10.2 Цілі й функції політичних партій

Ціль діяльності партій – реалізація інтересів тих верств суспільства, які вони представляють. Але вони не тільки їх виражають, але й намагаються сформувати, об'єднати й виробити один загальний партійний інтерес. Партії займають особливе місце серед різних організацій, що діють у політичній системі суспільства. Головна ціль політичних партій – завоювання існуючої політичної влади або участь у її реалізації.

Кожна з партій, прийшовши до влади, призначає своїх людей на ключові ділянки управління. Не маючи ніяких безпосередніх публічно-владних повноважень, політичні партії розробляють державну політику (пропозиції щодо політичного курсу й політичного режиму). Впроваджується ж ця політика в життя лише в міру її прийняття представницькими органами.

На основі загальних політичних ідей партії розробляють свої програми, у яких визначаються завдання на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу.

Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, у якій можна виділити наступні елементи: лідер партії, партійний апарат, ідеологи партії, рядові члени партії. Істотну роль у визначенні політичного впливу партії грає "партійний електорат", "симпатики" й "меценати" партії.

Роль і значення політичних партій у суспільствах з різним рівнем економічного, соціального й культурного розвитку, конкретними історичними й національними традиціями, неоднакова. Однак можна виділити деякі загальні функції партій (див. мал. 10.2).

Ф У Н К Ц І Ї П А Р Т І Ї			узгодження інтересів і потреб різних груп й індивідів
			соціального представництва
			соціальної інтеграції
			політичної соціалізації
			боротьба за владу
			політичне рекрутування
			розробка й здійснення політичного курсу

Малюнок 10.2 – Функції партії

Насамперед політичні партії узагальнюють і погоджують інтереси певних груп суспільства. Потім ці інтереси викладаються в програмах, вимогах, гаслах, виборчих платформах і т.п.

Кожна політична партія є виразником певних соціальних інтересів, опирається у своїй діяльності на конкретні соціальні групи, є їхнім представником на політичній арені. Деякі партії прагнуть підкреслити свою соціальну базу й у назві, наприклад: Селянська партія України або партія підприємців і промисловців України. Але, як правило, кожна партія прагне об'єднати по можливості широкі верстви суспільства й представляти різні соціальні групи. Це відбивається й у самій назві багатьох партій – народні, національні й т.д.

Функція соціальної інтеграції виражається в наступному. Висуваючи той або інший набір владних домагань, партії забезпечують зв'язок населення з державними структурами. Партії заміняють стихійні форми суспільно-політичної активності населення формалізованими, підданими контролю з боку своїх лідерів. Одночасно партії сприяють політичній соціалізації громадян, формуванню в них здібностей і навичок участі у владі. Партії звертають увагу людей на найважливіші конфлікти й шляхи їхнього вирішення, долаючи дефіцит поінформованості, роз'яснюють рядовим громадянам ситуацію, що склалася в суспільстві.

Боротьба за владу – це й ознака політичної партії, і її головна ціль й одночасно функція. Саме в ході боротьби за владу виробляються установки партії, формуються її лідери, ідеологічні й пропагандистські кадри. Механізм міжпартійної боротьби за владу не дозволяє партіям залишатися на місці, жити зі старим багажем. Партії змушені чуйно й оперативно реагувати на зміни, що відбуваються в країні й у світі.

Серйозну увагу у своїй діяльності партії приділяють функції політичного рекрутування, під яким розуміються підбір, підготовку й висування кадрів як для самої партії, так і для інших структур політичної системи (у тому числі висування кандидатів у представницькі органи й у виконавчий апарат держави).

У різних політичних системах по-різному проявляється функція розробки й здійснення політичного курсу. Обсяг й ефективність виконання цієї функції залежить від позиції конкретної партії стосовно державної влади.

Партія може бути в непримиренній опозиції, виступаючи проти існуючого державного устрою, навіть якщо не призиває суспільство до насильства. У цьому випадку партія прагне до влади насамперед для того, щоб змінити сам устрій держави.

Партія може бути в опозиції, спрямованій не проти існуючого державного ладу, а проти політики певного уряду.

Партія може виступати також у ролі конструктивної опозиції: критикує те, із чим не згодна в діях уряду, підтримує те, що вважає правильним у його діяльності.

Партія здатна брати участь у формуванні уряду й у різних органах управління як партнер інших партій. У цьому випадку, маючи частину влади, партія несе за неї певну відповідальність.

Можлива роль партії як провідної сили урядової коаліції. У такому випадку партія має велику частку влади й відповідальності. Від неї в основному залежить здійснення державної влади, у її руках зосереджені широкі можливості реалізації власних варіантів рішення проблем.

Партія може сформувати уряд одноосібно. У цьому випадку вона бере на себе монопольну відповідальність за здійснення державної влади, особливо якщо вона має у своєму розпорядженні абсолютну більшість у парламенті.

Можливі інші функції й інші підстави для їхньої класифікації.

Світ політичних партій надзвичайно різноманітний. Тому спроби типологізувати партії досить умовні, однак вони мають на меті більш глибоке дослідження природи партій й їхніх можливостей.