9. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці.

Важливими нормативними актами з питань охорони праці є міжнародні договори та угоди, до яких приєдналась Україна у встановленому порядку. Статтею 3 Закону “Про охорону праці” передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, можна об‘єднати в чотири групи:

1. Конвенції, Рекомендації та інші документи Міжнародної Організації Праці;

2. Директиви Європейського Союзу;

3. договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав;

4. двосторонні договори та угоди.

Крім вищезазначених організацій у справу охорони праці вносять свій внесок також Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров‘я (ВООЗ), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та ряд інших.

До всесвітніх організацій, які здійснюють правове забезпечення в сфері охорони праці, належать: ООН, ЮНЕСКО, МОП.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Створена у 1946році на Міжнародній конференції з охорони здоров'я в Нью-Йорку. Статут набув чинності 7 квітня 1948 року (цей день відзначають як Всесвітній день здоров'я). Штаб-квартира розміщена у Женеві (Швейцарія). У ВООЗ входять 190 держав-членів.

У глобальній стратегії ВООЗ "Охорона праці для всіх" пропонуються такі напрями роботи з охорони праці:

— уникнення ризиків (профілактика);

— безпечні технології;

— оптимізація умов праці;

— інтеграція виробництва та роботи з охорони праці;

— основна відповідальність роботодавця та підприємця за охорону праці на робочому місці;

— визнання особистої зацікавленості працівника в забезпеченні охорони праці;

— співпраця роботодавців та працівників на рівних засадах;

— право участі в рішеннях стосовно власної роботи;

— право знати та принцип прозорості;

— безперервне вдосконалення та розвиток охорони праці.

Щодо діяльності ООН в сфері охорони праці: Генеральна Асамблея ООН схвалила Загальну декларацію прав людини. Вона передбачає й права, які стосуються сфери охорони праці: право на справедливі та сприятливі умови праці; право на рівну оплату за рівну працю без будь-якої дискримінації; право на справедливу і задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування для неї самої і її родини та яке доповнюється при необхідності іншими засобами соціального забезпечення; право створювати професійні спілки і вступати до них для захисту своїх інтересів; право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН на XXI сесії 16 грудня 1966 р.

Серед соціальних та економічних прав, проголошених і закріплених у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, трудові права займають значне місце. До тих, що стосуються сфери охорони праці належить: право на справедливі та сприятливі умови праці, включаючи справедливу заробітну плату без дискримінації; задовільні умови існування для працівників та їхніх сімей; безпечні та здорові умови праці; право на профспілкову організацію; право на страйк; особлива охорона праці та інтересів жінок-матерів, дітей та підлітків.

Отже, права у Пакті сформульовані докладніше, ніж у Декларації, коло цих прав є більш широким.

Поряд з Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права ООН у 1966 р. прийняла другий міжнародний пакт — Міжнародний пакт про громадянські та політичні права , який також був ратифікований нашою державою. Серед закріплений ним - заборона примусової праці та вільне здійснення права на асоціацію, включаючи право на створення профспілок. Факультативний протокол до цього пакту, прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації і приєднання резолюцією 2200А /XXI /Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 p., набрав чинності 23 березня 1976 p., а для України — 25 жовтня 1991 р.

10. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці.

Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці (МОП) - однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 р. Починаючи з 1946 р. МОП - спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 р. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала майже половину, серед яких найважливіші - нормативно-правові акти, що стосуються засадничих прав людини.

У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах - членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава - член МОП зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію щодо стану законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. При фінансовій підтримці міжнародних інституцій в Україні реалізується проект МОП "Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".

Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці (МОП) — це форма міжнародних норм з питань, які належать до компетенції МОП. Конвенції та рекомендації МОП призначе-но для використання державами-членами МОП і міжнародним співтовариством. Їх приймають на Міжнародній конференції праці.Конвенції подібні міжнародним договорам підлягають ратифікації членами МОП. Коли держава ратифікує конвенцію, вона зобов'язується застосовувати її положення. Рекомендації не потрібно ратифікувати. Вони розширяють зміст конвенції або торкаються питань, які не потребують формальних зобов'язань.Конвенції та рекомендації містять міжнародні норми в галузі праці, які стосуються: а)прав людини на працю; б)заборони дискримінації та примусової праці; в)зайнятості; г)соціальної політики; д)колективних трудових відносин; е)умов праці, оплати праці, безпеки й гігієни праці, охорони праці; є)соціального забезпечення; ж)професійної орієнтації та професійної підготовки; з)часу роботи й відпочинку; і)праці жінок, дітей і підлітків, літніх працівників, працівників-мігрантів, корінного населення та окремих категорій працівників.

Приклади конвенцій (це вже більш по-суті):

1. Коненція № 87 Про свободу асоціації та захист права на організацію 1948р.

2. К №98 Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів 1949р.

3. К № 29 Про примусову чи обов’язкову працю 1930р.

4. К № 105 Про скасування примусової праці 1957р.

5. К № 111 Про дискримінацію в галузі праці та занять 1958р.

6. К № 100 Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності 1951р.

7. К № 138 Про мінімальний вік для прийому на роботу 1973р.

8. К № 182 Про заборону та неайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці 1999р.

9. К № 155 Про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище 1981р.