Допомагати чи не допомагати

Експеримент, проведений Дж.Дарлі та Б.Латане, ставив на меті вивчати феномен «дифузії відповідальності» в ситуації загрози життю іншої людини. Дослідників цікавило питання, чи прийде людина на допомогу, якщо знає, що її можуть надати й інші.

Досліджуваним-студентам підготовчого курсу психології Нью-Йоркського університету запропонували взяти участь в обговоренні питань адаптації до університетського життя. Кожен із студентів знаходився в окремій кімнаті і міг спілкуватися з іншими телефоном (було пояснено, що в такий спосіб зможе говорити лише одна людина). Всі учасники були розділені на три групи (А, Б, В). Студенти групи А вважали, що спілкуються лише з одним співбесідником, Б – з двома, В – з п’ятьма особами.

В кожній із груп на певному етапі спілкування один із співбесідників (насправді магнітофонний запис) раптом починав заїкатися, захлинатися та казав, що йому погано, в нього епілептичний припадок, благав про допомогу.

В результаті дослідження підтвердилася базова гіпотеза: чим більше осіб включено в групу, тим рідше учасники зверталися по допомогу для іншої людини – вважали, що це за них зробить хтось інший: для групи А – близько 80%, Б – 50%, В – 40%.

72. Дайте визначення понять «основний ефект» і «ефект взаємодії змінних». Наведіть приклади різних варіантів взаємодії.

73. Проаналізуйте поданий нижче експеримент на предмет етичності. При аналізі врахуйте такі моменти: безпечність дослідницьких впливів для психічного та фізичного здоров’я учасників; збереження почуття власної гідності та психологічного комфорту учасників; урахування можливостей попередження та усунення можливих негативних наслідків дослідницьких впливів.

Дитячий плач

Д.Фланер та Р.Кернс досліджували емоційні реакції дитини у відповідь на нетривалу розлуку з матір’ю. Дослідників цікавив такий факт: чи плаче дитина тому, що від неї йде мати, чи такі самі реакції будуть виникати і коли від неї піде інша людина, з якою дитина провела певний час. В експерименті взяли участь 30 дітей: 15 - віком до 12 місяців і 15 - віком 12-14 місяців.

Експериментальна ситуація полягала в тому, що в кімнаті поряд із дитиною одночасно знаходилась мати та асистентка дослідника. Жінки залишали приміщення по одній і були відсутні по 60с. Для різних дітей застосовувалися різні варіанти чергування умов: мати залишає кімнату (М) - асистентка залишає кімнату (А): АМАМ, АММА, МААМ, МАМА. Поведінка дитина записувалася на плівку. Інтенсивність та тривалість плачу оцінювалася експертами за 12-бальною шкалою. Експерти не знали, хто мати чи асистентка в кожному конкретному випадку залишають кімнату. Жодного разу дитина не залишалася одна в кімнаті для того, щоб проконтролювати той факт, що реакції дитини пов’язані з тим, що хтось залишає кімнату, а не з тим, що вона залишається сама.

Результати дослідження показали, що істотні відмінності в реакціях на розлуку з матір’ю чи іншою людиною відсутні у дітей до 12 місяців, тоді як діти 12-14 місяців гостріше реагують (оцінка 11,67) на відсутність матері, ніж на відсутність іншої людини (оцінка 8,27).

74. Наведіть основні чотири типи квазіекспериментальних планів. Проілюструйте їх прикладами реальних або гіпотетичних експериментів.

75. Розробіть квазіекспериментальний план, у якого аналогом незалежної змінної є особистісні властивості досліджуваних. Яку назву має цей план?

76. Чому дедуктивний метод частіше використовується в психології, ніж індуктивний?

77. Самостійно сплануйте дослідження для вивчення впливу присутності інших людей на виконання індивідом певного завдання (дії), на його поведінку загалом: визначте залежні та незалежні змінні, запропонуйте підходи до їх операціоналізації; виберіть та обґрунтуйте експериментальний план і процедуру дослідження; визначте тип дослідження, сформулюйте гіпотезу.

78. Проаналізуйте поданий нижче експеримент на предмет етичності. При аналізі врахуйте такі моменти: безпечність дослідницьких впливів для психічного та фізичного здоров’я учасників; збереження почуття власної гідності та психологічного комфорту учасників; урахування можливостей попередження та усунення можливих негативних наслідків дослідницьких впливів.