Глава 15. Фінанси в економічній системі
Суть і функції фінансів
Економіка будь-якої країни не може функціонувати без нормально організованого потоку грошей між державою, виробничими структурами, різними верствами населення, регіонами і навіть державами. Чи йде мова про розподіл прибутку і формування фондів внутрішньогосподарського призначення на підприємствах, чи про внесення коштів до позабюджетних чи благодійних фондів – всюди в цих операціях відбувається рух грошових засобів. Через фінансовий механізм держава реалізує свої функції по управлінню, обмеженню, контролю й аудиту функціонуючих виробничих і фінансових структур. Під час виконання цих функцій фінанси використовуються як індикатор економічного зростання чи зростання добробуту. Вони стимулюють зниження витрат виробництва, формують його структуру, міжгалузеві та територіальні пропорції. Фінанси, таким чином, дуже тісно зв'язані з грошима, але це не ідентичні категорії. Гроші – обов'язкова умова існування фінансів. Фінанси – це система економічних відносин, які виникають поміж економічними суб'єктами з приводу формування, розподілу та використання грошових ресурсів через особливі фонди та установи.
Становлення фінансових відносин відбувається одночасно з розвитком товарно-грошових відносин з метою задоволення потреб держави в організації економічного і культурного життя, утримання апарату управління, армії, охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення.
Сутність фінансів виявляється в їхніх функціях: розподільчій, контролюючій, стимулюючій, фіскальній.
Перша пов'язана з розподілом і перерозподілом частини вартості валового національного продукту. У ході цих процесів формуються і використовуються цільові грошові фонди суб'єктів господарювання, держави, доходи населення. Вилучаючи у формі податків певну частину доходів економічних суб’єктів, у державному бюджеті концентруються кошти, які використовуються для вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування значних міжгалузевих, комплексних цільових програм – науково-технічних, економічних та інших. За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств, фірм, доходів громадян, направляючи її на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталоємкі галузі з тривалим строком окупності коштів.
Друга функція зумовлена тим, що рух грошових засобів можна відобразити кількісно різними фінансовими показниками, що «повідомляють», як розподіляються і використовуються фінансові ресурси. Це дозволяє суспільству контролювати процес створення грошових фондів, їхній перерозподіл і стимулювати ефективне використання коштів.
Стимулююча функція фінансів проявляється в наступному: маніпулюючи податковими ставками, пільгами, штрафами, змінюючи умови стягнення податків, використовуючи одні та відміняючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку визначених галузей і виробництв, сприяє рішенню актуальних для суспільства проблем. За допомогою податків, пільг, санкцій держава може стимулювати технічний прогрес, збільшення числа робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва.
Виконання фінансами фіскальної функції пов'язане з тим, що за допомогою податків здійснюється вилучення частини доходів підприємств і громадян для утримання державного апарату, на оборону країни, для підтримання тієї частини невиробничої сфери, яка не має зовсім власних джерел доходів (бібліотеки, архіви), або вони не достатні для забезпечення належного рівня розвитку (фундаментальна наука, театри, музеї).