Радянська модернізація 1929 – 1939 рр.
Ідеологічна основа:
Побудова соціалізму в окремо взятій країні
Загострення класової боротьби на шляху просування до соціалізму
Ліквідація куркульства як класу
Україна і зміна політичного курсу всесоюзної комуністичної партії більшовикі (вкп(б))
21 січня 1924 р. помер В.Ленін (керівник більшовиків та лідер СРСР), після чого в партійно-державному керівництві СРСР розпочалася гостра боротьба навколо питань подальшого розвитку країни.
Основна боротьба за лідерство в партії розгорнулася між Й.Сталіним та Л. Троцьким. Проти Л.Троцького виступили майже всі керівники України - Л.Каганович, Д.Манільський, Г.Петровський, М.Скрипник, В.Чубарь. У підтримку Л.Троцького виступили нечисленні його прихильники в Україні - І.Дашковський, Н.Гордон, М. Голубенко та ін. У грудні 1927 р. Л.Троцького було виключено з партії.
Л. Троцький Й. Сталін М. Бухарін
1927-1928Рр. - хлібозаготівельна криза в срср, яка стала приводом для відходу від неПу.
У 1928 р. на пленумах ЦК ВКП(б), на яких виявилися розбіжності в підходах Й. Сталіна та М. Бухаріна до вирішення економічних проблем. М. Бухарін був одним із найпослідовніших прихильників НЕПу, а хлібозаготівельну кризу він пояснював недоліками в роботі державного апарату. А Й. Сталін головну причину кризи вбачав у виступах проти радянської влади «класових ворогів», передовсім селянства, а тому подолання труднощів соціально-економічного розвитку він зводив до боротьби з «внутрішніми ворогами».
1929 р. - посилення тиску Й. Сталіна на групу М. Бухаріна, у результаті були усунуті останні перепони на шляху до цілковитої відмови від НЕПу, створені передумови переходу до силових, адміністративно-командних методів управління економікою і суспільними процесами та утвердження сталінського єдиновладдя.
У 1929 р. Й. Сталін остаточно здобув усю повноту влади в срср. Керівники усрр часів радянської модернізації
1925 – 1928 рр. - призначення генеральним секретарем Центрального Комітету Комуністичної партії більшовиків) України (ЦК КП(б)У) Л. Кагановича.
1928 - 1938 рр. - призначення генеральним секретарем ЦК КП(б)У С.Косіора.
Особливості та наслідки радянської індустріалізації
Індустріалізація – процес побудови великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства.
Грудень 1925 р. – XIV з’їзд ВКП(б) – курс на індустріалізацію СРСР
1928 р. – початок індустріалізації
1928 – 1932 рр. – перший п’ятирічний план розвитку господарства
1927 р. - XV ВКП(б) – ухвалив генеральну лінію на прискорену індустріалізацію
Кінець 1929 р. – перехід до прискореної (форсованої) індустріалізації
1935 р. – початок стаханівського руху
Персоналії –
Й. Сталін – керівник ВКП(б) та РадянськогоСоюзу у 20-на початку 50-х рр.
С. Косіор – генеральний секретар ЦК КП(б)У 1928 – 1938рр. (1939 р. – розстріл)
До 1926 р. економіка СРСР і України в основному була відбудована. Логічним стало питання про перспективи її подальшого розвитку. Ця проблема ускладнювалась для керівництва країни тим, що очікуваної більшовиками світової революції не відбулося, країни Заходу оговталися після повоєнної кризи і стабілізували свою економіку. У цих умовах навіть значна кількість керівних діячів Комуністичної партії не вважала можливим будувати нове суспільство без революції на Заході при техніко-економічній відсталості країни. Але Сталін думав інакше. В упертій внутріпартійній боротьбі його точка зору перемогла, і вся країна почала на практиці здійснювати теорію будівництва соціалізму в одній країні — величезний за масштабами багаторічний соціальний експеримент.