Питання 4.

Емоційні процеси забезпечують «енергетичну» основу діяльності, є її мотивами. Вони також відбивають відношення людини до значимих для неї об'єктів і забезпечують селективність сприйняття — з незліченної кількості об'єктів середовища, що впливають на людину, деякі, що мають для неї важливе значення, виділяються і підсилюються емоціями, інші ж, незабарвлені почуттєвим тоном, як би затушовуються. Всі емоції можна об'єднати в чотири групи – 1) ті, які показують задоволення (приємне переживання); 2) невдоволення (неприємне переживання); 3) двоїсті (амбівалентні); 4) невизначене відношення до дійсності. Стресом називається емоційний стан, що викликається ситуаціями понад сильної напруги — загрози життю, фізичної і розумової напруги, страху, необхідності приймати швидкі і відповідальні рішення. У стресі змінюється поведінка багатьох людей — вона стає дезорганізованою, спостерігаються безладні рухи, уривчаста незв'язна мова. Силу стресового роздратування визначає не тільки об'єктивна величина фактора (інтенсивність фізичної і розумової напруженості, реальність загрози життю і т.д.), але і психічний стан людини.

Емоційними реакціями називаються переживання людини, викликані раптовими подразниками. Короткочасна, але інтенсивна емоційна реакція називається афектом. Афекти швидко Розрізняють фізіологічний і патологічний афекти. При фізіологічному афекті людина, незважаючи на раптово виникле потрясіння, здатна керувати своєю діяльністю. Фізіологічний афект виникає у відповідь на сильний і раптовий подразник. Патологічний афект виникає після порівняно слабкого подразника, наприклад незначної образи, іноді взагалі без якого-небудь зовнішнього порушення і характеризується значним руховим і мовним порушенням.

Переживання тих або інших почуттів людиною створює емоційний стан, що офарблює на визначений час психічні процеси і поводження людини. Основним джерелом виникнення настрою є положення людини в суспільстві. Настрій впливає на відносини людини в колективі. Озлоблена людина зовсім інакше сприйме зауваження або жарт товариша, ніж людина, що знаходиться в «нормальному» настрої. Розлад емоційних відносин спостерігається при маніакально-депресивному психозі, для якого характерним є зміна двох фаз — радісної, патологічно підвищеної і подавленої, меланхолійної. Також буває порушення емоцій - емоційна тупість (у шизофреніків). При психозах порушуються вищі почуття — моральні, інтелектуальні, естетичні.

Воля — це система свідомих дій, спрямованих на досягнення мети і подолання перешкод на шляху до неї. Вольові дії сформувалися у людини в процесі праці. Виділяють наступні структурні елементи вольового акта — ціль, мотив, способи і засоби діяльності; прийняття і виконання рішення. Наявність двох значимих мотивів приводить до боротьби мотивів, іноді дуже гострої, котра може супроводжуватися переживанням внутрішнього конфлікту.

Вольові якості особистості. Особистість має наступні вольові якості — витримку, самовладання, наполегливість в досягненні мети, рішучість і сміливість, самостійність.

Порушення вольової сфери. Порушення вольової сфери поділяють на гіпербулію й абулію. Гіпербулією називається значне підвищення активності хворого, що виражається в прожектерстві, активності, надзвичайної для даної особистості. Наприклад, у маніакальних хворих. Протилежним гипербулії станом є абулія — безвільність. Якщо для гіпербулії характерним є розгальмованість рухової активності, для абулії, навпаки, — загальмованість.

У хворого, особливо після тривалої і важкої хвороби, слабшає воля. Необхідно, щоб у процесі видужання він знову почав вчасно вставати, прибирати ліжко, робити зарядку, тобто відновлювати комплекс корисних звичок. Це буде сприяти зміцненню його волі і з'явиться важливим елементом реабілітації (повернення до нормального життя).