1. Право людини на працю, його зміст та значення в системі прав людини.

Право людини на працю створюється, гарантується та регулюється державою, вони закріплені у законодавстві України. Так, відповідно до Конституції України: ст.43 «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується»; та Кодексу законів про працю ми маємо право на: «…одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державного мінімального розміру…», «…вільний вибір професій, роду занять і роботи…», «…здорові та безпечні умови праці…».

2. Поняття трудового права як галузі права.

Трудове право – це галузь права, що регулює трудові відносини працівників та роботодавця, а також тісно пов’язані з ними, похідні від них відносини, воно визначає права та обов’язки в сфері праці суб’єктів трудового права та відповідальність за їх порушення.

3. Предмет трудового права – це

відносини, змістом яких є сам процес праці, тобто трудові правовідносини – суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної трудової функції.

4. Методи трудового права – це

сукупність специфічних способів і прийомів, за допомогою яких відбувається правове регулювання праці. Існує імперативний та диспозитивний методи права.

Імперативний метод (властивий для публічного права), характеризується відносинами «влади-підпорядкування». Даний метод правового регулювання використовується при застосуванні до працівників заходів дисциплінарного стягнення (наприклад, встановлено мінімальних розмір заробітної плати для кожного без винятку);

Диспозитивний метод (властивий для приватного права), характеризується юридичною рівністю між суб’єктами правових відносин. Даний метод правового регулювання використовується при прийнятті правил внутрішнього розпорядку та інших локальних актів (наприклад, за цим методом, можна домовитися за заробітну плату особисто).

5. Система трудового права - це

сукупність об’єктивно пов’язаних правових інститутів і норм, які розподіляються у певній структурованій послідовності та у відповідність до специфіки суспільних відносин, що ними регулюються. Система трудового права є динамічною, вона розвивається під впливом нових економічних та соціальних відносин. Структура трудового права України, що формується, складається з трьох частин:

1. Загальні положення (містять норми, які закріплюють право кожного на працю)

2. Індивідуальне трудове право (містить норми щодо трудового договору, індивідуальні для кожного працівника)

3. Колективне трудове право (містить норми щодо колективного договору та угод, з приводу партнерства, об’єднань між працівниками)

6. Функції трудового права – це

основні напрямки впливу на поведінку людей в процесі праці для досягнення цілей і задач трудового законодавства. Існує:

1.Захисна функція (полягає у розширенні автономного методу регулювання суспільних відносин, які є предметом трудового права)

2Виробнича функція (передбачає раціональне використання трудових ресурсів, стимулювання якісної та продуктивної праці)

3.Соціальна функція (зв’язок трудових і пов’язаних з ними відносин із соціальними факторами (оплата праці, мінімальна зарплата, відсутність експлуатації…))

4.Ідеологічна (виховна) функція (забезпечення чесної і сумлінної праці, своєчасне виконання розпоряджень власника працівниками).