Історія України 7-9(укр)

Наддніпрянська Україна в 1907—1914 рр.

Земельна реформа П. Столипіна

Причини здійснення

Складові реформи

Національна політика російського царизму в 1907—1914 рр.

Основні особливості

∙Заборонено викладання українською мовою у тих школах, де воно було самовільно запроваджене в період революції. Скасовано циркуляр міністра освіти від 1906 р., за яким учителям дозволялося пояснювати учням української мовою те, що вони не зрозуміють

∙Спеціальним циркуляром міністра освіти вчителям заборонялося розмовляти з учнями українською мовою поза межами школи і в позаурочний час. У школах заборонялося співати українські пісні, декламувати вірші української мовою, виконувати національні мелодії

∙Під тиском властей припинили діяльність київська, одеська, чернігівська, полтавська, ніжинська та інші «Просвіти», українські клуби, товариства тощо

∙Комітет у справах друку заборонив вживати на сторінках періодичної преси та будь-яких інших виданнях терміни «Україна» та «українських народ»

∙1908 р. в Києві було створено «Клуб російських націоналістів», що мав «вести суспільну і культурну війну проти українського руху на захист основ Російської держави в Україні»

∙Циркуляром від 20 січня 1910 р. заборонялося реєструвати будь-які товариства і видавництва, створені «іноземцями»

∙Відновлено примусове виселення євреїв з місцевостей, де їм не дозволялося проживати, припи-

нене в 1904—1906 рр.

Основні вимоги, сформульовані в «українській платформі» Товариства українських поступовців у квітні 1912 р.

Вимоги поступовців

∙Запровадження загальної освіти українською мовою

∙Викладання української мови, літератури та історії як окремих предметів у середніх і вищих навчальних закладах

∙Запровадження української мови в церкві, судах і громадських організаціях

∙Скасування заборони на ввезення із-за кордону літератури, виданої українською мовою

Тема 10. Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.

Соціально-економічний розвиток та політичне становище

Характерні риси розвитку економіки західноукраїнських земель на початку ХХ ст.

Домінування в економіці краю Напередодні Першої світової війни іноземний капітал у промис- іноземного капіталу ловості, торгівлі, банках і різних кредитних установах західно­

українських земель становив близько 1,5 млрд австрійських крон

Промисловість мала одно­ Основну частину продукції давали галузі, що займалися видо- бокий, переважно сировинних буванням і первинною переробкою місцевої сировини — лісова, характер розвитку лісопильна і нафто-озокеритна. Інші галузі були розвинуті дуже слабо, а деякі — зовсім відсутні або представлені дрібними про-

мислами

Основна частина промисло­ Більше третини всіх зайнятих у промисловості були власниками вого населення працювала не підприємств, що працювали не за наймом, а у власних закладах. в фабричній промисловості, Усього існувало близько 500 підприємств, що мали більше 20 ро- а була ремісниками бітників, на яких працювали близько 50 тис. робітників. Підприємств, які мали понад 100 робітників, у краї було не більше 140 —

це в 6—8 разів менше, ніж у центральних провінціях імперії

Західноукраїнські робітники Кількість нещасних випадків у розрахунку на 1000 робітників зазнавали жорстокої експлу­ була в декілька разів вищою, ніж у центральних районах імперії атації та в Західній Європі. Зарплата західноукраїнських робітників

була в півтора-два рази нижчою, ніж у західних провінціях монархії Габсбурґів

Сільське господарство харак­ Цей регіон характеризувався найнижчим в імперії рівнем розвит­ теризувалося особливо повіль­ ку сільськогосподарського виробництва. 94 % усіх господарств ними темпами розвитку мали менше, ніж 10 га землі, а близько половини — 2 га землі

й вважалися економічно відсталими. За рівнем механізації сільського господарства західноукраїнські землі були далеко позаду інших районів Австро-Угорщини. Урожайність сільськогосподарських культур була в 1,5—2 рази нижчою, ніж у розвинених країнах Заходу

Посилювалося відносне аграр­ У зв’язку зі слабким розвитком промисловості в селі з кожним не перенаселення роком нагромаджувалося все більше вільної робочої сили. У селах

Східної Галичини було вдвічі більше робочих рук, ніж цього вимагали потреби сільськогосподарського виробництва

Участь західних українців у політичному житті Австро-Угорщини

Загальна характеристика

∙Унаслідок існуючого розподілу парламентських мандатів у 1897 р. на одного посла до рейхсрату в Зальцбурзі припадало в середньому 28 900 осіб, у Тіролі — 38 700, у Верхній Австрії — 39 200, у Галичині — 89 700, на Буковині — 58 700 осіб

∙За законом про загальне виборче право, який почав діяти з 1907 р., західні українці отримали лише 6,4 % від загального числа мандатів, хоча все українське населення становило 13,2 % населення Австрії

∙Українське населення Закарпаття у складі Угорщини було позбавлене свободи слова і друку, права на проведення зборів і демонстрацій. На виборах до угорського сейму право голосу в селах мали лише власники 10 і більше гольдів землі й ті, що володіли угорською мовою. У виборах до сейму в 1914 р. в цілому по Закарпаттю брало участь 8—13 % населення, причому понад 50 % виборців були угорцями та німцями. Голосування не було таємним. Ті, хто голосував проти кандидатів від уряду, зазнавали утисків, їх позбавляли роботи тощо

Наростання українського політичного руху

Розвиток українського руху в Галичині на початку ХХ ст.

Загальні тенденції

∙У Східній Галичині на початку ХХ ст. сформувалася свідома своїх політичних інтересів українська спільнота, яку вже неможливо було залишати поза увагою

∙Змінилося співвідношення сил між поляками та українцями в Галичині: хоча польська еліта й надалі зберігала монополію на владу в краї, українці своєю згуртованістю і свідомістю значно перевищували поляків

∙Українські діячі вели боротьбу за здобуття нових політичних прав для українців

∙Політична боротьба поєднувалася із соціальними виступами галицьких селян і робітників

∙Українці продовжували наполегливу розбудову національного життя: у краї стабільно розвивалася мережа освітніх, громадсько-культурних, наукових установ, кооперативів тощо

∙На початку ХХ ст. україно-польські відносини набули гостроконфліктного характеру. Конфронтація розгорталася навколо трьох основних проблем: селянського питання, суперечок навколо університету і вимог щодо проведення виборчої реформи, причому як до віденського парламенту, так і до Галицького сейму

Особливості українського національного руху на Буковині на початку ХХ ст.

Загальна характеристика

∙У віденському парламенті буковинці разом із галичанами входили до «Українського клубу»

∙У листопаді 1905 р. у Чернівцях було скликано Національну Раду, на яку прибули представники всіх українських товариств краю, депутати буковинського сейму та австрійського парламенту. Тут відбулося організаційне оформлення буковинського народовства в політичну партію, яка мала офіційну назву — «Національна Рада русинів на Буковині», неофіційну — національ- но-демократична партія

∙У червні 1906 р. утворилася Радикальна партія, мета якої було поєднання боротьби за визволення українського народу із широкими соціально-економічними перетвореннями, встановленням соціалізму

∙1909 р. відбулося відродження товариства «Руська Рада», тепер вже зі статусом «мужицької партії». Ініціатором цих подій став лідер народовців С. Смаль-Стоцький

∙Народовська «Національна Рада» розгорнула боротьбу за введення загального прямого рівного виборчого права. У 1907 р. на виборах за новим виборчим законом у всіх українських виборчих округах перемогли народовці

∙Народовці посилюють роботу серед селян. Напередодні Першої світової війни майже в кожному українському селі вони організували читальню

∙Бурхливо розвивалися молодіжні спортивно-пожежні товариства «Січ». Перше товариство виникло в Кіцмані в 1902 р. Січовики проводили велику пропагандистську роботу по селах, намагалися навертати молодь до суспільної діяльності. На 1910 р. товариства існували в 110 селах краю

∙1903 р. засновано союз хліборобських спілок Буковини «Селянська каса» (голова С. СмальСтоцький), який об’єднав капітали місцевих кооперативних спілок. 1913 р. виникла страхова компанія «Карпатія»

∙Активно діяли українські культурно-просвітні товариства. Центральним була «Руська бесіда», що мала 8 філій і понад 120 читалень на місцях. Діяло також товариство «Руський народний дім», яке для незаможних українських дітей відкрило «Бурсу ім. Ю. Федьковича». Існували також станові організації «Руська школа» (українське учительство), «Зоря», «Поміч» (ремісники), «Праця» (робітники), «Жіноча громада» (жінки) тощо. Культурно-освітні, політичні та економічні товариства буковинських українців становили основу й джерело оновлення національного відродження

Особливості українського національного руху на Закарпатті на початку ХХ ст.

Основні особливості

∙Розвивався у надзвичайно важних умовах примусової мадяризації краю

∙Завдяки опору мукачівського єпископа Ю. Фірцака та його прибічників угорська влада не змог­ ла придушити на Закарпатті український національних рух

∙В українському національному русі цього періоду продовжував панувати русофільський напря­ мок, але зародилася також народовська (українофільська) течія

∙Органом народовського руху став тижневик «Наука» (1897), редактором якого з 1903 р. був гре­ ко-католицький священик А. Волошин

∙Розвиток народовського напрямку на Закарпатті відбувався під впливом і в тісній взаємодії з галицьким та буковинським народовством

∙Народовський напрямок у цей період був досить аполітичним, обмежувався питаннями мови, літератури та освіти. Народовці не домагалися надання автономії чи самоврядування краю, не виступали за приєднання його до решти українських земель. Головним завданням вважали збереження існуючих проявів національного життя, що в майбутньому могли б сприяти відро­ дженню краю

Тема 11. Культура України на початку ХХ ст.

Розвиток українського мистецтва і літератури на початку ХХ ст.

Загальні тенденції

∙У культурній сфері чітко вимальовуються дві тенденції — збереження української національнокультурної ідентичності та перенесення на місцевий ґрунт європейських новацій художнього самовиразу

∙До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Поряд із ним виник модернізм, як розрив з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва. Обидва напрямки були притаманні тогочасному українському мистецтву

∙Український модернізм сформувався як національна самобутня течія на основі власної мис­ тецької традиції і розвивався паралельно з європейськими

∙Український модернізм, особливо в літературі, зазнав значного впливу з боку романтизму

∙Своєрідність українського модернізму полягала в тому, що він з естетичного феномена перетво­ рився на культурно-історичне явище, став спробою подолання провінційності, другорядності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової цивілі­ зації

∙Український модернізм вважається відображенням переходу українського суспільства від етно­ графічно-побутової самоідентифікації, тобто вирізнення себе з-поміж інших, до національного самоусвідомлення — визначення свого місця і ролі в сучасному світі