
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія та наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз „західної” та „східної” філософських традицій.
- •10.Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу. (Платон. „Государство”)
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12.Філлософія Середньовіччя. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •Патристика (II-VI век н.Э.)
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу : емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання. (ф.Бекон, р.Декарт)
- •15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.( Монтескье ш.Л. “о духе законов”.)
- •16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія г.-в.Ф. Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія л.Фейєрбаха: атропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к.Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику. (Эрих Фромм “Концепция человека у Маркса”)
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать)
- •22. Філософсько-етичні погляди г.Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію. (г. Сковорода „Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.”)
- •Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX – початку XX ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •Бердяев н.А. “Воля к жизни и воля к культуре.”
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування якголовна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки. (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії)
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне). Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •Структура людської діяльності
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипіе к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •Пригожин и., Стенгерс и. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. Предисловие о. Тоффлера.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія (ж.Піаже, к.Лоренц).
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності. ( т.Адорно „о технике и гуманизме”).
- •54. Класична, некласична та постнекласична наука. (Збірник Totallogy-XXI. Другий і третій випуск. Постнекласичні дослідження. – к.: 1999, с. 521-523).
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (т.Кун „Структура научных революций”).
- •Філософами позитивістами були в Англії Спенсер і Міль, у Франції Огюст Конт, в Росії Лавров, Михайловський. О.Конт сформував цілий напрямок, зробивши типологізацію наук по етапам:
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к.Маркс, а.Тойнбі, о.Шпенглер, к.Ясперс).
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •Робота "Відкрите суспільство та його вороги"
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сциєнтистські та технократичні концепції історичного процесу і їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм. (н.Макиавелли „Государь”).
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон. Право і справедливість. Конституція і її роль у суспільстві. Особливості Конституції України. Проблема прав людини у сучасному світі.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (м.І.Костомаров „Закон Божий”).
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (к.Маркс „к критике политической экономии”).
- •К. Маркс «к критике политической экономии»
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (ф.Фукуяма «Конец истории»).
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
(1856-1916)
Народився у місті Нагуєвичі Дрогобицького р-ну. У 1875р. закінчив гімназію, поступив на філ. факультет Львівського ун-ту. Провчився 2 роки, він захопився соціалізмом, вченням Маркса і Енгельса. Переклав “Капітал” на укр. мову. Захоплення було помічено владою. Декілька раз заарештовували. Так і не вдалось закінчити Львів. Ун-т. У 1881р. поступає у Чернігівський ун-т, який закінчив. У 1893р. захищає докторську дисертацію у Віденському ун-ті. Помер 26.05.1916.
Основу філософії Франка складає реалізм з елементами матеріалізму та діалектики. Вважав, що началом всих начал є матерія , т.т. вона первинна , а свідомість вторинна. Виходив з того, що природа розвивається за об'єктивними закономірностями. Вершиною розвитку природи він вважав людину говорив про її багатовимірність, тому його творчість розглядає проблеми людського буття , віри, національних ідеалів, ролі і місця поступу в історичному розвитку та ін.
Франко, як вчений, відстоював наукове пізнання світу . Предметом пізнання для нього є природа. Воно здійснюється людиною з допомогою її відчуттів і розуму.
Франко був прихильником позитивізму. Під впливом позитивізму запропонував свою концепцію науки, яку поділив на природничу і антропологічну. Найвищою наукою вважав етику, бо вона формує найвищий етичний ідеал людини.
Франко велику увагу приділив прогресу людської цивілізації. Основу поступу прогресу вважав поділ праці. Він робить висновок, що прогрес повинен приносити добро, тоді як в реальності прогрес приносить і зло. Нерівність між людьми загострюється , а бідність і багатство поглиблюють їх. Він вважає, що багатство породжено експлуатацією.
У світогляді Франка є марксистські ідеї. Говорив, що соціалістичні ідеї повинні проводитись на основі національності; вніс вклад в розробку теорії нації. Націю розглядав як невід'ємну складову історичного процесу. Робить акцент на проблему ролі особи і народу.
Франко багато зробив для злуки Західної і Східної України. Мріяв про вільну, незалежну, демократичну Україну і всіма своїми діями наближав цей час.
На думку Франка, в його роботі перелічені всі основні питання, які виникають при розгляді того, що таке поступ. Автор приводить приклади починаючи з:"як чоловік із стану майже дикого звіра помалу вибирався чимраз вище." Він указує що ці зміни відбувалися поступово і в той же час неодночасно. Тобто в одних місцях люди мали добрий розвиток, а в інших залишалися "в дикім стані." Дорога поступу була не проста ані одностайна; в деяких містах, маючи досить високий поступ, упадали; їх здобутки та відкриття забувалися, а згодом відкривалися знов. Головною рушійною силою поступу є поділ праці; який внаслідок розвитку вироджує громадську й освітню нерівність, а нерівність зрештою має великі різниці між крайньою бідністю і багатством (бідність - це робочі люди, а багатство - належить легкоробам або неробам). На зміну переважної ролі продуктивних силн на розвитку поступу переважне значення має поступ. Чи гарантує конкретний історичний поступ щастя людини? Подивившись на історичний процес було мало таких поступів, які гарантували щастя і фіз. І духовний ріст. Для історичного поступу має значення економічні фактори, поділ праці на розумову і фізичну. Питання прогресу є дже суперечливим.
" Чого шукають усі ті люди?
Вони шукають дорогу до змін (поступу), їх не задовольняє поступ багатства, а саме хто користується ним, в чиїх воно руках. Не задовольняє не поступ науки та штуки (вміння), а те щоб всі надбання належали людям "прояснювали" їх розум змінювали їх життя. Люди починають переконуватися, що саме багатство, сама наука, саме вміння не може дати людям повного щастя. Наскільки чоловік може бути щасливим у житті, він може се тільки в співжитті з іншими людьми, в родині, громаді, нації. Скріплення, уточнення того почуття любові до інших людей, до родини, до громади, до свого народу, це основна підвалина всякого поступу; "без неї все інше буде лише мертве тіло без живої душі в ньому." Повного особистого щастя, не замареного ніякими прикростями - людина не матиме ніколи, хоча весь вік буде намагатися добитися щастя. Мільйони знаходять одиноке щастя на землі в тій надії, що правдиве щастя знайдуть по смерті, за гробом. Але інші мільйони людей вважають поки до загробного щастя дожити потрібно пошукати щастя на землі.Доступ цілої людськості - це величезна і дуже складна машина. Вона порушується силою, на яку складаються тілесні й духовні сили всіх людей на світі; ані одному чоловікові, хоч який би він був сильний та здібний, ані одній якійсь громаді не запанувати над рухом машини і не керувати нею. Як у цілій природі, так і людством керують голод і любов (на думку Гете). Голод, це матеріальні та духовні потреби, а любов - це почуття, що об'єднує з інтими людьми.
Отже, поступ для Франка це зміни в суспільстві незворотні, які використовують нове і дещо втрачать, не помічаючи втрат. Хоча інколи ці втрати є потрібними нащадкам. Вклад в соціальну ф. - розробив свою концепцію поступу - поступального руху історії. В основі - не тільки еономічні фактори (поділ праці, а й антропологічні і духовнц чинники). Поступ (прогрес) - явище багатовимірне, а тому поділ праці, в купі з дух. Чинниками і складають основу поступального руху історії.
Вніс великий вклад Франко в нац. питання. Перед укр. інтелігенцією стоїть питання – витворити з величезної етнічної укр. маси укр. націю, тобто такий організм, який здатний до суспільно-політичного життя. Вирішення нац. питання є складовою історичного процесу.