Питання 4.

Успіх патопсихологічного дослідження залежить від контакту психолога з хворим, що встановлюється в ході бесіди перед патопсихологічним експериментом.

Худик В.А. (1999) виділяє:

1. бесіду клінічну (опитування про психічний стан хворого, про його самопочуття, відносини в сфері сімейного побуту й інші);

2. бесіду психологічну – психолог вирішує задачі психодіагностики або психотерапії – у ході патопсихологічного дослідження патопсихолог вводить неодноразово елементи бесіди з хворим (для заохочення, підвищення його рівня домагання, самооцінки).

Зейгарник Б.В. (2000) виділяє:

1. бесіду у вузькому сенсі слова (без експерименту, до або після експерименту);

2. бесіду в широкому значенні (під час експерименту).

Бесіда під час експерименту може бути вербальною і невербальною (оцінювання хворого жестами: посміхнутися, насупитися, здивовано подивитися та ін. за ситуацією).

Бесіда у вузькому плані не повинна бути проведена взагалі, залежить від задачі дослідження, яку визначає лікар. Якщо лікар не поставив задачу, то патопсихолог сам повинен її визначити, уважно прочитавши історію хвороби людини (отже, курс патопсихології, психотерапії й ін. потрібно знати).

Досвідчений патопсихолог відразу визначає, хто перед ним, не потрібно в хворого запитувати: «Якщо у вас марення, галюцинації...?» Необхідно тонко підійти до опитування про його стан, тактовно одержувати інформацію.

Важко буває викладачеві, що показує студентам (10-15 чоловік) хворого – треба хворого заспокоїти, переконати, що це треба для оволодіння студентами професією.

Бесіда й експеримент повинні містити в собі елементи психокорекції.

Питання 5.

Вимоги до методик експериментальної патопсихології:

1. інструкція повинна бути «прокатаною» (П.Фресс, 1985);

2. методики повинні бути простими.

Приклад 7. Див. книгу С.Я.Рубінштейн (1999).

Методи клінічного дослідження:

1. гіпотеза (припущення про те, що деякі перемінні певним чином зв'язані між собою);

2. дослідження окремого випадку (детальний звіт про життя людини і її психічних проблем, «3 особи «ВІ»» - історія однієї жінки , у якої було 3 особистості, які змінювали одна іншу);

3. кореляційний метод (передбачає, наскільки події або характеристики залежать одне від одного);

4. епідеміологічні дослідження (визначають число випадків захворювання і його поширеність серед даних шарів населення);

5. лонгітюдне дослідження (у якому ті ж самі випробувані спостерігаються протягом тривалого періоду часу).

Приклад 8. У чотирьох сестер-близнюків через 20 років з’явилась в усіх шизофренія;

6. експериментальні дослідження (процедура досліджень, при якій із групою випробуваних проводять спеціальну терапію, а потім перевіряють її ефективність) та інші методи.

Кожен метод має свої позитивні та негативні сторони.

Питання для самостійної роботи:

1. Провести спостереження за хворим підчас дослідження.

Навчально-методичні матеріали (нмм) для лекцій

1. Лекції в електронній формі.

2. Тести.

3. Список основної та додаткової літератури.

4. Глосарій.

Змістовий модуль 2. Прикладні питання патопсихології