- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія та наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз „західної” та „східної” філософських традицій.
- •10.Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу. (Платон. „Государство”)
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12.Філлософія Середньовіччя. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •Патристика (II-VI век н.Э.)
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу : емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання. (ф.Бекон, р.Декарт)
- •15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.( Монтескье ш.Л. “о духе законов”.)
- •16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія г.-в.Ф. Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія л.Фейєрбаха: атропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к.Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику. (Эрих Фромм “Концепция человека у Маркса”)
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать)
- •22. Філософсько-етичні погляди г.Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію. (г. Сковорода „Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.”)
- •Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX – початку XX ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •Бердяев н.А. “Воля к жизни и воля к культуре.”
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування якголовна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки. (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії)
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне). Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •Структура людської діяльності
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипіе к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •Пригожин и., Стенгерс и. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. Предисловие о. Тоффлера.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія (ж.Піаже, к.Лоренц).
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності. ( т.Адорно „о технике и гуманизме”).
- •54. Класична, некласична та постнекласична наука. (Збірник Totallogy-XXI. Другий і третій випуск. Постнекласичні дослідження. – к.: 1999, с. 521-523).
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (т.Кун „Структура научных революций”).
- •Філософами позитивістами були в Англії Спенсер і Міль, у Франції Огюст Конт, в Росії Лавров, Михайловський. О.Конт сформував цілий напрямок, зробивши типологізацію наук по етапам:
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к.Маркс, а.Тойнбі, о.Шпенглер, к.Ясперс).
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •Робота "Відкрите суспільство та його вороги"
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сциєнтистські та технократичні концепції історичного процесу і їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм. (н.Макиавелли „Государь”).
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон. Право і справедливість. Конституція і її роль у суспільстві. Особливості Конституції України. Проблема прав людини у сучасному світі.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (м.І.Костомаров „Закон Божий”).
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (к.Маркс „к критике политической экономии”).
- •К. Маркс «к критике политической экономии»
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (ф.Фукуяма «Конец истории»).
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
Філософія. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання. (Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия?)
Ідейною основою сучасної філософії є загальнолюдські цінності і пріоритети. Буквальний переклад грецького слова “філософія” означає любов до мудрості: “філео” - люблю, “софія” - мудрість. Філософія формулює загальні представлення. Шукає акцент на сутність, яка іноді виглядає абстрактно. Специфіка філософії – причинно-наслідковий орієнтир. На перших етапах становлення ф-я була як форма свідомості. Підводиться категоріальна сітка. Ф-я має свій понятійно-категоріальний аппарат: субстрат, матерія, простір, час. Ф-я вивела правила і закони мислення, логіку(Арістотель), діалектику явищ і сутностей. Наука виникла з безпосереднього практичного відношення людини. Відокремлення праці розумової від фізичної. Ф-я розвивається паралельно з конкретним пізнанням. Функції ф-ї: світоглядна, методологічна (як використовувати). Ф-я показує складність процеса пізнання. Знання ф-ї має гуманістичне значення.
Ортега-і-Гассет писав, що філософія є універсальною і абсолютною наукою, яка шукає себе, і що філософ, на відміну від будь-якого іншого вченого береться за те, що само по собі невідоме. Філософ не знає який є його об’єкт, йому відомо лише те, що це лише не один з решти об’єктів і що це цілісний об’єкт, який є самодостатнім.
Згідно Ортега-і-Гассет істини мають подвійну, дещо курйозну властивість: самі по собі вони передіснують завжди і є незмінними, тобто вони існують поза часом. Але те, що ними оволодіває реальний суб’єкт (людина), який підвладний часовому впливу, надає їм вигляду історичності, тобто вони виникають в певний час і згодом можуть бути забуті чи радикально переглянуті. Зрозуміло, що ця плинність притаманна не власне істинам, а лише їх наявності у людському розумі. Тобто змінюються не істини, а людина.
У праці “Что такое философия?” об’єктом, для вивчення проблем якого власне і була створена філософія вважається Універсум. Філософія розглядає проблему як таку, попередньо насильно не притягуючи її до якихось критеріїв. Основним у пізнавальній діяльності є дар перетворювати речі у проблеми, відкриваючи приховану в них онтологічну трагедію. Оскільки філософська проблема є єдиною абсолютною проблемою, то вона являє собою єдину чисто теоретичну позицію. Філософствувати - це означає шукати цілісніть світу, перетворювати його в Універсум. Вся філософія - парадокс, вона розбігається з нашими природніми уявленнями про життя, тому що піддає теоретичному сумніву навіть найзвичайніші вірування нашого життя.
Слід розрізняти 3 класи речей:
ті, що можливо існують в Універсумі, але нам про них невідомо;
ті, що як ми помилково вважаємо існують, але насправді їх в Універсумі немає;
ті, відносно яких можна бути впевненими, що вони існують.
Щоб міркувати треба мати проблему, а щоб була проблема потрібні якісь дані. Тобто знання про своє незнання надає людині особливої величності, перетворюючи її в божествену тварину з грузом проблем.
Предмет філософії різні філософи розглядали по-різному. Зокрема, на відміну від Ортега-і-Гассет, який розглядав універсалії як предмет філософії, Агацці предметом філософії вважав людину, а В.Соловйов - Бога.
З вище зазначеного можна зробити висновок, що філософське знання має свою специфіку, яка полягає у його плюралістичному (“поліфонічному”), діалогічному і водночас толерантному стосовно інших (відмінних) точок зору характері. Розглядувана в цьому плані філософія виступає в ролі своєрідного мистецтва, вміння “вчити мислити”, вміння читати “поліфонію смислів” тексту (а не лише буквальний зміст), вміння творчо, нестандартно, неповторно мислити.
Радикальна зміна ціннісних орієнтацій, гостра необхідність постійного пошуку і швидкого знаходження життєво важливих рішень, стресові ситуації - все це проблеми повсякденного людського буття, сфера практичного застосування світоглядної культури, основу якої складає філософія.
2. Структура філософського знання.
В стр-ре философии различают сл. раз-делы:
Онтология – проблемы бытия, его сущнос-ти, форм бытия, фундаментальных принци-пов и категорий бытия. Большое внимание проблемам материи, движения, пространст-ва, времени, категориям и з-нам диалектики.
Гносеология (теория познания) – природа познания, закономерности познават. деят. человека, его позн. возможности и способ-ности, условия, способы и формы познания, отн. знания к действительности, з-ны его функционир., условия и критерии истинности и достоверности.
Социальная Ф. (Ф. истории) – изуч. общес-тво, рассм. как единство многообра-зия соц. явлений. Проблемы происх. и разви-тия об-щества, обществ. стр-ры, взаимоотно общества и природы, полож. человека в об-ществе.
Антропология (учение о человеке) – проблемы человека, место чел-ка в мировоздании.
Аксиология – учение про ценности, к-рые опред. выбор людьми напр. их деят., хар-р их поступков. Проблемы природы ценностей, способы их бытия и функционирования
Философия истории – общество в его исторических трансформациях.
Этика (учение о морали, нравственности).
Эстетика - учение о прекрасном, о чувствах (два аспекта – соц проявления ценностного отношения человека к миру и сфера худ дея-ти)
Логика (формы, специфика мышления, логич суждений), цель – развитие мышления, понимание его форм.
Праксеология – изуч. проблемы челове-ческой деятельности.
Ф. науки - проблемы именно научного познания, проблемы развития науки
Методология, диалектика, метафизика.
Специфика фил вопросов (отражает особенности фил знаний):
1) Ф не дает однозначных ответов (фил-ф задает вопросы на которые в принципе не возможно получить однозначных ответов)
2) В изменчивом мире человеку приходится заново решать проблемы. Фил проблемы имеют специфический способ решения – опыт человека, его жизнью даются ответы (его личной и всего человечества)
3) Многие фил вопросы выходят за границы непосредственно личного опыта, напр. Есть ли душа?
4) Метафизические вопросы могут быть заданы лишь так, что спрашивающий также вовлекается в вопрос
5) Все вопросы затрагивают предельные основания бытия (предельные - т.е. далее делить некуда, напр онтология, этика)
6) Попытка ответить на один вопрос охватывает и другие вопросы
3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
Світогляд – це складова частина людської свідомості в якій взаємодіє інтелектуальний та емоційний комплекс, що визначає загальне бачення світу, певне відношення до нього, орієнтацію та поведінку.
Структура світогляду:
1. Знання (повсякденні та наукові).
2. Переконання.
3. Оцінка.
4. Ідеали.
5. Емоції.
6. Воля.
7. Прагнення.
8. Певна життєва позиція.
9. Цілісна орієнтація.
10. Прогнозування поведінки людини.
Поняття світогляду за своїм змістом є більш широким ніж філософія.
Переконання – це знання яке стає принципом дії чи поведінки людини.
Ідеали – це до чого прагне людина.
Історичні типи світогляду:
1. Міфологічний.
2. Релігійний.
3. Науковий.
4. Атеїстичний.
5. Античний.
6. Середньовічний.
Світогляд - це система принципів, знань, ідеалів, цінностей, надій, поглядів на сенс і мету життя, які визначають діяльність суб'єкта. Це результат і наслідок виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку, освіти і самоосвіти. Світогляд - форма суспільної самосвідомості людини, духовне резюме індивідів, груп. Це спосіб духовно-практичного освоєння людиною дійсності. Єдність суспільної і індивідуальної свідомості, результат духовного розвитку епохи. Це система поглядів людини несе в собі знання і взаємовідносини людини і світу. Світогляд звести до поглядів про світ неможливо. Центр світогляду не знання а свідомість.
Типи світогляду:
міфологічний
релігійний
філософський
науковий - грунтується в таких формах: поняття, судження, умовивід, проблема, гіпотеза, концепція, теорія, ідея.
Структура світогляду: ідеї, ідеали, теорії, оцінки, почуття, переконання, вірування.
Структура світогляду підрозділяється на рівні:
-світовідчуття, світосприйняття, світоуявлення - чуттєва сторона
-світорозуміння, світотлумачення, світобачення – раціональна сторона
Зв'язок між світоглядом і філософією
Вони не однакові: філософія надає світоглядній свідомості теоретичну форму. Філософія - це теорія світогляду.
У світогляді одне з головних питань – це питання життя, у філософії – це питання буття. Світоглядна свідомість вбудована в життєвий процес і виражає свою позицію в регулюванні життя, а філософія думає суттєвостями, проблемами.
Світоглядна свідомість вирішує – тут і зараз, філософія – запитує. Світоглядна свідомість стає переконаннями, а філософія – є переконання, знання.