26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)

Основу філософії Франка складає реалізм з елементами матеріалізму та діалектики. Вважав, що началом всих начал є матерія , т.т. вона первинна , а свідомість вторинна. Виходив з того, що природа розвивається за об'єктивними закономірностями. Вершиною розвитку природи він вважав людину говорив про її багато вимірність, тому його творчість розглядає проблеми людського буття , віри, національних ідеалів, ролі і місця поступу в історичному розвитку та ін.

Франко, як вчений, відстоював наукове пізнання світу . Предметом пізнання для нього є природа. Воно здійснюється людиною з допомогою її відчуттів і розуму.

Запропонував свою концепцію науки, яку поділив на природничу іантропологічну. Найвищою наукою вважав етику, бо вона формує найвищий етичний ідеал людини.

Франко велику увагу приділив прогресу людської цивілізації. Основу поступу прогресу вважав поділ праці. Він робить висновок, що прогрес повинен приносити добро, тоді як в реальності прогрес приносить і зло. Нерівність між людьми загострюється , а бідність і багатство поглиблюють їх. Він вважає, що багатство породжено експлуатацією.

У світогляді Франка є марксистські ідеї. Говорив, що соціалістичні ідеї повинні проводитись на основі національності; вніс вклад в розробку теорії нації. Націю розглядав як невід'ємну складову історичного процесу. Робить акцент на проблему ролі особи і народу.

Франко багато зробив для злуки Західної і Східної України. Мріяв про вільну, незалежну, демократичну Україну і всіма своїми діями наближав цей час.

На думку Франка, в його роботі перелічені всі основні питання, які виникають при розгляді того, що таке поступ. Автор приводить приклади починаючи з:"як чоловік із стану майже дикого звіра помалу вибирався чимраз вище." Він указує що ці зміни відбувалися поступово і в той же час неодночасно. Тобто в одних місцях люди мали добрий розвиток, а в інших залишалися "в дикім стані." Дорога поступу була не проста ані одностайна; в деяких містах, маючи досить високий поступ, упадали; їх здобутки та відкриття забувалися, а згодом відкривалися знов. Головною рушійною силою поступу є поділ праці; який внаслідок розвитку вироджує громадську й освітню нерівність, а нерівність зрештою має великі різниці між крайньою бідністю і багатством (бідність - це робочі люди, а багатство - належить легкоробам або неробам).

" Чого шукають усі ті люди?

Вони шукають дорогу до змін (поступу), їх не задовольняє поступ багатства, а саме хто користується ним, в чиїх воно руках. Не задовольняє не поступ науки та штуки (вміння), а те щоб всі надбання належали людям "прояснювали" їх розум змінювали їх життя. Люди починають переконуватися, що саме багатство, сама наука, саме вміння не може дати людям повного щастя. Наскільки чоловік може бути щасливим у житті, він може се тільки в співжитті з іншими людьми, в родині, громаді, нації. Скріплення, уточнення того почуття любові до інших людей, до родини, до громади, до свого народу, це основна підвалина всякого поступу; "без неї все інше буде лише мертве тіло без живої душі в ньому." Повного особистого щастя, не замареного ніякими прикростями - людина не матиме ніколи, хоча весь вік буде намагатися добитися щастя. Мільйони знаходять одиноке щастя на землі в тій надії, що правдиве щастя знайдуть по смерті, за гробом. Але інші мільйони людей вважають поки до загробного щастя дожити потрібно пошукати щастя на землі.

Доступ цілої людськості - це величезна і дуже складна машина. Вона порушується силою, на яку складаються тілесні й духовні сили всіх людей на світі; ані одному чоловікові, хоч який би він був сильний та здібний, ані одній якійсь громаді не запанувати над рухом машини і не керувати нею. Як у цілій природі, так і людством керують голод і любов (на думку Гете). Голод, це матеріальні та духовні потреби, а любов - це почуття, що об'єднує з інтими людьми.

Отже, поступ для Франка це зміни в суспільстві незворотні, які використовують нове і дещо втрачать, не помічаючи втрат. Хоча інколи ці втрати є потрібними нащадкам. Вклад в соціальну ф. - розробив свою концепцію поступу - поступального руху історії. В основі - не тільки еономічні фактори (поділ праці, а й антропологічні і духовнц чинники). Поступ (прогрес) - явище багатовимірне, а тому поділ праці, в купі з дух. Чинниками і складають основу поступального руху історії.