Відновлення базисних знань по раніше вивчених темах і дисциплінам.
Дисципліна |
Студенти повинен знати |
Студенти повинен уміти |
Госпітальна й факультетська терапія, факультетської педіатрії. Госпітальна й факультетська хірургія. Теоретичні основи економіки
|
Основні протоколи ведення хворих і розрахунок показників діяльності ЛПУ.
Основні функціональні аспекти економіки (основи менеджменту) |
Працювати з медичною документацією і розраховувати показники роботи медичних установ різного рівня й профілю.
Застосовувати економічні знання в системі охорони здоров'я |
ЗМІСТ ТЕМИ:
Оцінка якості в системі охорони здоров'я є однією з актуальних проблем удосконалення медичного забезпечення. Складність її рішень обумовлена специфічністю галузі, діяльність якої спрямована на збереження й зміцнення здоров'я населення, що підпорядковане й залежить у більшій мірі від обсягу і якості медичної допомоги.
Існують різні підходи до визначення поняття "якості медичної допомоги", її складових частин. Вона визначається рівнями науково-технічного забезпечення й спеціалізації організацією всього лікувально-діагностичного процесу, рівнем кваліфікації й професіоналізму медичного персоналу, дотриманням морально-етичних правил у його діяльності тощо.
Складові якості й підходи до її забезпечення й оцінки:
• структурна якість, тобто умови надання медичної допомоги;
• якість технології, при оцінці якої визначають оптимум набору лікувально-діагностичних заходів, щодо конкретного хворого;
• якість результату - коли оцінюється співвідношення фактично досягнутих і запланованих результатів. До останніх результатів відносять динаміку стану здоров'я пацієнта, результати лікування всіх хворих за звітний період, окремі показники стану здоров'я населення певної території.
Для визначення якості застосовують такі показники діяльності установ охорони здоров'я:
• частота ускладнень або загострень хвороби;
• результати лікування (поліпшення, погіршення стану, без змін);
• летальність;
• первинний вихід на інвалідність;
• зміни в структурі диспансерних груп.
Оцінка якості досить часто проводиться шляхом порівняння фактичних параметрів зі стандартами.
По ВООЗ запропоновані такі складені якості медичної допомоги:
• ефективність (співвідношення між фактичною й максимальною дією, що можливо в ідеальних умовах);
• адекватність (задоволення потреб населення);
• економічність (співвідношення між фактичною дією і її вартістю);
• науково-технічний рівень (ступінь застосування відповідних знань і техніки при наданні медичної допомоги).
У практиці охорони здоров'я застосовують різні методики оцінки діяльності лікувально-профілактичних закладів.
Модель кінцевих результатів (МКР) - це узагальнений якісний показник, що характеризує ефективність діяльності й дефекти в роботі лікувально-профілактичного закладу.
Вона включає:
• показники результативності (ПР) і показники дефектів (ПД);
• нормативні значення (НЗ) показників;
• шкалу оцінки досягнутих результатів.
Показники результативності (ПР) максимально відображають кінцевий результат (поширеність окремих захворювань, смертність, поновлення працездатності, рівень якості лікування й ін.). Ними можна визначити ступінь досягнення цілей колективом і виконання основних функцій шляхом визначення ступеня відповідності реально досягнутих значень ПР до запланованим нормативного.
Нормативи встановлюють із обліком:
• багаторічної динаміки показників у місті, регіоні, області;
• середнього рівня;
• темпів передбачуваних змін показника в результаті виконання відповідних організаційних і лікувально-профілактичних заходів.
Показники дефектів (ПД) нормативних значень не мають, оскільки повинні рівнятися нулю (наприклад: наявність запущених випадків соціально-значущих захворювань; випадків раптової смерті осіб, які не перебували під спостереженням лікарів; обґрунтовані скарги й ін.). Ураховуються грубі порушення в роботі установ. ПД вимірюють у відносних й абсолютних величинах.
Показники результативності й дефектів підбирають із урахуванням специфіки закладів.
Стандарти якості розробляється:
• для кожної стаціонарної клініко-статистичної групи (СКСГ), що є одночасно й груповою одиницею взаєморозрахунків при медичному страхуванні;
• для кожної нозологічної форми з урахуванням ступеня ваги супутніх захворювань (при лікуванні в поліклініці).
Відповідність складових частин комплексу діагностичних, лікувально-оздоровчих, реабілітаційних заходів, які проведені хворому, і стану його здоров'я критеріям, які передбачені стандартами якості, оцінюється в першу чергу в самому лікувально-профілактичному закладі.
Взагалі система контролю якості передбачає оцінку кінцевого результату діяльності на всіх рівнях надання медичної допомоги. Вона може проводитися поетапно й включати ряд ступенів контролю.
Ступені контролю
Перший ступінь контролю - завідувач структурним підрозділом поліклініки або стаціонару оцінює якість медичної допомоги, наданої окремим лікарем пацієнтам, які закінчили лікування в поліклініці (не менше 30 % хворих) і в стаціонарі (всіх хворих).
Другий ступінь контролю - заступники головного лікаря лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), які відповідають за роботу поліклініки або стаціонару, використовуючи основні облікові документи, проводять щодня експертну оцінку не менше 10 % пацієнтів, які проліковані в поліклініці, і не менше 20 % осіб, які закінчили лікування в стаціонарі.
Третій ступінь контролю - експертна комісія ЛПЗ оцінює якість роботи підрозділів щомісяця.
Четвертий ступінь контролю - експертна комісія при міському відділі (управлінні) охорони здоров'я (або при ТМО) оцінює якість діяльності кожного ЛПЗ щокварталу.
П'ятий ступінь контролю — експертна комісія при обласному відділі (управлінні) охорони здоров'я оцінює діяльність ТМО й обласних ЛПЗ щокварталу.
У стандарт включають:
• найменування й номер класу хвороб, найменування нозологічних форм й інших груп відповідно до Міжнародної класифікації хвороб Десятого перегляду (МКХ-10);
• перелік обов'язкових обстежень (обсяг необхідних діагностичних процедур при кожній нозологічній формі, їхня послідовність і кратність);
• перелік лікувальних заходів (обсяг необхідних лікувальних заходів із вказівкою необхідних груп препаратів, послідовність і тривалість їхнього застосування, комбінація різних методів лікування;
• вимоги до результатів лікування (бажані результати як критерії якості);
• середня тривалість лікування.
Оцінка бажаних результатів проводиться за суб'єктивними й об'єктивними критеріями якості лікування:
загальноклінічні (нормалізація артеріального тиску, частоти серцевого ритму, температури й інше);
лабораторні (нормалізація або поліпшення аналізів крові, сечі й інші);
морфологічні (поліпшення даних цито- і гістологічних досліджень тощо);
інструментальні (поліпшення рентгенологічної картини, УЗД й інші).
За допомогою стандартів медичних технологій здійснюється контроль якості лікувально-діагностичного процесу, проводиться оцінка роботи фахівців, відділень і стаціонару в цілому.
Стандарти можна використати також для розрахунку лікувально-профілактичних потреб у матеріально-технічному забезпеченні.
У сучасних умовах ринкової економіки на перший план виступають питання управління системою охорони здоров'я. Термін «менеджмент» означає:
-сукупність методів й організаційних важелів керування.
- уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки людей.
-функція, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманітніших організаціях..
Система - це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого.
Системостабілізуючі фактори:
-цілі
-функції
-процесу керування.
Ціль - інтегрує систему.
Функція - дія системи по досягненню мети.
Процес управління - реалізує ціль.
Предмет керування визначає, чим вона займається, яка сфера її застосування.
Теорія досліджує й визначає закономірності протікання процесів й явищ у МП.
Методом науки керування є системний підхід, системний аналіз й ін.
Процес керування - це порядок здійснення механізму керування. Суть процесу керування складається в організації інформаційних потоків, прийнятті управлінських рішень й їхньої реалізації.
Процес керування складається з функцій :
планування
Організації
мотивації
контролю
Методи керування
Ідеологічний - 10 %
Правовий - 10 %
Адміністративний - 15 %
Соціально -психологічний - 25 %
Економічний - 40 %.
Риси ефективного керівника:
-рівень інтелекту й знання
-вражаюча зовнішність
-чесність
-здоровий глузд
-ініціативність
-соціальна й економічна освіта
-високий ступінь упевненості в собі
- уміння поводитися по-різному в різних ситуаціях