10. Поняття, класифікація та види принципів трудового права.

Принципи трудового права — це правові засади, ідеї і тенденції, спрямовані на регулювання трудових відносин і закріплені у законодавстві про працю.

Класифікація:

За сферою дії (розповсюдження) принципи трудового права являють собою наступну структуру:

• загально-правові принципи;

• міжгалузеві принципи;

• галузеві принципи;

• принципи окремих інститутів.

*Загально-правові (загальні) принципи права - це загальнообов'язкові вихідні нормативно-правові положення, що відрізняються універсальністю, загальною значимістю, вищою імперативністю і нормативністю, що визначають зміст правового регулювання і виступаючі критерієм правомірності поведінки і діяльності учасників регульованих правом відносин.

*Міжгалузевий принцип права - це загальна для двох і більше галузей основна ідея, що відображає закономірності і зв'язки розвитку суспільних відносин, нормативно закріплена в позитивному праві, напрямна правове регулювання і визначальна сутність і соціальне призначення права

*Галузеві принципи відображають специфіку конкретної галузі права, вони носять більш конкретний характер, на них побудована система норм трудового права

*Принципи окремих інститутів трудового права є вихідними началами відповідних інститутів.

Види принципів трудового права:

1.Добровільність і свобода праці;

2.Рівноправність в галузі права;

3.Договірний характер праці;

4.Визначеність трудової функції;

5.Стабільність трудових відносин;

6.Матеріальна забезпеченість в результаті праці;

7.Безпека праці;

8.Участь трудових колективів, профспілок;

9.Вільне об’єднання для здійснення захисту своїх прав і свобод;

10.Матеріальне забезпечення у разі непрацездатності.

11.Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов’язаних з виконанням роботи.

Трудові правовідносини — це юридична форма вираження суспільно-трудових відносин між працівником і роботодавцем (підприємством, організацією), що закріплює їх трудові права і обов'язки по виконанню за винагороду обумовленої трудовим договором роботи за умови створення роботодавцем для цього належних умов з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, діючому на даному підприємстві (в установі, організації).

На відміну, наприклад, від цивільного права, де правоздатність настає з народженням, а дієздатність - з досягненням певного віку, у трудовому праві цих властивостей працівник набуває водночас із початком роботи

Трудові правовідносини характеризуються певними особливостями, які дозволяють відрізнити їх від схожих правовідносин, пов'язаних з працею, але регульованих нормами цивільного права. Включення працівника до складу трудового колективу конкретного підприємства, установи, організації, де його діяльність, пов'язана з виконанням певних трудових функцій, регламентується вимогами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого на даному підприємстві, в установі, організації.

Трудові правовідносини:

- сторонами трудового договору виступають працівник і роботодавець;

- предметом договору є трудова діяльність працівника;

- працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та колективному договору;

- зарахування працівника на роботу оформляється наказом;

- роботодавець організовує виробничий процес;

- оплата праці здійснюється відповідно до обліку часу і систем, прийнятих в коле­ктивному договорі;

- правові відносини регулюються нормами трудового права;

Цивільно-правові відносини, пов’язані з виконанням роботи:

· суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

· предмет договору - результат виконання робіт;

· Правила внутрішнього розпорядку не поширюються на виконавця робіт за договором;

· відносини між сторонами наказами не регулюються;

· учасник угоди сам регулює процес виконання роботи;

· оплата праці здійснюється на підставі акту виконаних робіт;

· правові відносини регулюються нормами цивільного права.