11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.

(Аристотель „Політика”, „Метафізика”).

384-322рр.до н.е. Арістотель зробив звід всіх відомих вчень про буття, фізику, етику, політику, є засновником логіки. В філософії (він її називає теологією) Арістотель розрізняє теоретичну частину (вчення про буття, його причини, основні частини та початки), практичну частину - про людську діяльність, поетичну частину - вчення про творчість.

Арістотель чітко розрізняє філософію та сфери науки, фізику та метафізику. Предметом науки є загальне, що осягається розумом. Умова пізнання - індуктивне узагальнення на основі чуттєвого сприйняття. Остання ціль науки - визначення предмету, а умова - поєднання дедукції з індукцією. Вважає, що немає такого поняття, яке могло би бути предикатом всіх інших понять, тобто різні поняття не можуть бути об об'єднані в одному, тому об єднав поняття в вищі роди понять - категорії(сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, причина, стан, дійсність)

Центральна проблема фізики - це рух - вплив одного предмету на інший. Рух здійснюється в обмеженому просторі і передбачає спрямованість тіл до свого місця. Аристотель визнає 4 причини:

0. Матерію (або пасивну можливість становлення);

1. Форму (суть буття сутність, дійсність того, що в матерії закладено як можливість). Предмет таким чином є сукупність речі та форми.;

2. Початок руху (те що дає поштовх, залишаючись нерухомим)

4. Ціль

Арістотель критикує Платонівські ідеї, вважає що матерія і форма єдині. Природа - це постійний перехід від матерії до форми і навпаки. Матерія - це пасивний початок, форма - активний, кінцеве джерело руху - Бог. Логіка Арістотеля зв'язана з вченням про буття, оскільки логічні форми є формами буття.

В етиці - В основі моральної діяльності лежить об'єктивна доцільність, ціль, до якої прямують люди - вище благо, життя, що прямує до нього має бути діяльним, добрі якості, що не визначені в дії, не дають задоволення. Досягнути цілі можна маючи доброчесність, яка є вмінням вірно орієнтуватися - обирати середину. Доброчесності є етичні (характер) та інтелектуальні, їх можна вони виховати. Досягнути моральної досконалості важко, оскільки, якщо дії - у владі людини, то властивості душі отримуються поступово і людина сама не помічає, як утворюється її характер. Вища форма діяльності - споглядальна(оскільки вона має значимість та цінність заради себе самої), моральний ідеал - споглядання істини, передумова філософської діяльності - відпочинок, вищий зразок філософа - це Бог, мислення, що мислить самого себе, вищий теоретик, розум.

Значення для європейської філософії: аналіз розвитку античної філософії; розвиток логіко-спекулятивного, абстрактного мислення, спроби аналізу методології наукового дослідження; категоріальний аналіз існуючого, тобто закладення основ діалектики; філософія Арістотеля стала основою розвитку середньовічної філософії (етика, політика); аналіз економічних факторів, що впливають на розвиток суспільства (Політика, Етика); створення геоцентричної системи;

Праця "Політика" задача - теоретична побудова ідеальної держави. Визначає поняття держави, людина - істота політична. Раб та вільна людина. Ціль держави - жити щасливо, загальна корисність. Роль економіки (власність та розподіл праці) в створення держави, обгрунтовує необхідність рабства. Питання влада та її вплив на людину. Аналізує та критикує теоретичні джерела присвячені проблемі державотворення, та класифікує існуючі типи устроїв. Найкращим з них є аристократія. Розподіл влади (судова, виконавча, законодавча), якості правителя. Практичні рекомендації побудови держави.

Аристотель “Метафизика” Работа Аристотеля - о сущности, начала всего сущего, которые, по мнению Аристотеля, не доступны сознательному знанию и воспринимается только созерцательно. Метафизика пытается раскрыть проблемы философии - мировоззренческие вопросы (общие закономерности мира, прогресс, общественный идеал, смысл жизни и т.д.), которые не подчиняются осмыслению с помощью методов отдельных наук или эксперимента.

В кн. Аристотель рассматривает ряд вопросов.

 Что такое философия, ее роль и место в античных науках.

“Философия рассматривает те причины и начала, наука о которых есть - мудрость. Потому, что мудрость заставляет людей философствовать для познания истины.. Мудрость есть самая точная из наук... Сейчас метафизика- собственно философское знание... Вопр. Метафиз.: В метафизике существует только природа, или еще что-то над природой? То есть, существует что-то вместо чувственной сущности? - Да, существует нечто, что не имеет чувственности и этим должна заниматься философия. Следовательно, основное отношение - от целого к части”.

 Сущность и суть бытия.

Бытие само по себе приписывается ко всему, что воспринимается через формы категориального выражения, поэтому, сколькими способами делаются эти выражения, столько и случаев определяет бытие. - “через формы, сущность вещи, количество, качество, отношение”. Поэтому мир по Аристотелю - совокупность множеств субстанций, которые есть единством формы и материи.

Материя (Арист) - и в чистом варианте существует только в мыслях. Реальное существование материи - только в “оформленном” виде. Про материю (Арист.) можно сказать в 4-х смыслах - причины: материальная, формальная, движение и цель: 1. Материя - то, в чем реализуется вещь. 2. Форма - то, что принимает материя. 3. Действие - движение. 4. Цель - во имя чего происходит действие. Поскольку ф-ма активна, то она 1-я среди причин. Для сокращения разницы между материей и бытием Арист. вводит новые категории “возможность” и “действительность”.

 Мышление. С введением категорий “возможность” и “действительность” возник, пробл. творчества, поскольку возможности превращаются (становятся иным бытием, нежели бытие возможности) в действительность. Метод истинного познания - дедуктивный, и разработал теорию силлогизма.

 Категории. Рассмотрел 10 основных категорий: сущность, количество, качество, время, действие, обладание, отношение, место, положение, страдание.

 Аналитика. Логич. проблемы. “Наука основана на полож. истинных, неопосредованных... логических выводах... и на причинах, в силу которых делаются выводы и заключения”.

 Физика.

 Математика.

 О душе.

 Этика.

 О справедливости.

Цель этики (Арист.) - “не познания, а поступки”. Этика рассмат. нравственность “не просто, чтобы знать, что она такое, а чтобы знать, каким путем она достигается”. В этике Арист. разработал целую систему добродетелей, согласно которым человек живет и подчинен им на уровне подсознания (блаженство, благо, благоразумие, честолюбие, правдивость, дружелюбие, любезность, наслаждение, гнев, страх, радость, зависть и др., завершая стыдом). Нравственные добродетели обеспечивают внутреннюю гармонию различных частей души, достигаемую на основе подчинения влечений разуму; они явл. мерой господства чел. над самим собой.

Эстетическая теория Аристотеля базируется на истолковании искусства, как мимезиса -когда произведения искусства отвечают объективным вещам, воздействуя на чувства человека. Искусство играет роль очищения души человека путем переживаний и наслаждений (катарсис).