Тема 7 : Взвод в обороні.

Заняття 2: “Робота командира взводу щодо організації оборони”.

Перше навчальне питання

Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації оборонного бою

Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає:

-організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням (екіпажам танків), організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення);

-підготовку взводу до виконання бойового завдання;

-зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню;

-інженерне обладнання опорного пункту; -практичну роботу в підлеглих підрозділах.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу,

одержавши бойове завдання:

-усвідомлює його, -дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання, -оцінює обстановку,

-приймає рішення по карті, -оголошує його командирам відділень і доданих підрозділів,

-виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону,

-після цього він спільно з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку,

-віддає бойовий наказ (бойове розпорядження),

-організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління.

Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнанняопорного пункту і складає схему опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після

захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен:

-усвідомити завдання, -оцінити обстановку і прийняти рішення,

-поставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті,

-організувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі він: -вивчає місцевість,

-уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, -складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішуєй інші питання.

Під час з’ясування отриманого завдання командир взводу повинен

зрозуміти:

-завдання роти і взводу (опорний пункт роти та місце опорного пункту взводу в ньому, засоби підсилення, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, ділянку зосередженого вогню);

-які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються засобами старших командирів,

-завдання сусідів і порядок взаємодії з ними,

-а також час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного пункту.

Під час оцінки обстановки командир взводу вивчає:

противника – склад, положення, можливий характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його вогневих засобів;

свої підрозділи – стан, забезпеченість, можливості взводу, доданих підрозділів і вогневих засобів;

сусідів – склад, положення, завдання та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого командира, розташованими в опорному пункті взводу;

місцевість – характер, захисні і маскувальні властивості місцевості, її прохідність перед переднім краєм, умови спостереження і ведення вогню; стан погоди, пори року, доби і їх вплив на підготовку оборони.

У рішенні командир взводу визначає:

-порядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил противника перед переднім краєм; відбиття його атаки; знищення противника, який уклинився (у тому числі знищення противника в траншеях і ходах сполучення) і при відновленні оборони;

-визначає завдання підлеглим, доданим підрозділам і вогневим засобам (місця позицій, якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити).

-організацію управління. Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.

Під час проведення рекогносцировки

командир взводу:

-додатково вивчає місцевість, -вказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює:

-положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів;

-накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів; -позиції відділень і доданих вогневих засобів; -траншею і хід сполучення взводу;

-смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу;

-основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків;

-рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику;

-порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем;

-місце командно-спостережного пункту.

У бойовому наказі на оборону командир

-у першому пункті взводу вказує:

– орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих засобів;

-у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів; -у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання відділенням (танкам), вогневим засобам,

безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам; Під час постановки завдань командир взводу вказує:

завдання відділенням:

- їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; -основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції,

-ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями;

завдання доданим вогневим засобам:

- їх основні і запасні вогневі позиції, -основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

завдання снайперу:

-його основну і запасну вогневі позиції, -порядок спостереження і ведення вогню;

завдання стрільцю-санітару:

-місце його знаходження,

-порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку;

заступнику командира взводу:

-місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП (БТР); -якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; -район розташування автомобілів взводу;

-у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними;

-у п’ятому пункті – своє місце і заступника.