинення особою двох чи більше одиничних злочинів, які містять ознаки одного й того ж складу злочину.

116

Повторність, не пов’язана із засудженням особи за раніше вчинений злочин (так звана “фактична повторність”) – має місце там, деособавчиниладекількатотожнихабо(увипадках, спеціально передбачених КК) однорідних злочинів, за жоден з яких вона ще не була засуджена.

Повторність, пов’язана із засудженням особи за раніше вчи-

нений злочин, – має місце там, де особа, яка вже була засуджена за злочин, протягом строку відбування покарання або погашення судимості вчинила новий тотожний або однорідний злочин.

Погашеннясудимості– автоматичнеїїприпинення, привстановленні певних, передбачених законом, умов.

Позбавлення волі на певний строк – основний вид покарання,

яке встановлюється в межах від одного до п’ятнадцяти років і згідно зякимзасудженийізолюєтьсявідсуспільствашляхомпоміщенняйого до кримінально-виконавчої установи закритого типу на строк, встановлений вироком суду.

Покарання – захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Помилкавкримінальномуправі– неправильнеуявленняособи про юридичні властивості або фактичні об’єктивні ознаки вчинюваного нею діяння.

Пособник – особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочинучипредмети, здобутізлочиннимшляхом, придбатичизбутитакі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Потурання виражається в тому, що особа, яка зобов’язана була імоглаперешкодити вчиненнюзлочину, такомузлочинунеперешкоджає, і злочин відбувається.

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами – насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавленняволіособи, якавчинилазлочинзметоюдоставленняїїорганам влади, якщо такі дії викликалися необхідністю затримання і відповідали небезпечності вчиненого посягання й обстановці затримання злочинця.

117

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбу-

латорної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, в спеціальний лікувальний заклад.

Принципикримінальногоправа– основні, провіднізасади, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчу і правозастосовну діяльність.

Причетність до злочину – дія чи бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Провокаціязлочину– ситуація, колиособапідбурює(провокує) виконавцяабоіншихспівучасниківнавчиненнязлочинузметоюйого подальшого викриття.

Продовжуваний злочин – одиничний злочин, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

Проста форма співучасті (в літературі цю форму співучасті називають «співвиконавство» чи «співвинність») має місце там, де всі співучасники є виконавцями (співвиконавцями) злочину.

Простий (одноразовий) рецидив – рецидив, при якому новий умиснийзлочинвчиняєтьсяособою, якамаєоднусудимістьзараніше скоєний умисний злочин.

Прості одиничні злочини – злочини, які характеризується відносною нескладністю законодавчого визначення їх об’єктивної та суб’єктивної сторін.

Реальна сукупність злочинів – сукупність злочинів, за якою кожен злочин, що її складає, особа вчиняє окремим самостійним діянням.

Рецидив злочинів – вчинення новогоумисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Система покарань – встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Склад злочину – сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Складна форма співучасті – співучасть із розподілом ролей. Полягає в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі.

118

Складний(багаторазовий) рецидив– вчиненняновогоумисно-

го злочину особою, яка має дві чи більше судимості за раніше вчинені умисні злочини.

Складний (складений) злочин – одиничний злочин, який скла-

дається з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх ізольовано, являють собою самостійні одиничні злочини, але які (в силу їх органічної єдності, типовості, поширеності одночасноговчиненнятощо) об’єднанізаконодавцемвокремийодиничний злочин, передбачений однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК.

Службовіобмеженнядлявійськовослужбовців– основнийвид покарання, який призначається в межах від шести місяців до двох років і при застосуванні якого засуджений не може бути підвищений за посадою і у військовому званні; строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання; протягом строку покарання із усієї суми грошового забезпечення засудженого здійснюються відрахування в доход держави в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Спеціальнийрецидив– рецидив, щоутворюєтьсятотожнимичи однорідними злочинами.

Співучастьузлочині– умиснаспільнаучастьдекількохсуб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Стадіїзлочину– передбачені вККУкраїнисуспільнонебезпечні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого, відповідно до цього кодексу, може наставати кримінальна відповідальність.

Суб’єктивнастороназлочину– внутрішнястороназлочину, яка включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину.

Сукупністю вироків визнається ситуація, за якої засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування призначеного цим вироком покарання, вчиняє новий злочин.

Сукупністьзлочинів– вчиненняособоюдвохабобільшезлочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті

119

Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьомуневраховуютьсязлочини, заякіособубулозвільненовідкримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Триваючий злочин – одиничний злочин, який, почавшись дією чибездіяльністюособи, характеризуєтьсябезперервнимздійсненням складу певного злочину.

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбов-

ців – основний вид покарання, який полягає у примусовому триманні засудженого на строк від шести місяців до двох років в особливій військовійчастині− дисциплінарному батальйоні, призначеномудля відбування покарання військовослужбовцями, які вчинили злочини під час проходження ними строкової військової служби.

Тяжкий злочин – злочин, за який передбачене основне покаранняувиді штрафу врозмірі небільше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабопозбавленняволінастрок не більше десяти років.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання –

звільнення особи від подальшого відбування призначеного їй судом покарання, якефактичновженеювідбувається, заумовиневчинення нового злочину протягом строку, який залишився до моменту закінчення відбування покарання.

Ускладнені одиничні злочини – злочини, які порівняно з про-

стими злочинами ускладнені додатковими об’єктивними чи суб’єктивнимиознаками, якінадаютьїмзовнішньоїподібностізмножинністю злочинів.

Фізичнийпримус(насильство) – протиправнийфізичнийвплив налюдину(наприклад, застосування фізичноїсили, нанесенняудару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення ворганізм різноманітних препаратів і т.п.) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню в сховище, видати чуже майно і т.ін.).

Час вчинення злочину – час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Штраф − покарання, яке полягає у грошовому стягненні, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК.

Якісний ексцес виконавця має місце там, де виконавець вчиняє неоднорідний, зовсімінший, ніжбувзадуманийспівучасниками, злочин на додаток до того, що було погоджено із співучасниками.

120