Питання 3.

Мисленням називається психічний процес відображення у свідомості людини предметів і явищ зовнішнього світу в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах. Мислення людини нерозривно зв'язано з мовою.

Мислення має соціальну природу. Формування і розвиток мислення відбувається шляхом засвоєння суспільного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Мислення - це процес. Воно виникає тоді, коли особистість повинна вирішити яку-небудь задачу. Рішення починається з усвідомлення умов задачі. Розвиток і формування мислення починається з першого року життя дитини. Весь розвиток мислення в дитини зв'язаний з практичною діяльністю (гра, робота із самообслуговування, допомога дорослим) і з мовним спілкуванням з однолітками і з дорослими.

Розумові операції — це дії людини з об'єктами, відбитими в її психіці. Вона думкою зіставляє їх, розкладає на елементи, виділяє окремі властивості, поєднує в групи та ін. Виділяють наступні розумові операції: аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення.

Поняття - це знання про загальні й істотні властивості предметів. Поняття виражається словами. Логічно зв'язані поняття, що відбивають зв'язок між предметами і явищами дійсності, називаються судженнями. З декількох взаємозалежних суджень шляхом міркування можна утворити нове судження, тобто вивести умовивід. Умовивід - це основна форма опосередкованого пізнання дійсності. Існують два основних способи умовиводів - індукція і дедукція.

Види мислення умовно розділяють на наочно-дійове, наочно-образне, образне та ін.

Розлади мислення. Виділяють наступні форми розладу мислення - марення, надцінні ідеї, резонерство, паралогічне мислення, уповільнене, грузле і прискорене мислення. При маренні мислення психічно хворих суперечить дійсному положенню речей і не піддається самокритиці або переконанням інших. Так, при маренні впливу хворі думають, що їх постійно гіпнотизують. До порушень мислення відносять виникаючі у хворого надцінні ідеї. На відміну від маревних ідей вони можуть мати якусь реальну підставу, але значення, що їм додає хворий, не відповідає їхній дійсній цінності.

Мова - це найбільше досконалий спосіб спілкування людей один з одним і в той же час - основа мислення. У мовній діяльності людина використовує мову - систему словесних знаків. Вони склалися в процесі історичного розвитку суспільства. Мова і мовлення виникли з потреби в спілкуванні, у колективній трудовій діяльності людей.

Види мови. Виділяють усну і письмову мову. Усна поділяється на монологічну і діалогічну. Внутрішня мова — це мова про себе. Внутрішня мова більш лаконічна в порівнянні з зовнішньою. Однак принципової різниці між ними немає.

Функції мови і мовлення. Мова і мовлення мають дві основні функції - функцію спілкування і функцію пізнання.

Розлад мови. Патологія усного мовлення і письмового спостерігається при локальній поразці мозку, що виникає внаслідок травм, пухлин та інших порушень кори великого мозку. Порушення мови, викликані хворобливими процесами, називаються афазіями. Розрізняють кілька видів афазій - динамічну, еферентну й аферентну, моторну, семантичну, сенсорну й амнестичну. Зустрічаються різні форми порушення письмової мови. Їх називають аграфією. Як правило, вони виникають внаслідок поразки різних відділів великого мозку.

Уява - це процес створення образів на основі попереднього досвіду. Уява істотно відрізняється від образної пам'яті. Образи уяви людина «будує сама», вони не є результатом сприйняття.

Види уяви. Виділяють три види уяви - репродуктивну, творчу і мрію. Особливо інтенсивною буває уява при ослабленні діяльності свідомості, у напівдрімотному стані, у сні (сновидіння) і при патологічних розладах свідомості (галюцинації). Основні прийоми уяви. У процесі побудови образа уяви функціонує ряд прийомів - гіперболізація, зменшення, схематизація, переміщення предмета в незвичайну обстановку, аглютинація («склеювання») та ін.

Роль уяви в розвитку творчої діяльності людини. Уява є необхідною умовою розвитку дитини і творчої діяльності дорослого.

Вплив уяви на організм людини. Уява впливає як на психічні процеси, так і на органічні — функціонування залоз, що не мають проток, діяльність внутрішніх органів, обмін речовин. Уявлення про різні психічні хвороби може привести до того, що, будучи практично здоровою, людина почне відчувати у себе симптоми, існування яких сама ж спочатку уявила.

Уява в деяких випадках може бути джерелом неврозів і психозів. Іноді людина, щоб сховатися від певних нерозв'язних задач, від важких життєвих умов, починає переживати свої фантастичні уявлення як реальність.