
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX – початку XX ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування якголовна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки. (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії)
25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
Серед київських інтелектуалів, що об'єднались у Кирило-Мефодіївському і товаристві. Особливе місце посідав Т.Шевченко. Шевченко надзвичайно обдарована людина з дитинства, він протягом всього життя вчився. Його твори засвідчують високий рівень його духовних потреб, визначеність мистецьких уподобань і цілком певну ідейну спрямованість.
Розглядаючи творчість Шевченко не можна не звернути увагу на розмаїття, суперечливість тлумачень і оцінок. Одні говорили, що він войовничий матеріаліст, інтернаціоналіст, який шанував російських революціонерів-демократів, закликав народ до революції, що він атеїст. Протилежні оцінки: що він націоналіст, різко настроєний проти Москви і джерелом його натхнення була Біблія. Як говорив Дрогоманов, що всі хто брався писати про поета думали про себе і повертали Шевченко, як їм було потрібно. Як сказав Маланюк, що цитатами з Шевченка як цитатами з Біблії можна доводити все. Постать Т.Г.Шевченка заангажована заполітизованістю та заідеологізованістю. Т.Г.Шевченко не лише геніальний український поет, художник, фундатор української мови та літератури, а й геніальний мислитель і пророк української нації.
Він як інтелектуал стояв на рівні своєї епохи і був філософськи-освіченою людиною. Ми зустрічаємо в його творах весь філософський категоріальний інструментарій: матерія, всесвіт тощо. Поезія Шевченка - символічно-образна, буквально не тлумачиться. Він насичував образи, твори філософськими ідеями. Буття людини у всіх її вимірах – центральна проблема творчості Т.Г.Шевченка. Він наповнює свої образи ідеями віри, надії, любові, добра, зла тощо.
Шевченко не революціонер, скоріше бунтар проти несправедливості, в нього немає революційного перетворення світу, а тільки мрії про сім'ю, про світ, в якому всі будуть рівні. Його царство мрії - є царством творчого людського духу. Він скоріше утопіст. У цих мріях що ж то атеїзму, то Шевченко - віруючий християнин, для якого Біблія - книга істини, але він проти церковних догм і канонів. В Біблії Шукав "проповіді суду божого над неправедними".
Філософія - глибоко індивідуальна, особиста, грунтується на національній ідеї українського народу, його ментальності. У цій філософії - щира, беззахисна душа мислителя, розум, інтелект, що простежує людське життя: і в долі сестри-кріпачки, і в долі цілих народів. Філософія Шевченка творила диво, народ упізнав свою душу, прочитав свою історію , зазирнув у світле майбутнє, пробуджується людська гідність з силою протесту і бунтарства. Повстанець-гайдамака, запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм правди та честі. Гнів на різних утискувачів, прийшлих і доморощених.
Сила його творчості в тому, що він зумів серед тиші, страху, ненависті, підозри посіяти надію - це оспівування свободи. Безстрашних співців свободи народжують найпохмуріші часи. Уславлення свободи - передумова людського добробуту і щастя. Людина цілком не змириться з рабством, не визнає за норму існування. Поезія Шевченка зобов'язана фольклору: життя, символіка, буйна уява народної міфології, надбання світової культури.
Т.Г.Шевченко відкрив Україну для українців і усього світу. Він розглядав Україну не тільки як об’єкт історії, а й як суб’єкт історичного розвитку і відстоював право українців боротися за волю та незалежність. Він був демократ-республіканець за своїми поглядами. Кожен народ має право мати свою республіку, культуру, мову, мистецтво. Т.Г.Шевченко критикував феодально-кріпосницький лад, царизм, і в цьому плані він виступав як революціонер. Його Кобзар, виняткова роль у згуртуванні укр. народу, великий художник, могутній інтелект і розум. За це його називають пророком щасливого майбутнього України. Він відобразив глибинні пласти українського менталітету, як позитивні, так і негативні сторони:
1. Позитивні риси – працелюбність, волелюбність, патріотизм, щирість, щедрість, м’якість, краса людини і природи тощо;
2. Негативні риси – егоїзм, індивідуалізм, окремішність, пасивність до суспільних проблем, сварливість.
У розвитку національної самосвідомості народу і кожного українця зокрема творчість Т.Г.Шевченка відіграла значну роль.