Питання 2.

Робота у сім’ях психічно хворих спрямована на попередження нервово-психічних захворювань у рідних хворого. За визначенням В. Мягера (1976), сімейна психотерапія – це особливий вид психотерапії, що спрямований на корекцію міжособистісних відносин та має метою зниження емоційних порушень у сім’ї, які найбільше виражені у хворого індивіда. Основна мета сімейної психотерапії досягається шляхом перебудови значимих відносин хворої людини, що, в свою чергу, відбувається в процесі реконструкції, позитивного перетворення системи відношень, характеру взаємодії у сім’ї хворого.

На 1-му з’їзді вітчизняних психіатрів С. Корсаков вказав, що є такі хворі, яких можна лікувати у сімейних умовах (наприклад, неврастеніки) шляхом створення для них особливого оточення.

Найбільш часто використовують методи психотерапії на базі психоаналізу, поведінкової терапії та їх комбінацій. Виділяють певні етапи в роботі з сім’ями:

1) діагностичний («сімейний діагноз»),

2) ліквідація сімейного конфлікту,

3) реконструктивний,

4) підтримуючий.

Але визначення таких стадій є умовним у єдиному психотерапевтичному процесі.

Аналіз відносин у сім’ях хворих на різні форми неврозів дозволив виділити 3 основні типи подружніх пар – з відношеннями «суперництва», «ізоляції», «псевдо-співробітництва».

Психотерапевтична робота з сім’ями відрізняється від роботи в інших видах груп. Основна різниця постає в тому, що сімейний психотерапевт зустрічається з групою, яка має вже відношення, що склалися, правила, особливий розподіл ролей та сформовані особливості соціальної перцепції. І при зустрічі з психотерапевтом можуть проявитися групові та індивідуальні «захисти» сім’ї. До них відносять:

1) заперечення,

2) замовчування,

3) реакція роздратування,

4) поспішна згода з лікарем,

5) ухилення від обговорення питань тощо (Дніпровська С., 1975).

Під час сімейної психотерапії використовують різні психотерапевтичні техніки:

1) ефективне використання мовчання,

2) вміння слухати,

3) навчання за допомогою питань,

4) повторювання,

5) сумарне повторення,

6) уточнення та відображення афекту,

7) конфронтація,

8) програвання ролей,

9) створення «живих скульптур»,

10) аналіз відео магнітофонних записів тощо.

Кожен з методів має свої позитивні та негативні сторони.

Сімейна психотерапія являє собою відносно молодий психотерапевтичний метод, удосконалення якого дозволяє вирішувати як лікувальні, так і психопрофілактичні завдання.

Питання для самостійної роботи:

1. Визначити основні положення системного підходу.

Навчально-методичні матеріали (нмм) для лекцій

1. Лекції в електронній формі.

2. Тести.

3. Список основної та додаткової літератури.

4. Глосарій.

Розділ III. Практичні заняття

III.1. Змістовий модуль 1. Предмет патопсихології

Тема 1. Предмет патопсихології

Мета: вивчити предмет патопсихології.

Обсяг навчального часу: 4 години.

Оцінювання: 1 бал (на кожному занятті).

Основні питання (до контролю рівня засвоєння навчального матеріалу, його обговорення, самостійного вивчення та осмислення):

1. Поняття про патопсихологію.

2. Задачі патопсихології.

3. Історія розвитку патопсихології.

Література:

1. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения норм и отклонений). – Д.: 1998. – 432 с.

2. Блейхер В.М., Крук И.В., Боков С.Н. Практическая патопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов. - К.: Здоров’я, 1991. - 320 с.

3. Зейгарник Б.В. Патопсихология - М.: Изд-во МГУ, 1986. — 287 с.

4. Комер Р. Патопсихология поведения. Нарушения и патологии психики. – СПб.: прайм-Еврознак, 2002. – 608 с.

5. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / за ред. В.Б. Шапаря. – Х.: Прапор, 2009. - 672 с.

6. Хрестоматия по патопсихологии / Под ред. Б.В. Зейгарник, А.П. Корнилова, В.В. Николаевой. – М.: Изд–во МГУ, 1981. – 160 с.

.

План проведення практичного заняття №1:

1. Вивчити та проаналізувати поняття про патопсихологію.

2. Охарактеризувати задачі патопсихології.

3. Ознайомитись з історією розвитку патопсихології.

Питання для обговорення: