1. Сутність, завдання, предмет та функції науки.

Наука, як специфічний вид діяльності, спрямована на от¬римання нових теоретичних і прикладних знань про законо¬мірності розвитку природи, суспільства і мислення, характе-ризується такими основними ознаками:

- наявністю систематизованих знань (ідей, теорій, кон¬цепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);

наявністю наукової проблеми, об’єкта і предмета дослі¬дження;

практичною значущістю процесу, що вивчається.

Таким чином, поняття науки слід розглядати з трьох основ¬них позицій:

1) з теоретичної - як систему знань, форму суспільного піз¬нання закономірностей розвитку;

2) з соціальної - як вид суспільного розподілу праці, соці¬ально-значущу сферу людської діяльності;

3) з суспільної - практичне використання висновків науки, тобто її суспільної ролі в практиці.

Предметом науки є взаємопов’язані форми розвитку ма¬терії або особливості її відображення в свідомості людини.

Змістом науки є:

• теорія, як система знань, яка є формою суспільної свідо¬мості та досягнень інтелекту людини;

• сиспільна роль її у практичному використанні рекомен¬дацій для виробництва благ, що є життєвою необхідністю людей.

Звичайно, розвиток наукового пізнання не обмежується безпосередніми запитами сьогоденної практики, ай пізнаваль¬ними інтересами людства в мистецтві, літературі, освоєнні кос¬мосу тощо. Тобто, наука передбачає виконання різних функцій, головними з яких є:

1) пізнавальна функція задана самою суттю науки, голов¬не призначення якої - саме пізнання природи, суспільства і людини, раціонально-теоретичне осягнення світу, відкриття його законів і закономірностей, пояснення найрізноманітніших явищ і процесів, здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво нового наукового знання;

2) світоглядна функція, безумовно, тісно пов’язана з пер¬шою, головна мета її - розробка наукового світогляду і наукової картини світу, дослідження раціоналістичних аспектів став-лення людини до світу, обґрунтування наукового світорозумін¬ня: вчені покликані розробляти світоглядні універсали і цін¬нісні орієнтації, хоча, звичайно, провідну роль у цьому відіграє філософія;

3) виробнича, техніко-техно логічна функція покликана для впровадження у виробництво нововведень інновацій, нових технологій, форм організації та ін. Дослідники говорять і пи¬шуть про перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, про науку як особливий «цех» виробництва, відне¬сення вчених до продуктивних працівників, а все це як раз і характеризує цю функцію науки;

4) сьогодні, в умовах науково-технічної революції, у на¬уки все більш чітко проявляється ще одна концепція, вона вис¬тупає в ролі соціальної сила. Найбільш яскраво це виявляється в тих численних у наші дні ситуаціях, коли дані та методи на¬уки використовуються для розробки масштабних планів і про¬грам соціально-економічного розвитку. При складанні кожної такої програми, визначальною, як правило, цілі діяльності ба¬гатьох підприємств, установ і організацій, принципово необхід¬на безпосередня участь вчених як носіїв спеціальних знань і методів з різних областей. Істотно також, що зважаючи на ком¬плексний характер подібних планів і програм їх розробка і здійснення припускають взаємодію громадських, природничих і технічних наук;

5) культурна, освітня функція полягає головним чином у тому, що наука є феноменом культури, помітним фактором культурного розвитку людей і освіти. Її досягнення, ідеї та ре-комендації помітно впливають на весь навчально-виховний про¬цес, на отримання програм, планів, підручників, на техноло¬гію, форми та методи навчання. Безумовно, провідна роль тут належить педагогічній науці. Ця функція науки здійснюється через культурну діяльність і політику, систему освіти та засобів масової інформації, просвітницьку діяльність учених і ін.

Але найголовнішою функцією науки в сучасному світі є роз¬виток системи знань, що сприяє найбільш раціональній органі¬зації виробничих відносин та використання виробничих сил в інтересах усіх членів суспільства. Таким чином, наука стає по¬ряд з іншими засобами виробництва продуктивною силою роз¬витку суспільства, створюючи умови підвищення продуктив¬ності праці людей та ефективності матеріального виробництва.

Лев Толстой, говорячи про істину, до якої прагне наука, 11 исав:«Істина отримується як золото, але не тим що вона наро¬щується, а тим, що від неї відмивається все те, що не золото». Отримання наукових знань супроводжується наполегливою працею вчених багатьох поколінь існування людства та має ку¬мулятивним і спадковий характер.