14.3 Структура й функції громадянського суспільства

У сучасній політології громадянське суспільство розглядається як складна й багаторівнева система невладних зв'язків і структур. Воно ґрунтується на сукупності міжособистісних відносин, які розвиваються поза рамками й без втручання держави. Крім того, у нього входить розгалужена система незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізують повсякденні індивідуальні й колективні потреби. Оскільки повсякденні інтереси громадян нерівнозначні, остільки й сфери громадянського суспільства мають певну співпідпорядкованість, що умовно можна виразити в такий спосіб (див. мал. 14.2).

	Зміст потреб і види відносин	Інститути, що реалізують потреби громадян
Політико-культурні відносини:
3 рівень	потреби в політичній участі, громадянській активності	партії
		рухи
		лобістські групи
	Соціокультурні відносини:
2 рівень	потреби в здоров'ї, творчості, спілкуванні, сексі, інформації	родина, ЗМІ
		церква, творчі союзи
		установи культури
	Виробничі відносини
1 рівень	базові потреби в їжі, одязі, житлі, середовищі перебування	приватні підприємства
		акціонерні товариства
		споживчі асоціації
		професійні об'єднання

Малюнок 14.2 – Структура громадянського суспільства

Базові (первинні, вітальні) потреби в їжі, одязі, житлі й т.д., що забезпечують життєдіяльність індивідів, задовольняються завдяки виробничим відносинам, які становлять перший рівень міжособистісних зв'язків. Ці потреби реалізуються через такі суспільні інститути, як професійні, споживчі й інші об'єднання й асоціації.

Потреби в продовженні роду, сексі, здоров'ї, вихованні дітей, духовному вдосконалюванні, вірі, інформації, спілкуванні й т.д. реалізує комплекс соціально-культурних відносин, що включає сімейно-шлюбні, релігійні, етнічні й інші взаємодії. Вони утворюють другий рівень міжособистісних взаємодій. Потреби даного рівня задовольняються в рамках таких інститутів, як родина, церква, освітні й наукові установи, творчі союзи, спортивні організації й т.д.

Третій, вищий рівень міжособистісних відносин становлять потреби в політичній участі, пов'язані з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Цей рівень припускає сформованість в індивіда конкретних політичних позицій. Політичні переваги індивідів реалізуються за допомогою груп інтересів, політичних партій, рухів і т.д.

На відміну від держави в громадянському суспільстві переважають не вертикальні, а горизонтальні зв'язки, відносини конкуренції й солідарності між юридично вільними й рівноправними партнерами.

Основна функція громадянського суспільства – найбільш повне задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб його членів. Різноманітні економічні, етнічні, регіональні, професійні, релігійні об'єднання громадян покликані сприяти всебічній реалізації індивідом його інтересів, устремлінь, цілей і т.д.

У рамках виконання цієї основної функції громадянське суспільство виконує ряд важливих соціальних функцій:

1. На основі законності воно забезпечує захист приватних сфер життя людини й громадянина від необґрунтованої жорсткої регламентації держави й інших політичних структур.

2. На базі асоціацій громадянського суспільства створюються й розвиваються механізми громадського самоврядування.

3. Громадянське суспільство є одним з найважливіших і потужних важелів у системі “стримувань і противаг”, прагнення політичної влади до абсолютного панування. Воно захищає громадян й їхні об'єднання від незаконного втручання в їхню діяльність державної влади й тим самим сприяє формуванню й зміцненню демократичних органів держави, всієї його політичної системи. Для виконання цієї функції в нього є чимало засобів: активна участь у виборчих компаніях і референдумах, акціях протесту або підтримки тих або інших вимог, великі можливості у формуванні громадської думки, зокрема, за допомогою незалежних засобів масової інформації й комунікацій.

4. Інститути й організації громадянського суспільства покликані забезпечувати реальні гарантії прав і свобод людини, рівний доступ до участі в державних і суспільних справах.

5. Громадянське суспільство виконує також функцію соціального контролю стосовно своїх членів. Воно незалежно від держави, має в своєму розпорядженні засоби й санкції, за допомогою яких може змусити індивідів дотримуватися суспільних норм, забезпечити соціалізацію й виховання громадян.

6. Громадянське суспільство виконує також комунікативну функцію. У демократичному суспільстві проявляється різноманіття інтересів. Найширший спектр цих інтересів є результатом тих свобод, якими володіє громадянин в умовах демократії. Демократична держава покликана максимально задовольняти інтереси й потреби своїх громадян. Проте в умовах економічного плюралізму ці інтереси настільки чисельні, настільки різноманітні й диференційовані, що державна влада практично не має каналів інформації про всі ці інтереси. Завдання інститутів й організацій громадянського суспільства – інформувати державу про конкретні інтереси громадян, задоволення яких можливо лише силами держави. Класичним прикладом такої інформації є акції “руху зелених”. Проблеми захисту навколишнього середовища неможливо вирішити без широкої участі держави, і “зелені” домагаються прийняття конкретних державних програм по захисту навколишнього середовища.

7. Громадянське суспільство виконує стабілізуючу функцію через свої інститути й організації. Воно створює міцні структури, на яких тримається все громадське життя. У складні історичні періоди (війни, кризи, депресії), коли держава зазнає труднощів, громадянське суспільство “підставляє своє плече” – свої міцні структури.