64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.

Цінності в житті суспільства виступають соціально значимими орієнтирами діяльностi суб'єктів, одним із факторів, розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини. Цінностi становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна вiд одної. Культура і визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів даного соцiуму.

Люди, що поділяють однаковi цiнностi, становлять соцiальні групи, об'єднуючись у полiтичній, економiчнiй боротьбi, спрямовуючи, таким чином, історiю в певному напрямi. Роль особливих ідейних зв’язок в суспільствi виконують соціальнi цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцiнних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи важливу роль інтегруючих, соцiалізуючих, комунiкативних засад у життi суспільства, цінностi забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рiвень самосвiдомостi і органiзованості його членів.

Підсумком і метою тривалого прищеплювання цiннiсних якостей є формування людської психології, ментальностi, способу життя членів у потрібному, характерному для даного типу суспiльства напрямi.

Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, почуття. Судження в яких виражається нормативна регуляція відношень людей один з одним і із суспільним цілим (колектив, народ). М. включає в себе ідеологічну сторону (моральна свідомість) і практичну (моральні відносини). Мораль з”явил. з розвитком суспільства, визначну роль в цьому відіграла трудова діяльність людей.

Мораль регулює поведінку людини в усіх сферах суспільного життя, прідтримуючи суспільний устрій життя, спілкування, або навпаки їх змінює.

Принципи моралі не допускають виключень, вони відображають глибинні шари буття людини, його сутності потреби.

М. належить до основн. типів нормативн. регуляції дій людини. Таких як право, звичай, традиції. Моральні норми відтворюються повсякденно силою масових звичок, оцінок суспільної думки.

М. виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. А суспільство, формує особистість згідно своїм ідеалам. М. як форма суспільної свідомості є породженням суспільн.відносин і визначається суспільн. буттям, матеріальн.умовами життя людини.

М. з її цінностями колективізму, любов до ближнього стає більш дійовим фактором суспільн. життя.

Норми М. отримують вираження в заповідях, принципах, проте як повинні поступати.

В М. велику роль відіграє індивідуал. свідомість (особисті мотиви, самооцінка), які дозволяють людині самій контролювати свої дії, виробити свою поведінку у суспільстві, все це зводиться до таких понять як совіть, честь почуття особистої гідності.

До духовно - практичних регулятивів суспільного життя відносять право, звичаї, ритуали, настанови, стилі поведінки. Мета - регулювати відносини між людьми, встановлювати їх в певні рамки. До них належить і мораль. Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, почуття, судження в яких виражається нормативна регуляція відношень людей один з одним і із суспільним цілим (колектив, народ). Мораль - це форма духовно - практичної діяльності, регулятивна система, форма освоєння світу. Мораль з”явилася з розвитком суспільства. Мораль включає норми та цінності (заповіді, принципи), відносини людей, систему історичного досвіду. Моральні норми відтворюються повсякденно силою масових звичок, оцінок суспільної думки. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. А суспільство - формує особистість згідно своїм ідеалам. Принципи моралі не допускають виключень, вони відображають глибинні шари буття людини, його сутності потреби. М. як форма суспільної свідомості є породженням суспільн.відносин і визначається суспільн. буттям, матеріальн.умовами життя людини.

М. включає в себе ідеологічну (теоретичну) сторону - моральна свідомість та практичний рівень - реалізація через моральні поступки (моральні відносини). Моральна свідомість - це форма суспільної свідомості, в якій знаходять своє відображення норми та оцінки людської діяльності, відносини між особистістями, уявлення про моральну поведінку Витоки моральної свідомості - звичаї та традиції. Елементи моральної свідомості - цінності та цінностні орієнтації, єтичні почуття, моральні ідеали або категорії моральної свідомості. Це - відповідальність, справедливість, щастя, честь, достоїнство, добро, зло, розкаяння, любов, стид, зміст життя, совість. Вихідними категоріями моральності є добро і зло. Добро - це моральне вираження того, що сприяє щастю людей. Добро, і тільки воно, виправдує себе і викликає довіру до нього. Негативні явища в суспільному й особистому житті людей, сили гальма і руйнації іменуються злом. Зло, по Г.Гегелеві, може виступати як форма, у якій виявляється не тільки гальмуюча, але і рушійна сила історії. И.В.Гете відзначав, що зло виступає і як заперечення, сумнів, як необхідний момент зухвалого руху людського розуму до пізнання істини, як іронія над людськими ілюзіями.Людина є творцем як добра так і зла. Булгаковський Воланд каже - немає світу без тіней. В М. велику роль відіграє індивідуальна свідомість (особисті мотиви, самооцінка), які дозволяють людині самій контролювати свої дії, виробити свою поведінку у суспільстві, все це зводиться до таких понять як совіть, честь почуття особистої гідності.

Совість виявляє собою спроможність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно ставити перед собою морально санкціоновані цілі і здійснювати самооцінку що робляться вчинків, випробувати почуття особистої відповідальності за свої дії. Іншими словами, совість - це свідомість особистістю свого боргу і відповідальності перед суспільством.

Правове регулювання - це регулювання поведінки людей за допомогою системи законів. Воно залишає поза своїм впливом величезну область людських відношень, іменованих моральними. Законом не передбачено, наприклад, покарання за порушення правил пристойності, за неввічливість і т.п. Це суспільною або особистою думкою. Отже, мораль спирається не на закони, а на моральні норми. Правила, якими керуються у своїх взаємовідносинах, складають норми моральності, що формуються стихійно і виступають як неписанні закони: їм підкоряються усі як належному. Моральність припускає відносну свободу волі, що забезпечує можливість свідомого вибору визначеної позиції, прийняття рішення і відповідальності за вчинене.

Представники єтичного релятивізму заперечать самому можливість існування об'єктивного критерію моральних оцінок. Насправді, як в області науки мають місце істина і помилка, так і в сфері моральності існують вірні і помилкові оцінки вчинків людей. Норми моральності підлягають науковому обгрунтуванню: істинні ті моральні норми, що служать інтересам суспільного прогресу.

Усюди, де людина зв'язана з іншими людьми визначеними відношеннями, виникають взаємні обов'язки. Соціальні обов'язки, що накладаються на кожного члена товариства своїм народом, батьківщиною іншими народами, своєю сім'єю, приймають форму морального боргу. Чеснота є, по И.Канту, моральна твердість волі людини в дотриманні їм боргу. Дійсна моральність волі людини в дотриманні їм боргу. Дійсна моральність є належну взаємодію між одиничною особою і його даним середовищем - природної і соціальної. Перед природою людина теж знаходиться в боргу. Крім знання моральних принципів важливо ще і переживання їх. Якщо людина переживає нещастя батьківщини, так само гостро, як свої власні, успіх свого колективу, як свій власний, тоді він стає здатний не тільки знати, але і переживати свій борг. Інакше кажучи, боргом є те, що повинно бути виконане з моральних, а не з правових розумінь. З моральної точки зору я повинний і робити моральний учинок, і мати відповідний суб'єктивний умонастрій.